Постанова Дніпровський апеляційний суд № 186/573/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7945/25 Справа № 186/573/25 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В. за участю секретаря судового засідання: Травкіної В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №186/573/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Луганської міської ради про визнання права власності, апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Левади Єгора Леонідовича на заочне рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Демиденко С.М.,- ВСТАНОВИВ: Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовом до Луганської міської ради про визнання права власності. В обґрунтування вимог позивачі зазначили, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24 вересня 2008 року квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної власності: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Зазначає, що 25 липня 2009 року ОСОБА_7 уклала шлюб, та змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, в результаті вказаний шлюб було розірвано. Також, 17 листопада 2012 року ОСОБА_10 уклала шлюб та взяла прізвище чоловіка ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 . 12 квітня 2011 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_2 , 08 серпня 2015 року ОСОБА_13 зареєструвала шлюб та взяла прізвище ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 виданим Хімкінським управлінням РАЦС головного управління РАЦС в Московській області. Вказує, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням через активні бойові дії та окупацію м.Луганська, вони вимушені були евакуюватись з м.Луганська та були позбавлені права внесення відомостей у державний реєстр речових прав на нерухоме майно задля актуалізації даних про право власності на квартиру. Зазначає, що з метою подальшої реалізації прав власників щодо звернення за відшкодуванням шкоди 04 листопада 2024 року вони звернулись до державного реєстратора із заявою про проведення реєстраційних дій вказаної квартири. Також зазначає, що 28 січня 2025 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно надано відмову у вчиненні реєстраційних дій у зв`язку з окупацією території, неможливістю підтвердити реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки право власності на вказану квартиру набуте до 01 січня 2013 року, державним реєстратором здійснено запит щодо підтвердження реєстрації права власності та не отримано у встановлений законодавством термін відповідь, відповідно до якої, у зв`язку з окупацією території неможливо підтвердити реєстрацію права власності квартиру за заявниками. Таким чином, неможливість отримання відомостей з БТІ у зв`язку з окупацією території обмежує права позивачів у можливості внесення відомостей до ДРРП та підтвердження права власності на нерухоме майно. Звертає увагу, що наразі провести реєстрацію права власності на квартиру не вбачається за можливе, так як відсутня можливість отримання інформації в БТІ щодо квартири, що в свою чергу обмежує право позивачів на отримання від держави компенсації за пошкоджене житло по програмі «єВідновлення». У зв`язку з чим, просять суд визнати за ними право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 54,1 кв.м., загальною площею 81,2 кв.м., по 1/4 частині зазначеної квартири за кожним. Заочним рішенням Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Луганської міської ради про визнання права власності відмовлено. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Левада Є.Л., подали апеляційну скаргу, в якій не погоджуються з висновками суду першої інстанції та вважають його незаконним, оскільки судом не надано належної уваги обставинам справи та воно постановлено з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а отже, підлягає скасуванню апеляційною інстанцією. В обґрунтування скарги зазначає, що судом при ухваленні рішення неповно досліджено обставини справи, рішенні не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що позовна заява стосувалась визнання права власності на квартиру, а суд першої інстанції у своєму рішенні почав встановлювати, що позивачі не звертались з заявою за отриманням компенсації в порядку затвердженому постановою КМУ №381, що не було предметом позову та не було предметом доказування. Наголошує, що судом першої інстанції при винесенні рішення було встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить позивачам на праві часткової власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24 вересня 2008 року, а право власності на зазначену квартиру було зареєстроване у бюро технічної інвентаризації Луганської області. Вважає, що відмова суду у задоволенні позовних вимог (визнанні права власності) є необґрунтованою та незаконною. Зазначає, що позивачі звернулись до суду з вимогою визнання права власності, оскільки їм було відмовлено у реєстрації права власності державним реєстратором. Також зазначає, що згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, а оскільки право власності не зареєстровано за позивачами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то таке майно може потенційно вважатися безхазяйним. Зауважує, що відповідно до ч.2 ст.335 ЦК України, безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Таким чином вважає, що Луганська міська рада, як орган місцевого самоврядування має майновий інтерес щодо майна яке належить позивачам, проте, власність яких не визнана та не зареєстрована державою. Позивачі посилалися на дану обставину як підставу позову саме до Луганської міської ради, однак суд не врахував дане посилання, та прийшов до невірного висновку про те, що Луганська міська рада не порушувала права позивачів. Вказує, що згідно з Порядком надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року №381, для отримання компенсації необхідно, з урахуванням пункту 13-1 цього Порядку, серед іншого, переконатися, що пошкоджений об`єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису провести його реєстрацію. Зауважує, що неможливість Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м.Київ отримати інформацію від БТІ м.Луганськ щодо підтвердження права власності на нерухоме майно, перешкоджає позивачам здійснити реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав. Звертає увагу, що аргумент суду, що позивачами не доведено порушення прав, є необґрунтованим, оскільки порушенням є сам факт відмови реєстрації права власності, тобто невизнання права. Зазначає, що суд першої інстанції застосував норми ЗУ №2923-IX від 11 грудня 2024 року та Порядок затверджений ПКМУ №381 від 21 квітня 2023 року (єВідновлення), у справі яка не стосувалась отримання компенсації за пошкоджене чи знищене майно, чим допустив порушення матеріального права, відповідно, посилання суду першої інстанції на те, що позивачі не ініціювали звернення до комісії з компенсації, ніяким чином не може бути підставою для відмови у визнанні права власності в судовому порядку. У зв`язку з чим просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області по справі №186/573/25 від 23 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи. Представник позивачів надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі і без участі позивачів. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону. Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, яке видане 24 вересня 2008 року Управлінням житлово-комунального господарства Луганської міської ради, позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_3 (а.с.26). Право власності на вказану квартиру зареєстроване у Бюро технічної інвентаризації Луганської області за реєстровим номером 23/732 (копія технічного паспорту а.с.27, 28). Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00030203840 від 02 квітня 2021 року, ОСОБА_7 04 жовтня 2008 року уклала шлюб з ОСОБА_15 , який був зареєстрований виконавчим комітетом Рудницької селищної ради Піщанського району Вінницької області, актовий запис №04. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_16 . Свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_5 змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_12 , про що Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис №23. Рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 15 червня 2012 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_15 розірвано. 17 листопада 2012 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_17 , який був зареєстрований Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис №713. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_11 . Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 08 серпня 2015 року Хімкінським управління РАЦС Головного управління РАЦС Московської області, ОСОБА_18 08 серпня 2015 року уклав шлюб з ОСОБА_13 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_14 . Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами), з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває донині. З квітня 2014 року територія м.Луганська тимчасово окупована. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами, які перемістилась з м.Луганська у м.Київ, та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_4 . 04 листопада 2024 року, позивач ОСОБА_1 звернулась до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради з заявою про реєстрацію прав власності на спірну квартиру. Рішенням реєстратора від 28 січня 2025 року за №76857790 у проведенні реєстраційних дій їй було відмовлено, у зв`язку з відсутністю інформації, яка підтверджує факт набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру та здійснити державну реєстрацію права власності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачами порушення Луганською міською радою їхніх прав, окрім цього позивачі не довели, що ними були вчинені усі необхідні дії, передбачені спеціальним Порядком для отримання компенсації за пошкоджене майно та в отриманні якої було прийнято рішення про відмову. Також суд першої інстанції виснував, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Розглянувши доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Як зазначено у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №127/28130/20, від 02 листопада 2022 року у справі №686/27167/21, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є з цілісною і недоторканною (стаття 2 Конституції України). Згідно зі статтею 2 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до статті 2 Закон № 1207-VII, датою початку тимчасової окупації окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими починаючи з 07 квітня 2014 року. Згідно зі статтею 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України. Згідно з частиною четвертою, п`ятою статті 11 Закону № 1207-VII набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України. Встановлено, що квартира АДРЕСА_3 , як нерухоме майно знаходиться на території Луганської області, яка від 07 квітня 2014 року є тимчасово окупованою територією. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи квартира АДРЕСА_3 належить позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видане 24 вересня 2008 року Управлінням житлово-комунального господарства Луганської міської ради. Право власності на вказану квартиру зареєстроване у Бюро технічної інвентаризації Луганської області. Як вбачається із Свідоцтва про право власності на житло від 24 вересня 2008 року, квартира АДРЕСА_3 приватизована позивачами згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Свідоцтво видано за розпорядженням № 1595 від 24 вересня 2008 року. Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України та статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що розташоване на тимчасово окупованій території України» від 28 березня 2016 року № 898/5 (далі - Наказ № 898/5) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, проводиться незалежно від місцезнаходження такого майна; ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо нерухомого майна, що розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, забезпечує Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків). Отже, право власності на квартиру, як об`єкта нерухомого майна, що знаходиться в м.Луганськ, яка є тимчасово окупованою територією України, підлягає державній реєстрації за межами тимчасово окупованої території Луганської області відповідно до законодавства України з дотриманням вимог статей 182, 657 ЦК України, а також статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з урахуванням положення Наказу № 898/5. З копії рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 76857790 від 28 січня 2025 року, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що державним реєстратором не отримано протягом 30 робочих днів на запит документів та/або інформації, необхідної для державної реєстрації прав. Колегія суддів зазначає, що згідно пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видане 24 вересня 2008 року Управлінням житлово-комунального господарства Луганської міської ради. Право власності на вказану квартиру зареєстроване у Бюро технічної інвентаризації Луганської області. Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а отже апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 адвоката Левади Єгора Леонідовича - задовольнити. Рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2025 рокуу цивільній справі №186/573/25 - скасувати та ухвалити нове рішення. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 ), право власності на 1/4 частки квартири розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа 54,1 кв.м., загальна площа 81,2 кв.м. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_7 ), право власності на 1/4 частки квартири розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа 54,1 кв.м., загальна площа 81,2 кв.м. Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ), право власності на 1/4 частки квартири розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа 54,1 кв.м., загальна площа 81,2 кв.м. Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_9 ), право власності на 1/4 частки квартири розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа 54,1 кв.м., загальна площа 81,2 кв.м. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складено 10.09.2025р. Головуючий суддя О.В. Агєєв