Постанова Київський апеляційний суд № 381/5714/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №381/5714/24 Головуючий у І інстанції - Соловей Г.В. апеляційне провадження №22-ц/824/10239/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: У грудні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивувало тим, що 21 листопада 2019 року відповідач звернулася до нього, АТ «Універсал Банк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank». Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Вказувало, що воно свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100000 грн. Відповідач зі своєї сторони порушила взяті на себе зобов`язання та має заборгованість, яка складає 36426,15 грн. Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 21 листопада 2019 року в розмірі 36426,15 грн. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що вся інформація щодо тарифів зазначена на сайті і є у відкритому доступі https://www.monobank.ua/terms в розділі Тарифи. На сайті зазначена актуальна редакція Умов, в підтвердження актуальності Умов на сайті зазначається номер протоколу і дату, за яким були внесені зміни. Укладаючи договір, клієнт та банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами договору. Зазначає, що положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Також в Анкеті відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірник у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Тобто після ознайомлення з умовами, клієнт підписує анкету-заяву, отримує карту і вже після її отримання та активації може використовувати кредитні кошти. Стверджує, що зі свого боку банк дотримався вимог ст. 1054 ЦК України, кредитний ліміт був встановлений та зазначений клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Зазначає, що до позовної заяви був доданий розрахунок заборгованості, відповідно до якого загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 36426,15 грн. Просило суд, скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до AT «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 21 листопада 2019 року. Відповідно до п.2 анкети-заяви відповідач, підписавши заяву погодився, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати. Відповідно до п. 3 анкети-заяви, відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Згідно з наданої довідки, Банк відкрив на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні. Розмір встановленого Кредитного ліміту по поточному рахунку з 21 листопада 2019 року становить 20000 грн., з 25 Січня 2020 року - 30000 грн., з 14 квітня 2020 року - 29500 грн., з 28 квітня 2020 року - 29100 грн., з 24 листопада 2024 року - 19300 грн., з 25 листопада 2024 року - 18300 грн., з 17 грудня 2024 року - 17000 грн. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг від 21 листопада 2019 року не містить, а із врахуванням погашеного відповідачем тіла кредиту в сумі 44451,25 грн. та 26908,22 грн. - сума, зарахована позивачем на погашення відсотків (загальна сума 71359,47 грн.), наявна переплата, в межах наданого кредитного ліміту. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Універсал Банк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Так, згідно зі ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Як встановлено судом першої інстанції, 21 листопада 2019 року відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, на підставі якого отримала кредит у розмірі 20000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Також, у заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення. Однак, з матеріалів справи не вбачається, з якими самими Умовами та правилами відповідач ознайомилася і погодилася, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо користування кредитними коштами, їх розміру та порядку нарахування. Доводи апелянта про те, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Дійсно, як вбачається зі змісту Анкети-заяви, відповідач своїм підписом підтвердила, що просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Також, відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Так, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, як передбачено п. 6.3 розділу 6 Умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» (6. Використання електронного підпису), підписані клієнтом та/або банком документи, що пов`язані з укладеними правочинам, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта. Під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання. Разом з тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Отже, виходячи з вищенаведеного, а також зважаючи на те, що при укладенні кредитного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 20000 грн. на картковий рахунок та з урахуванням того, що домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг від 21 листопада 2019 року не містить, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку суми заборгованості у розмірі 36426,15 грн., з врахуванням погашеного відповідачем тіла кредиту у розмірі 44451,25грн. та сума, зарахована позивачем на погашення відсотків у розмірі 26908,22 грн., адже надані позивачем Умови та правила банківських послуг є неналежним доказом на підтвердження пред`явлених позовних вимог. З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. За правилами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба