Ухвала КГС ВС № 910/16014/23

УХВАЛА 08 вересня 2025 року м. Київ cправа № 910/16014/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М., розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 (суддя Лиськов М. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 (головуюча - Тарасенко К. В., судді: Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" до Державного підприємства "Сервіс" про стягнення 935 831, 49 грн. ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" (далі - позивач, Юридична фірма) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Сервіс" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 935 831,49 грн заборгованості за надані юридичні послуги.

2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що Підприємство у визначені договором строки за надані послуги у повній мірі не розрахувалось. 3. 26.02.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю; стягнув з Підприємства на користь Юридичної фірми заборгованість у розмірі 677 196,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 217 747,09 грн та 3% річних у розмірі 40 887,46 грн; зобов`язав орган (особу), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у цій справі здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 677 196,94 грн, яка підлягає стягненню з Підприємства на користь юридичної фірми, з моменту набрання рішенням законної сили до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: 3% річних : "Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів"; інфляційних збитків: "Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків". 4. 11.09.2024 Північний апеляційний господарський суд (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.10.2024) ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 100 000,00 грн додаткової винагороди, 182 617,61 грн основної винагороди, 13 723,47 грн 3% річних та 21 886,09 грн інфляційних нарахувань. 5. 17.02.2025 Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Підприємства задовольнив частково; постанову суду апеляційної інстанції скасував у частині задоволених позовних вимог, а справу № 910/16014/23 у відповідній частині направив на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

6. Після нового розгляду справи, 28.05.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Підприємства залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 7. 23.07.2025 до Верховного Суду від Підприємства надійшла касаційна скарга, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та виходить з наступного.

9. Предметом позову у цій справі є стягнення 935 831,49 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн).

10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

11. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, учасники справи мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

13. Зокрема, пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

14. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

15. В обґрунтування випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми, зокрема: - статей 13, 14, 269, 310 ГПК України, і не врахував висновки щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 922/1715/22, від 24.05.2023 у справі № 179/363/21, від 21.06.2023 у справі № 757/42885/19- ц, від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 в контексті спірних правовідносин стосовно: обов`язковості вказівок суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судове рішення під час нового розгляду справи; принципу "заборони повороту до гіршого"; допустимих меж апеляційного перегляду; принципу диспозитивності, за яким учасник справи самостійно вирішує чи оскаржувати рішення в касаційному порядку і в яких межах та ризиків настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням відповідних процесуальних дій; принципу остаточності судового рішення та заборони неправомірного втручання в усталені правовідносини; - статей 527, 901, 902 Цивільного кодексу України, оскільки безпідставно ототожнив адвоката фізичну особу, яка взагалі не є стороною у договорі про надання юридичних послуг, з юридичною особою (ТОВ) в особі його директора та юрисконсульта, як працівника, і не врахував висновки щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17.02.2025 у цій же справі № 910/16014/23.

16. В обґрунтування випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно здійснили тлумачення норм матеріального права, оскільки, застосували норми статей 509, 526, 527, 530, 625, 628, 901, 902 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню, але їх зміст та сутність в контексті спірних правовідносин витлумачились і застосувались неправильно, внаслідок чого в рішенні суд дійшов неправильного висновку про права та обов`язки сторін за договором; неправильно визначили дійсний об`єм та зміст спірних правовідносин відповідно до такого правового регулювання, що в свою чергу призвело до постановлення незаконного і необґрунтованого рішення, яке прямо суперечить чітко визначеним однозначним нормам законодавства, і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

17. З огляду на те, що предметом спору є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник вказує, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), а справа має для нього виняткове значення (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

18. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, на думку скаржника, полягає в необхідності розмежування діяльності адвоката, який надає правничу допомогу в рамках здійснення індивідуальної адвокатської діяльності, та адвоката, який одночасно є працівником (зокрема, директором/юрисконсультом) Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та чи може ТОВ набути право на оплату послуг, які були фактично надані адвокатом у межах його адвокатської діяльності, якщо цей адвокат паралельно є директором або працівником ТОВ, при тому, що: відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати діяльність в одній з форм, визначених законом: індивідуальна практика, адвокатське бюро або адвокатське об`єднання; адвокат не має права здійснювати свою діяльність як підприємець, або через інші суб`єкти, в т. ч. ТОВ; оплата адвокатських послуг має надходити особисто адвокату, адвокатському бюро або адвокатському об`єднанню. Скаржник вважає, що ТОВ не може набувати право на оплату адвокатських послуг, якщо ці послуги були надані адвокатом у межах здійснення адвокатської діяльності, навіть якщо цей адвокат є директором чи юристом ТОВ; оплата має надходити особисто адвокату або адвокатському формуванню (виключно адвокатське бюро/об`єднання), у складі якого він працює. Порушене питання має фундаментальне значення для забезпечення єдності правозастосування, оскільки стосується не лише конкретного випадку, а й ширшого кола правовідносин, в яких беруть участь адвокати як суб`єкти права, що здійснюють різні форми юридичної діяльності.

19. Скаржник вважає, що висновки суду з питань відмінності майнової та грошової вимоги, а також застосування гонорару успіху у відсотковому відношенні до розміру грошових вимог, також мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Правильне тлумачення цих питань є ключовим для справ, де ставиться під сумнів: порядок визначення об`єкта нарахування гонорару успіху; можливість стягнення винагороди у відсотковому співвідношенні саме від розміру грошових вимог; розмежування майнових та грошових вимог у контексті договірних зобов`язань та податкових спорів.

20. Вирішення справи, яка переглядається, має виняткове значення для скаржника, так як залишення в силі оскаржуваного рішення апеляційного суду призведе до ситуації юридичної колізії, коли з одних й тих самих позовних вимог (в частині заявленої до стягнення основної винагороди) існують два рішення, які: стосуються тих самих обставин справи, ухвалені щодо тих самих сторін та мають взаємовиключний зміст; в умовах воєнного стану Підприємство здійснює значні перерахування податків - в т. ч. частину свого чистого прибутку - до державного бюджету, що є вагомим внеском у зміцнення обороноздатності та функціонування держави загалом; від правильного встановлення вищевказаних питань залежить законність та обґрунтованість нарахування винагороди за договором, що прямо впливає на фінансові зобов`язання Підприємства; відсутність чіткої судової позиції по цим питанням створює правову невизначеність, що ускладнює належне планування діяльності та управління фінансовими ресурсами Підприємства, а вирішення цих питань сприятиме формуванню єдиної правозастосовної практики, що знизить ризик виникнення аналогічних спорів у майбутньому і забезпечить захист прав і законних інтересів скаржника як державного підприємства. 21. 08.08.2025 Верховний Суд постановив ухвалу, якою залишив касаційну скаргу без руху на підставі пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, оскільки скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку. 22. 13.08.2025 скаржник подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" заяву про усунення недоліків касаційної скарги (передана колегії суддів на розгляд 01.09.2025 у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці), до якої додав платіжну інструкцію № 285 від 12.08.2025 про сплату судового збору.

23. Відповідно до частини третьої статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

24. З огляду на зміст касаційної скарги та зазначене обґрунтування підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що питання правильного застосування норм права у подібних правовідносинах потребує більш детального вивчення, матеріали касаційної скарги відповідають вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми і змісту, та є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України за наявності випадків передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

25. Згідно з частиною четвертою статті 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

26. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Керуючись частиною тринадцятою статті 8, пунктами 1, 3 частини другої, підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287, статтями 234, 235, 288, 290, 294, частиною четвертою статті 301 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/16014/23 за касаційною скаргою Державного підприємства "Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025.

2. Призначити до розгляду касаційну скаргу Державного підприємства "Сервіс" в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юхман і партнери" строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів скаржнику до 26 вересня 2025 року.

4. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.

5. Витребувати з Господарського суду міста Києва або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/16014/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуюча І. Кондратова Судді Г. Вронська Н. Губенко