Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6554/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6554/25 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Дата і місце ухвалення: 07.07.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування наказу, - В С Т А Н О В И Л А : В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , в якому просив суд: - визнати протиправними дії т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 щодо видання наказу №17 від 05.02.2025р.; - скасувати п.4 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 №17 від 05.02.2025р. про накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 15.05.2023р. він приступив до виконання обов`язків за вакантною посадою командира військової частини НОМЕР_2 , яку займає по теперішній час. За наслідками службового розслідування за фактом неналежної передачі речового майна з бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_3 наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025р. №17 на майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Зазначений наказ позивач вважає незаконним та зазначав, що при притягненні його до дисциплінарної відповідальності відповідачем не конкретизовано які саме службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених за посадою, командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 виконувалися не сумлінно і не чесно, які перевірки не проведено, в чому полягає вжиття заходів до відшкодування матеріальних збитків, якщо факт встановлення збитків не встановлено за результатами службового розслідування, в чому саме полягають завдані державі збитки та в чому взаємозв`язок між укладанням договорів та неналежною передачею речового майна по бухгалтерському обліку, відносно якого відбувалося службове розслідування, а також якими саме діями, рішеннями, бездіяльністю позивача порушено вимоги нормативно-правових актів. Також, ОСОБА_1 посилався на недотримання відповідачем строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки про всі факти виявлених розбіжностей повідомлялося командиру військової частини НОМЕР_1 починаючи з березня 2023 року, однак останнім не вчинено жодних дій для врегулювання наявної ситуації. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 07.07.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що військовою частиною НОМЕР_3 складено акти приймання-передачі бухгалтерського обліку військового майна речової служби від військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_2 станом на 01.08.2023р., згідно яких з самого початку була виявлена невідповідність дійсному стану обліку та розбіжність між сумами в речових атестатах з сумами згідно актів приймання-передачі бухгалтерського обліку військового майна речової служби, яка склала на момент передачі 3 951 471,82 грн. Згідно акту службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 19.10.2024р. №1523/6/10025 розбіжність ймовірно допущена ще до моменту передачі бухгалтерських надлишків від військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_2 . Проте, керівництво військової частини НОМЕР_1 не вирішило питання щодо проведення службового розслідування щодо військової частини НОМЕР_3 , яка передавала військовій частині НОМЕР_2 по актах приймання-передачі бухгалтерського обліку майно речової служби. До того ж, в актах приймання-передачі майна речової служби відсутні поіменні списки особового складу на майно, яке видано військовослужбовцям в особисте користування; перед відкріпленням військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 інвентаризація майна речової служби у військовій частині НОМЕР_3 не проводилася. Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено посадову інструкцію ОСОБА_1 , якою передбачені його функціональні обов`язки, як командира батальйону, та рівень його відповідальності. Посилається апелянт і на те, що про наявність розбіжностей у бухгалтерському обліку при передачі майна від військової частини НОМЕР_6 керівництво військової частини НОМЕР_1 знало з актів приймання-передачі бухгалтерського обліку майна речової служби від 02.03.2024р. №177 та від 03.04.2024р. №1085. А відтак, встановлений ч.2 ст.87 Дисциплінарного статуту ЗСУ строк накладення дисциплінарного стягнення (шість місяців з дня виявлення правопорушення) станом на 05.02.2025р. сплив. Військова частина НОМЕР_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що проведеним службовим розслідуванням за фактом неналежної передачі речового майна з бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_3 встановлено ряд порушень вимог Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017р. №440. ОСОБА_1 , як командир військової частини НОМЕР_2 , в силу своїх функціональних обов`язків та вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов`язаний знати стан справ по службах та вживати необхідних заходів щодо усунення виявлених недоліків. Щодо строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, то військова частина НОМЕР_1 зазначає, що відповідний строк має обраховуватися з моменту виявлення 03.11.2024р. службовою перевіркою у військовій частині НОМЕР_2 порушень. