Постанова 4803 № 212/5733/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9083/25 Справа № 212/5733/24 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Комунальне підприємство «Кривбасводоканал», Кабінет Міністрів України, розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року, яка постановлена суддею Сіденком С.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської областіта повне судове рішення складено 08 листопада 2024 року, - В С Т А Н О В И В : У червні 2024 року Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (надалі - КП «Кривбасводоканал») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за отримані послуги з централізованого водопостачання в сумі 53353,57 грн., заборгованості з абонентської плати в сумі 226,60 грн., 3% річних у розмірі 446,02 грн., витрат від інфляції у розмірі 1143,10 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. У вересні 2024 року ОСОБА_1 , у порядку Закону України «Про захист прав споживачів», звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до КП «Кривбасводоканал» та Кабінету Міністрів України про захист прав споживачів, з наступними вимогами: - визнати дії КП «Кривбасводоканал» агресивною підприємницькою діяльністю на ринку послуг; - стягнути з КП «Кривбасводоканал» шкоду у розмірі один мільйон гривень на його рахунок; - постановити окрему ухвалу стосовно порушень законодавства фізичними особами, зазначеними в позовній заяві, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 189, 356, 364-1, 182 та 400-1 КК України, надіслати прокурору або органу досудового розслідування, та встановити адресатам строк для надання суду відповіді про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк; - заборонити КП «Кривбасводоканал» використовувати та передавати третім особам персональні дані ОСОБА_1 ; - вилучити у КП «Кривбасводоканал» усі матеріальні носії персональних даних ОСОБА_1 і знищити їх під час судового засідання в присутності ОСОБА_1 ; - зобов`язати КП «Кривбасводоканал» знищити усі персональні дані ОСОБА_1 на усіх віртуальних носіях, про що його повідомити письмово; - відмовити у задоволенні первісних позовних вимог КП «Кривбасводоканал» повністю та закрити провадження у справі; - зобов`язати Кабінет Міністрів України встановити мінімальний рівень (об`єм) житлово-комунальних послуг на рівні санітарно-епідемічних норм, які мають надаватися споживачеві безперервно на безоплатній основі за рахунок продажу природніх ресурсів України відповідно до законодавства України. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року вказана заява була повернута на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві порушено правила об`єднання позовних вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та зобов?язати суд першої інстанції провести розгляд зустрічного позову у взаємозв?язку з позовом ОСОБА_3 , яка діє на користь КП «Кривбасводоканал», відповідно до вимог ЦПК України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист свого порушеного права, шляхом пред?явлення зустрічного позову. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, КП «Кривбасводоканал»зазначає, що оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до КП «Кривбасводоканал» та Кабінету Міністрів України про захист прав споживачів, суд першої інстанції керувався п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України та виходив з того, що у зустрічній позовній заяві порушено правила об`єднання позовних вимог. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Так, відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом з наступними вимогами: визнати дії КП «Кривбасводоканал» агресивною підприємницькою діяльністю на ринку послуг; стягнути з КП «Кривбасводоканал» шкоду у розмірі один мільйон гривень його на рахунок; постановити окрему ухвалу стосовно порушень законодавства фізичними особами, зазначеними в позовній заяві, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 189, 356, 364-1, 182 та 400-1 КК України, надіслати прокурору або органу досудового розслідування, та встановити адресатам строк для надання суду відповіді про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк; заборонити КП «Кривбасводоканал» використовувати та передавати третім особам персональні дані ОСОБА_1 ; вилучити у КП «Кривбасводоканал» усі матеріальні носії персональних даних ОСОБА_1 і знищити їх під час судового засідання в присутності ОСОБА_1 ; зобов`язати КП «Кривбасводоканал» знищити усі персональні дані ОСОБА_1 на усіх віртуальних носіях, про що його повідомити письмово; відмовити у задоволенні первісних позовних вимог КП «Кривбасводоканал» повністю та закрити провадження у справі; зобов`язати Кабінет Міністрів України встановити мінімальний рівень (об`єм) житлово-комунальних послуг на рівні санітарно-епідемічних норм, які мають надаватися споживачеві безперервно на безоплатній основі за рахунок продажу природніх ресурсів України відповідно до законодавства України. Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу). Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Навіть у випадку, коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору. Під вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позову, яка складає його предмет. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Отже, об`єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, допускається можливість об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами. Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18. За змістом ч. 1 ст. 188 ЦПК України, правила об`єднання позовних вимог не дотримано, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: 1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); 2) не співвідносяться між собою як основна та похідна. Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 188 ЦПК України, проте, на них поширюється дія заборон, прямо визначених у частинах 4, 5 цієї статті, а саме: не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Саме встановлення судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на положення п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. Водночас, аналіз змісту п. 2 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України у системному зв`язку з положеннями ст. 188 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд, з метою виконання завдання цивільного судочинства, може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин має право застосувати положення ч. 6 ст. 188 ЦПК України, як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку порушення цих правил. Однак вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією суду, яку він застосовує (або не застосовує) за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи. Проте, у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та на них не поширюється дія заборон, визначених у частинах 4, 5 ст. 188 ЦПК України, суд не має підстав для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявляє позивач клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №908/420/20; подібні висновки містить і постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19. З поданої ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви вбачається, що, заявляючи у зустрічній позовній заяві вимоги до Кабінету Міністрів України, позивач по суті оскаржує бездіяльність Кабінету Міністрів України з питань урегулювання надання житлово-комунальних послуг, спір про що віднесено до компетенції адміністративного суду. Натомість, інші вимоги зустрічної позовної заяви підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Тобто, у даному випадку, на вимоги зустрічного позову поширюється дія заборон, прямо визначених у частині 4 статті 188 ЦПК України, а тому суд першої інстанції був позбавлений можливості за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 188 ЦПК України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо, й доводи апеляційної скарги правильності таких висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави. У зв`язку з наведеним, повернення зустрічної позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, порушенням конституційних прав, які передбачені Конституцією України, нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, позивач має право повторного звернення до суду із аналогічними позовними вимогам, роз?єднавши їх у відповідності до підвідомчості спору. Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. На підставі частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 вересня 2025 року. Головуючий: Судді: