Ухвала ККС ВС № 757/34171/25-к

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2025 року м. Київ справа № 757/34171/25-к провадження № 51-2974 ск 25 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2025 року про повернення апеляційної скарги, установила: Як убачається зі змісту касаційної скарги та наявних у Верховному Суді матеріалів, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва 22 липня 2025 року, задовольнивши клопотання слідчого ОВС ГСУ ДБР у кримінальному провадженні № 62023000000001002, застосував до ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою з можливістю внести заставу в розмірі 30 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Не погодившись із таким рішенням, захисник ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі - АП ВАКС) 28 липня 2025 року, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), повернув апеляційну скаргу її авторці. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати ухвалу від 28 липня 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів скаржниці зводиться до того, що суддя АП ВАКС неправильно застосував п. 18, 20 ч. 1 ст. 3, п. 3 ч. 3 ст. 399 вказаного Кодексу й необґрунтовано повернув апеляційну скаргу, порушивши Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, конституційні гарантії та ст. 21 КПК. На думку захисника, перевірка законності застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу відповідно до статей 331, п. 2 ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184 КПК належить до виключної компетенції АП ВАКС. Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копію судового рішення, колегія суддів дійшла такого висновку. Норми КПК установлюють, що порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством, котре складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 1 ст. 1 КПК). Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (ч. 3 ст. 17) систему судоустрою складаютьмісцеві суди, апеляційні суди та Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ діють вищі спеціалізовані суди, зокрема Вищий антикорупційний суд (ст. 31 цього Закону). З дня початку роботи Вищого антикорупційного суду - 5 вересня 2019 року набули чинності зміни до КПК, якими, у тому числі, крім територіальної, розмежовано предметну юрисдикцію судів, котрі здійснюють кримінальне провадження в апеляційній інстанції. Положення ч. 2 ст. 33 КПК визначають, що кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють відповідні апеляційні суди, а також АП ВАКС. Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК суд апеляційної інстанції - це відповідний апеляційний суд, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення, а також АП ВАКС - стосовно судових рішень: Вищого антикорупційного суду, ухвалених як судом першої інстанції; інших судів першої інстанції, ухвалених до початку роботи цього суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до його підсудності. У таких випадках під час розмежування юрисдикції між Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду та апеляційними судами загальної юрисдикції враховуються положення п. 202 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК. Суддя АП ВАКС установив, що сторона захисту оскаржує рішення слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, який є судом загальної юрисдикції, водночас оспорювану ухвалу було постановлено 22 липня 2025 року, тобто після початку роботи Вищого антикорупційного суду. Аргументи скаржниці про те, що ревізія законності зазначеного рішення від 22 липня 2025 року є виключною компетенцією АП ВАКС є непереконливими, адже суддя цього суду при перевірці апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва враховував правила територіальної юрисдикції, а не підслідність кримінального провадження, яка була визначена постановою прокурора від 31 липня 2025 року. Приписи п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК зобов`язують суд апеляційної інстанції повернути апеляційну скаргу, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції. Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 суддя АП ВАКС діяв згідно з положеннями Основного Закону та вимогами п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК. Крім того, Верховний Суд, спираючись на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, див. рішення у справі «Мушта проти України», заява № 8863/06), раніше неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і має певні обмеження, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ураховуючи наведене, доводи в касаційній скарзі про постановлення 28 липня 2025 року ухвали АП ВАКС з істотним порушення вимог КПК не можна визнати прийнятними. Оскільки з касаційної скарги та доданого до неї судового рішення не вбачається підстав для її задоволення, немає потреби в перевірці матеріалів справи. Тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за поданою скаргою. У контексті викладеного слід зауважити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права звернення до відповідного компетентного суду апеляційної інстанції(Київського апеляційного суду) зі скаргою в порядку, установленому законом із урахуванням положень ст. 117 КПК. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів постановила: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3