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу №16 від 15.05.2023р. ОСОБА_1 з 15.05.2023р. приступив до виконання обов`язків за вакантною посадою командира військової частини НОМЕР_2 . Розпорядженням тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2024р. №1528/6/10025 зобов`язано командира військової частини НОМЕР_2 провести службову перевірку за фактом розбіжностей, які виникли під час зняття/передачі з бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_2 майна речової служби військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 . На виконання вказаного розпорядження військовою частиною НОМЕР_2 проведено службову перевірку. Доповідною запискою молодшого лейтенанта ОСОБА_4 від 03.11.2024р. №7806, яка проводила службову перевірку у військовій частині НОМЕР_2 , встановлено факт розбіжностей, які виникли під час зняття/передачі з бухгалтерського обліку з військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_2 . За даним фактом щодо з`ясування обставин невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 службових обов`язків, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно господарської діяльності) від 05.11.2024р. №417 призначено службове розслідування. На підставі рапорту тимчасово виконуючого обов`язки начальника групи психологічного супроводу військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_4 , яка проводила службове розслідування по факту розбіжностей, які виникли під час зняття та передачі з бухгалтерського обліку військового майна речової служби військової частини НОМЕР_3 до бухгалтерського обліку військового майна військової частини НОМЕР_2 , стало відомо про неможливість керівництвом військової частини НОМЕР_2 проводити службове розслідування відносно військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 та, відповідно, прийняти рішення щодо коригування даних бухгалтерського обліку. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) від 05.12.2024р. №356 за даним фактом було призначено службове розслідування. Актом службового розслідування від 25.01.2025р. встановлено наступне. Відповідно до розпорядження помічника командира з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_7 , якому згідно Правил про організацію фінансового господарства військових частин, установ та організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. №280 (зі змінами) та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022р. №248/1200 начальникам фінансового органу, як розпоряднику коштів другого рівня, надано право приймати рішення щодо зарахування військових частин на фінансове забезпечення до інших військових частин, військову частину НОМЕР_2 з 01 липня 2023 року знято з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_3 . Відповідно до розпорядження помічника командира з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_7 від 24.07.2023р. №760/15/18169 військові частини НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_5 знято з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_3 та зараховано їх на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01 серпня 2023 року. Згідно розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 №370/6/4/3848 від 08.08.2023р., з метою оперативного та належного забезпечення речовим майном особового складу військових частин ЗСУ, відповідно до розділу ІІ пункту 8 наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (зі змінами): командиру військової частини НОМЕР_10 здійснити відкріплення по речовому забезпеченню військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; командиру військової частини НОМЕР_2 здійснити прикріплення по речовому забезпеченню (за територіальним принципом) військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_4 . На виконання вимог зазначених вище розпоряджень військовою частиною НОМЕР_3 складено акти приймання-передачі бухгалтерського обліку військового майна речової служби від військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_2 станом на 01.08.2023р., а саме: акт приймання-передачі бухгалтерського обліку №1 (за військові частини НОМЕР_4 , НОМЕР_11 , НОМЕР_8 ) на суму 2 184 679,18 грн., в тому числі майно, видане особовому складу в особисте користування, на суму 1 630 607,84 грн.; акт приймання-передачі бухгалтерського обліку №4 (за військову частину НОМЕР_2 ) на суму 7 218 873,58 грн., в тому числі майно, видане особовому складу в особисте користування, на суму 2 126 652,69 грн.; акт приймання-передачі бухгалтерського обліку б/н (за військову частину НОМЕР_1 ) на суму 159 953,58 грн. Загальна сума переданого майна речової служби складає 9 563 506,34 грн., в тому числі речового майна, виданого особовому складу в