Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 759/1666/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Ключник А.С. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2025 року Справа № 759/1666/25 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач) в якому просив: - визнати причини пропуску процесуального строку поважними та поновити строк на оскарження постанови № 2432 від 17 грудня 2024 року; - скасувати постанову № 2432 від 17 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП; - провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що його 10.12.2024 представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було знято з маршруту в міжміському автобусі під прямування з м. Буча до м. Києва, а також представники ІНФОРМАЦІЯ_3 та не маючи повноважень, перевірили документи Позивача, вказали на необхідність уточнення облікових даних, після чого Позивача під примусом було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 нібито для уточнення даних, при цьому проігнорувавши законну вимогу Позивача підтвердити повноваження та підстави перевірки документів та його незаконне затримання, чим допустили грубе порушення його прав. Також ОСОБА_1 стверджував, що представники поліції проігнорували закону вимогу Позивача щодо виконання положення ст. 261 КУпАП, зокрема не склали протокол про адміністративне правопорушення та відмовили у проханні надати безоплатну правову допомогу відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Під час перевірки документів та незаконного затримання, позивач не мав жодних ознак порушника, що також свідчить про грубе порушення представниками відповідача прав Позивача. Окрім цього Позивач зазначав, що під час перебування у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомив, що він не відмовляється від проходження ВЛК та просив надати повістку на проходження ВЛК на наступний день, оскільки не мав змоги в той день надати всі медичні документи, проте повістки йому не було видано. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову №2432 від 17.12.2024 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з якою Позивач не погоджується, вважає, її необґрунтованою, безпідставною та такою, що в повній мірі не відповідає нормам КУпАП, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню. Також Позивач також зазначив, що він є членом Православної церкви України парафія Миколая чудотворця, яка зареєстрована відповідно до законодавства України та наразі буре участь у храмовому богослужінні та святих таїнств сповіді та причащання, а тому має право на альтернативну службу. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів та обґрунтувань необхідності збору медичної документації та наявності у нього хвороб, травм, які б впливали на визначення ступеню його придатності до військової служби. Крім того, суд врахував, що останній раз він проходив ВЛК у 2021 році, що ним не було спростовано. Також суд наголосив, що альтернативна служба це служба, яка запроваджується замість проходження саме строкової військової служби. Разом з тим, суд першої інстанції відзначив, що Позивачем по справі не надано у підтвердження того, що його релігійні переконання фактично забороняють військову службу, а також не надав до суду відповідних підтверджуючих документів та свідчень, що ця релігійна організація має вчення, яке забороняє військову службу, носіння зброї тощо, та те, що Позивач регулярно відвідує богослужіння, бере участь у житті громади. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, Відповідач зобов`язаний був видати Позивачу за рішенням керівника ТЦК та СП направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за встановленою формою, при цьому Позивачу працівники ТЦК та СП повинні були повідомити місце і строк проходження медичного огляду та під особистий підпис роз`яснити наслідки відмови від такого огляду, чого Відповідачем не було зроблено і доказів, які б підтверджували вказані обставини в Постанові не містяться. Крім того, Апелянт стверджує, що військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що письмові пояснення, які він зазначив у протоколі не мають значення, оскілки вони були написані піл тиском працівників ВЛК. Водночас, у позовній заяві Позивач зазначає, що не відмовлявся від проходження ВЛК, а лише наполягав на залученні всіх наявних медичних документів. Також Апелянт відзначає, що Відповідачем не надано доказів, коли і яким чином було виявлено адміністративне правопорушення. Отже, ОСОБА_1 наполягає на тому, що Відповідачем не доведено наявності у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 та від 25.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишзадоволенню , а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав. Обставини справи, встановлені судом. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №2432 за справою про адміністративне правопорушення від 17 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він останній раз проходив військово-лікарську комісію у 2021 році (згідно даних Резерв +). Підтверджуючих документів про проходження ВЛК протягом року не надав, чим порушив п. 4 Правил військового обліку призовників і військовозобов?язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487. Згідно наказу Міністерства Оборони України №402 п.3.8 ч. 3 ВЛК на особливий період дійсна протягом року з дня закінчення медичного огляду. На момент складення протоколу відмовляється від проходження військово-лікарської комісії. Правопорушення вчинено під час стану особливого періоду. Станом на день складення протоколу правопорушення триває. Вказаною постановою №2432 від 17 грудня 2024 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, Позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії посилаючись на те, щоб міг надати медичні документи про актуальний стан здоров`я, але на наступний день. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок №1487). Так, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Згідно з абз. 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024№ 3633-ІХ) інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою Позивача й було притягнуто до відповідальності, передбачає порушення правил військового обліку в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи військового обліку. У спірній постанові наявне посилання на порушення Апелянтом п. 4 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487. Так, відповідно до пп. 4 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів. Колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що станом на 17.12.2024 ОСОБА_1 востаннє проходив ВЛК ще у 2021 році, втім відзначає, що відомості про вручення Позивачу повістки про його виклик для направлення для проходження медичного огляду, прийняття уповноваженою особою рішення та вручення йому направлення для проходження ВЛК, що є обов`язковою передумовою притягнення його до відповідальності за відмову від проходження медичного огляду, або ж відомості про те, що таке рішення було прийнято і направлення створено, втім військовозобов`язаний відмовився від його отримання, у матеріалах справи відсутні. Більш того, належних та достовірних доказів у контексті ст. 73-74 КАС України доказів вручення Апелянту такого направлення під особистий підпис та роз`яснення йому вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як то передбачає абз.2-3 пункту 74 Порядку №560, Відповідачем також не надано, що не було взято до уваги судом першої інстанції. Отже, апеляційний суд відзначає, що Відповідач не виконав обов`язок доказування, який на нього покладено згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, та відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, що не було зроблено Відповідачем, а тому наявність підстав для притягнення Апелянта до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП - не доведена.

26. Аналізуючи всі доводи сторін, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

27. Підсумовуючи усе викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення адміністративного позову у цій справі в повному обсязі.

28. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

29. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а позовні вимоги - задоволенню повністю. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року в частині поновлення строку на оскарження постанови від 17 грудня 2024 року №2432 - залишити без змін.

30. Розподіл судових витрат. Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, оскільки колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про задоволення адміністративного позову у цій справі, наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача понесених ним судових витрат зі сплати судового збору у загальному розмірі 1513,60 грн. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закриття провадження та ухвалити постанову, якою адміністративний позов - задовольнити. Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 2432 від 17 грудня 2024 року. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року в іншій частині - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 1513,60 (одна тисяча п`ятсот тринадцять гривень та шістдесят копійок). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Судове рішення виготовлено 12 вересня 2025 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк