Ухвала ККС ВС № 953/2759/23

УХВАЛА 15 вересня 2025 року м. Київ справа № 953/2759/23 провадження № 51-3100 ск 25 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 3 липня 2025 року, установила: У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2 цієї статті. Відповідно до законодавчих положень у касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявленої вимоги, адже в силу ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм права, не ревізує повноти судового розгляду, висновків щодо фактичних обставин кримінального провадження і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. На таке не було зважено при зверненні до Верховного Суду. За змістом касаційної скарги, у ній захисник просить скасувати вирок й ухвалу стосовно ОСОБА_5 і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Однак, заявляючи таку вимогу авторка скарги не наводить в аспекті статей 84-87, 91, 94, 284, 370, 374, 412, 413 КПК обґрунтування допущення судом таких порушень, котрі згідно зі ст. 412 цього Кодексу є істотними, свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та незаконність вироку. Доводи скаржниці переважно зводяться до незгоди з відхиленням окремих доказів й тверджень про вимушеність дій засудженого під час перебування на окупованій території. Водночас, як убачається з поданої скарги, захисник ставить під сумнів установлені фактичні обставини справи, що в силу ст. 433 КПК не належить до предмета перевірки за касаційною процедурою. Разом із цим, попри те, що обвинувальний вирок переглядався в апеляційному порядку в касаційній скарзі невикладено в розрізі статей 404, 405, 412, 417, 419 КПК аргументів, які би доводили незаконність ухвали. Скаржницею не зазначено у чому полягає недодержання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при здійсненні провадження в конкретній справі.Крім того, не окреслено, яких саме доводів сторони захисту не розглянув апеляційний суд і не дав на них відповідей. Таким чином у касаційній скарзі не викладено обґрунтування заявленої вимоги про скасування судових рішень і закриття кримінального провадження. Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали особою, яка подала згадану скаргу. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів постановила: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 3 липня 2025 рокузалишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3