особисте користування, на суму 3 757 260,53 грн. Зазначені акти скріплено підписами командирів і начальників фінансово економічних служб військових частин НОМЕР_10 , НОМЕР_2 та печатками. Відмітки начальників речових служб військових частин про перевірку внесених даних в акти приймання-передачі бухгалтерського обліку відсутні, крім начальника речової служби військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , який на акті приймання-передачі бухгалтерського обліку майна речової служби військової частини НОМЕР_2 проставив відмітку «ознайомлений». В актах приймання-передачі майна речової служби відсутні поіменні списки особового складу на майно, яке видано військовослужбовцям в особисте користування, тобто в графі «матеріально-відповідальна особа» значиться «особовий склад», без деталізації матеріально-відповідальних осіб. Речовою службою військової частини НОМЕР_3 було виписано речові атестати: на військову частину НОМЕР_2 - №1 на суму 5 092 220,89 грн., на військову частину НОМЕР_1 - №1/46 на суму 516 742,95 грн., на військову частину НОМЕР_4 - №2/47 на суму 3 070,68 грн., на військову частину НОМЕР_5 - №3/48 (майном не забезпечувалась). Загальна сума переданого майна за атестатами складає 5 612 034,52 грн. Майно, видане військовослужбовцям в особисте користування, згідно атестатів не передавалось. Також не відображено в атестаті військової частини НОМЕР_4 штампи, печатки на суму 495,50 грн.. Таким чином розбіжність між сумами в речових атестатах і сумами згідно актів приймання-передачі бухгалтерського обліку військового майна речової служби складає 3 951 471,82 грн. Комісією, яка проводила службове розслідування встановлено, що перед відкріпленням військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 інвентаризація майна речової служби у військовій частині НОМЕР_3 не проводилась. В порушення вимог п. І розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017р. №440, начальник речової служби військової частини НОМЕР_3 звірки даних обліку військового майна речової служби не проводив, своєчасно не надав до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_3 первинні документи для відображення їх за бухгалтерським обліком. В Порушення вимог Інструкції №440 начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 прийнято на бухгалтерський облік військове майно речової служби за актами приймання-передачі бухгалтерського обліку від військової частини НОМЕР_3 , а не згідно атестатів речової служби, який є основним документом для постановки на облік. В меморіальному ордері №17 за серпень 2023 року бухгалтерською довідкою відображено нарахування амортизації на інші необоротні активи в сумі 1 036 146,74 грн. Згідно актів приймання-передачі бухгалтерського обліку майна речової служби бухгалтерські проводки з зазначенням відповідних субрахунків військовою частиною НОМЕР_3 не відображено, акти вводу в експлуатацію інших необоротних активів відсутні, тож і підстав для нарахування амортизації у бухгалтера не було. У військовій частині НОМЕР_2 в меморіальному ордері №17 за вересень 2023 року проведено за бухгалтерським обліком майно речової служби військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 за актами приймання-передачі на суму 2 170 603,73 грн., хоча в самому акті приймання-передачі сума складає 2 184 679,18 грн. (в тому числі печатки штампи військової частини НОМЕР_4 на суму 495,50 грн.). Комісією встановлено, що в порушення вимог п.1.3 Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997р. №905, при постановці на бухгалтерський облік майна речової служби у військовій частині НОМЕР_2 фінансово-економічною службою за бухгалтерським обліком оприбутковано майно, яке не відповідає обліку речової служби. В порушення вимог п.1.5 Методичних рекомендацій №905 у бухгалтерському обліку військової частини НОМЕР_2 не забезпечено відображення повної та достовірної інформації про військове майно за матеріально-відповідальними особами. Так, речове майно, передане на бухгалтерський облік військовою частиною НОМЕР_3 і зазначене в актах приймання-передачі бухгалтерського обліку майна речової служби, як видане на особовий склад, ні за якими матеріально-відповідальними особами в військовій частині НОМЕР_2 не закріплялось. Це відбулось з причини не надання військовою частиною НОМЕР_3 відомостей з поіменним списком військовослужбовців, які отримали майно особистого користування. В порушення вимог пунктів 5, 6 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014р. №879, під час річної інвентаризації за 2023 рік у військовій частині НОМЕР_2 речове майно, видане особовому складу, не перевірялось. Актом службового розслідування встановлено, що виходячи з матеріалів службового розслідування вина командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 виражається у формі відсутності належного контролю за станом справ в службах забезпечення військової частини. Своїми діями командир військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 порушив вимоги статті 16, абзаців 25, 27, 30 статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзаців 2, 3 статті 3.1.3 Наказу Міністра оборони України від 16.07.1997р. №300, п.2.1 Методичних рекомендацій №905, п. 1.1 Правил №280. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є особиста безвідповідальність та недбале ставлення до виконання своїх службових обов`язків. У зв`язку з цим, актом службового розслідування комісія рекомендувала майора ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності. Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025р. №17, серед іншого, на майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Не погоджуючись з правомірністю вказаного наказу ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що матеріалами справи підтверджено та позивачем не спростовано факт неналежного проведення інвентаризації, прийняття посадовими особами військової частини НОМЕР_2 майна на бухгалтерський облік з порушенням вимог нормативно-правових актів. Зазначене, серед іншого, зумовлено не належним контролем з боку командування військової частини НОМЕР_2 та не вжиттям ним заходів щодо усунення недоліків, які були виявлені під час прийому речового майна з бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_3 . А відтак, за висновками суду, майора ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_2 , правомірно притягнуто наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 лютого 2025 року №17 до дисциплінарної відповідальності. Суд не прийняв до уваги посилання позивача на пропуск відповідачем строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності, зазначивши, що строк накладення стягнення відраховується від моменту виявлення порушень службовою перевіркою від 03.11.2024р., проведеною молодшим лейтенантом ОСОБА_4 за фактом розбіжностей, які виникли під час зняття та передачі з бухгалтерського обліку військового майна речової служби військової частини НОМЕР_3 до бухгалтерського обліку військового майна речової служби військової частини НОМЕР_2 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно ч.2 ст.3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби), порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 9 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, серед іншого, обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Згідно ст.16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Статтею 26 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України», дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Статтею 3 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна досягається, серед іншого, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України. Відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» (ст.5 Дисциплінарного статуту). Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Згідно ст.84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Як вже зазначалося, накладенню на командира військової частини НОМЕР_2 , майора ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025р. №17 дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення суворої догани передувало проведення службового розслідування за фактом розбіжностей, які виникли під час зняття та передачі з бухгалтерського обліку військового майна речової служби військової частини НОМЕР_3 до бухгалтерського обліку військового майна військової частини НОМЕР_2 , за наслідками якого складено акт службового розслідування від 25.01.2025р. Зокрема, службовим розслідуванням встановлено наступні порушення: - начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 прийнято на бухгалтерський облік військове майно речової служби за актами приймання-передачі бухгалтерського обліку від військової частини НОМЕР_3 , а не згідно атестатів речової служби, які є основними документами для постановки на облік; - в меморіальному ордері №17 за серпень 2023 року бухгалтерською довідкою відображено нарахування амортизації на інші необоротні активи в сумі 1 036 146,74 грн. Згідно актів приймання-передачі бухгалтерського обліку майна речової служби бухгалтерські проводки з зазначенням відповідних субрахунків військовою частиною НОМЕР_3 не відображено, акти вводу в експлуатацію інших необоротних активів відсутні; - у військовій частині НОМЕР_2 в меморіальному ордері №17 за вересень 2023 року проведено за бухгалтерським обліком майно речової служби військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 за актами приймання-передачі на суму 2 170 603,73 грн., хоча в самому акті приймання-передачі сума складає 2 184 679,18 грн. (в тому числі печатки штампи військової частини НОМЕР_4 на суму 495,50 грн.); - при постановці на бухгалтерський облік майна речової служби у військовій частині НОМЕР_2 фінансово-економічною службою за бухгалтерським обліком оприбутковано майно, яке не відповідає обліку речової служби; - під час річної інвентаризації за 2023 рік у військовій частині НОМЕР_2 речове майно, видане особовому складу, не перевірялось. З огляду на виявлені порушення, в провину командиру військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_1 ставиться відсутність належного контролю за станом справ в службах забезпечення військової частини при передачі з бухгалтерського обліку військового майна речової служби військової частини НОМЕР_3 до бухгалтерського обліку військового майна військової частини НОМЕР_2 . При зверненні з даним позовом та суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 не заперечує факт неналежної передачі та прийняття речового майна з бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_2 . Позивач стверджує, що невідповідність дійсному стану обліку та розбіжність між сумами в речових атестатах з сумами згідно актів приймання-передачі бухгалтерського обліку військового майна речової служби, яка склала на момент передачі 3 951 471,82 грн., ймовірно допущена ще до моменту передачі бухгалтерських надлишків від військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_2 . Проте, керівництво військової частини НОМЕР_1 не вирішило питання щодо проведення службового розслідування щодо військової частини НОМЕР_3 , яка передавала військовій частині НОМЕР_2 по актах приймання-передачі бухгалтерського обліку майно речової служби. Тобто, за твердженнями позивача, в його діях, як командира військової частини НОМЕР_2 , відсутні порушення, за які його спірним наказом притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Фактично позивач намагається покласти всю відповідальність на посадових осіб військової частини НОМЕР_3 . Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта з огляду на наступне. Статтею 58 Статуту внутрішньої служби передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів. Відповідно до ст.59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник), серед іншого, зобов`язаний: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту. Пунктами 25, 26, 30 статті 67 Статуту внутрішньої служби передбачено, що командир бригади зобов`язаний: здійснювати планові та раптові перевірки, організовувати щорічне проведення інвентаризації матеріальних засобів у службах, керувати роботою внутрішніх комісій, що проводять такі перевірки; організувати бухгалтерський облік військового майна (у тому числі непорушного запасу) та знати вартість утримання військової частини; вживати заходів до відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині. Відповідно до п.2.3, п.2.4 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997р. №300, командир військової частини (з`єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним. Керівництво він здійснює особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб. Організація та ведення військового (корабельного) господарства (господарська діяльність) включає, зокрема: планування та організацію роботи служб, підрозділів та об`єктів господарського, технічного і медичного призначення, а також безперервне управління та здійснення контролю за цією роботою; витребування, одержання, підвезення, зберігання, видачу та витрату матеріальних засобів і коштів; забезпечення правильної та безпечної експлуатації, зберігання і ремонту озброєння, бойової та іншої техніки і майна; ведення діловодства, обліку і звітності за всіма видами матеріальних засобів та інші питання забезпечення різноманітної діяльності військових частин (з`єднань). Згідно п.3.1.3 Положення №300 командир військової частини (з`єднання) несе особисту відповідальність за організацію матеріального, медичного, ветеринарного, технічного, аеродромно-технічного, торговельно-побутового, квартирноексплуатаційного та фінансового забезпечення; за забезпечення частини (з`єднання) матеріальними засобами і коштами та організацію їх перевезення, законність та доцільність їх витрачання; за підтримання у справному стані та правильне використання озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, пального, спеціальних споруд та інших матеріальних засобів; об`єктів навчально-матеріальної бази, казармено-житлового фонду, комунальних споруд та земельних ділянок; за проведення необхідних заходів щодо охорони навколишнього середовища в місцях дислокації та дій військ, а також за організацію протипожежної охорони та безпечну експлуатацію об`єктів держтехнагляду частини (з`єднання) і створення на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів. Відповідно до п.3.1.9 Положення №300 усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні: організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); розробляти заходи по службах (службі) для внесення у річний господарський план, річний та місячний плани експлуатації та ремонту озброєння, бойової та іншої техніки; організовувати і контролювати їх виконання; знати наявність, стан, тактико-технічні характеристики та правила експлуатації озброєння, бойової, іншої техніки у підпорядкованих службах (службі) та вміти організувати їх експлуатацію і ремонт. Положеннями Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19.12.2014р. №905, передбачено, що командир військової частини зобов`язаний створити всі необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку та виконання всіма підрозділами, службами та працівниками вимог керівника фінансової служби щодо дотримання порядку оформлення та подання первинних документів для відображення їх за бухгалтерським обліком. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача, що не проведення інвентаризації та звірки між речовою і фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_3 на момент передачі бухгалтерського обліку речової служби у військову частину НОМЕР_2 призвело до викривлення бухгалтерського обліку у військовій частині НОМЕР_2 . При цьому, при постановці на бухгалтерський облік майна речової служби у військовій частині НОМЕР_2 фінансово-економічною службою за бухгалтерським обліком оприбутковано майно, яке не відповідає обліку речової служби. У військовій частині НОМЕР_2 не забезпечено відображення повної та достовірної інформації про військове майно за матеріально-відповідальними особами. Речове майно, передане на бухгалтерський облік військовою частиною НОМЕР_3 і зазначене в актах-приймання передачі бухгалтерського обліку майна речової служби, яке видане на особовий склад, ні за якими матеріально-відповідальними особами у військовій частині НОМЕР_2 не закріплялося. Притягнення командира військової частини НОМЕР_2 до відповідальності зумовлено не належним проведенням інвентаризації, прийняттям посадовими особами військової частини НОМЕР_2 майна на бухгалтерський облік з порушенням вимог нормативно-правових актів, а також не неналежним контролем з боку командування військової частини НОМЕР_2 та не вжиттям ним заходів щодо усунення недоліків, які були виявлені під час прийому речового майна з бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_3 . Як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 , як командир військової частини, зобов`язаний знати стан справ по службам та вживати необхідних заходів щодо усунення виявлених недоліків, чого у даному випадку не мало місця. Жодного документального підтвердження проведених позивачем заходів, спрямованих на здійснення належного контролю за станом справ в службах забезпечення військової частини (в т.ч. шляхом належного обліку речового забезпечення через документальне корегування даних бухгалтерського обліку, повідомлення про стан справ вищестояще командування, притягнення винних осіб до відповідальності тощо) ОСОБА_1 ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надано. При вирішенні даного спору колегія суддів надає правову оцінку виключно діям позивача, якого спірним наказом притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Встановлення ступеню вини посадових осіб військової частини НОМЕР_3 , які ймовірно призвели до наявності значних розбіжностей в обліку майна, виходить за межі предмету спору у даній справі. На думку колегії суддів, накладене на майора ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення є пропорційним виявленим порушенням. За наведених обставин у їх сукупності колегія суддів не вбачає підстав для висновку про незаконність п.4 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 №17 від 05.02.2025р. про накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Доводи апелянта про те, що станом на 05.02.2025р. сплив встановлений ч.2 ст.87 Дисциплінарного статуту ЗСУ строк накладення дисциплінарного стягнення (шість місяців з дня виявлення правопорушення) колегія суддів не приймає до уваги, оскільки погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий строк слід обраховувати з дня надходження доповідної записки молодшого лейтенанта ОСОБА_4 від 03.11.2024р. №7806, яка проводила службову перевірку у військовій частині НОМЕР_2 на підставі розпорядження т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2024р. №1528/6/10025 щодо аналізу доповідей за результатами проведених звірок між фінансово-економічними службами та службами забезпечення військових частин. Вказаним розпорядженням зазначено, що звірка по речовій службі проведена 25.09.2024р., розбіжності обліку з 01.08.2023р. не усунуті. Командиру військової частини НОМЕР_2 за фактом розбіжностей під час звірки, які повторюються на протязі тривалого часу, поставлено завдання призначити службову перевірку та надати її матеріали у термін до 05.11.2024р. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення від 07.07.2025р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа у відповідності до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-«г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 15 вересня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук