Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4313/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" вересня 2025 р. Справа№ 910/4313/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Михальської Ю.Б. Тищенко А.І. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у справі №910/4313/25 за апеляційною скаргою Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 та за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 за позовом Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державної податкової служби України 2) Головного управління ДПС у Полтавській області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління ДПС у м. Києві про визнання недійсним договору в частині та стягнення грошових коштів,- В С Т А Н О В И В : Комунальне підприємство « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державної податкової служби України, 2) Головного управління ДПС у Полтавській області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у м. Києві про визнання недійсним договору в частині та стягнення грошових коштів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/4313/25 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним пункт 3.1 Договору про закупівлю №140 від 18.04.2024, укладеного між Комунальним підприємством « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» в частині включення до договірної ціни (вартості товару) суми податку на додану вартість у розмірі 303 813, 08 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/4313/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду. Залишено без розгляду заяву Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про розподіл судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/4313/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/4313/25 в оскаржуваній частині залишено без змін. Апеляційну скаргу Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/4313/25 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 303 813,08 грн скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на користь Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 303 813,08 грн. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/4313/25 змінено. Викладено резолютивну частину ухвали у редакції даної постанови. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на користь Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 3 792,60 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 5 688,90 грн судового збору за апеляційний перегляд спору. Заяву Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про розподіл судового збору та витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Покладено витрати Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп». 18.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» надійшла заява про прийняття додаткової постанови щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та зі сплати судового збору у розмірі 11 377,80 грн. 21.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 прийнято до розгляду заяву Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4313/25. Розгляд вказаної заяви ухвалено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження. Вказану ухвалу направлено учасникам справи до їх електронних кабінетів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного. Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Відповідно до ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України). Так, при поданні апеляційної скарги позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 20 000,00 грн. Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у апеляційній скарзі позивач повідомляв суд про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Колегія суддів зазначає, що постанова апеляційного суду у справі №910/4313/25 була ухвалена 14.08.2025, заява про прийняття додаткової постанови подана 18.08.2025, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн позивачем подано копії: договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 03.03.2025, додаткової угоди №1 від 10.06.2025, акта приймання-передачі наданих послуг №2 від 14.08.2025, платіжної інструкції №5003 від 15.08.2025 та ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1315063. За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2025 між Комунальним підприємством « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (далі клієнт) та адвокатом Стойкою Андрієм Михайловичем (далі адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, щодо здійснення захисту прав та законних інтересів клієнта у спірних правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп», пов`язаних із стягненням зайво сплаченого ПДВ у розмірі 303 813,08 грн за договором про закупівлю №140 від 18.04.2024, укладеним між клієнтом та ТОВ «Медсервісгруп», на підставі якого клієнтом придбано Систему ультразвукову діагностичну медичну Apogee 6500 вартістю 4 644 000,00 грн. Пунктом 2.1. Договору визначено, що адвокат приймає на себе наступні зобов`язання: вивчення матеріалів щодо укладення та виконання Договору про закупівлю №140 від 18.04.2024, аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини у сфері закупівель та оподаткування, надання консультацій клієнту, вивчення судової практики стосовно судового розгляду спорів такої категорії, формування правової позиції, збирання інформації та доказів, які мають значення у справі (направлення адвокатських запитів, замовлення експертних досліджень тощо), підготування позовної заяви до суду, систематизація матеріалів та формування додатків до неї, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції і участь в судових засіданнях та дослідженні доказів, ознайомлення з матеріалами справи, подання письмових заяв по суті справи, клопотань, заяв, пояснень та інших процесуальних документів, використання інших передбачених законодавством процесуальних прав адвоката, без їх обмежень, визначених відповідним процесуальним законодавством для позивача. Умовами п. 3.1. Договору визначено, що клієнт зобов`язаний: вчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання його доручень, передбачених цим Договором, в тому числі документами в необхідній кількості примірників, внутрішніми нормативними актами, які регулюють діяльність клієнта; оплатити правничу (юридичну) допомогу у відповідності до умов розділу 4 цього Договору; надавати адвокату документи, які необхідні для належного виконання ним умов Договору. Пунктом 4.2. Договору в редакції додаткової угоди №1 від 10.06.2025 сторони визначили, що вартість правничої допомоги (юридичних послуг) адвоката за подання апеляційної скарги у справі №910/4313/25 та здійснення представництва інтересів клієнта під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції, незалежно від настання результатів, є фіксованою і становить 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень), які сплачуються клієнтом на рахунок адвоката, вказаний в п.10 Договору, протягом 2 (двох) робочих днів з дня підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, що обсяг виконаної роботи/наданих послуг згідно з умовами Договору оформляється відповідним Актом приймання - передачі наданих послуг. 14.08.2025 на виконання умов Договору, сторонами було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №2, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв у відповідності до договірних умов послуги з професійної правничої допомоги, пов`язаної з розглядом Північним апеляційним господарським судом в порядку апеляційного провадження справи №910/4313/25 за позовом КП « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» до ТОВ «Медсервісгруп» про визнання договору недійсним в частині та стягнення коштів, а саме: формування правової позиції з метою ефективного захисту в суді апеляційної інстанції прав та інтересів клієнта з урахуванням правових позицій / висновків Верховного Суду, підготовка та подання апеляційної скарги (на 13 аркушах) на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 по справі №910/4313/25, яким частково задоволено позовну заяву КП « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» до ТОВ «Медсервісгруп», та визнано недійсним пункт 3.1 Договору про закупівлю №140 від 18.04.2024, в частині включення до договірної ціни (вартості товару) суми податку на додану вартість у розмірі 303.813,08 грн, а також на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/4313/25, якою заяву позивача про розподіл судових витрат залишено без розгляду і залишено судові витрати у суді першої інстанції за позивачем; - підготовка відзиву зі змістовними запереченнями на апеляційну скаргу ТОВ «Медсервісгруп» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/43413/25 (на 9 аркушах); - представництво інтересів клієнта адвокатом в Північному апеляційному господарському суді; подання клопотань; участь у судових засіданнях; ознайомлення з матеріалами справи; здійснення процесуальних повноважень представника позивача. Відповідно до платіжної інструкції №5003 від 15.08.2025, клієнтом було сплачено адвокату погоджений Договором розмір гонорару у повному обсязі. Положення ст. 60 ГПК України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером. Представництво інтересів КП « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» у справі №910/4313/25 здійснював адвокат Стойка Андрій Михайлович, який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1315063 від 03.07.2025, виданого адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально. Вищенаведені документи у сукупності підтверджують факт понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі на зазначену ним суму 20 000,00 грн, які визначені у фіксованій формі. За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21). Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам, поданим стороною із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22. Заперечуючи проти заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, відповідач вказує, що позивачем порушено приписи ч. 3 ст. 126 ГПК України, а саме не надано детальний опис робіт (наданих послуг) та обсяги витраченого адвокатом часу для оцінки співмірності заявлених витрат на правову допомогу у зв`язку з чим просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Проаналізувавши вказані заперечення, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, позивач визначив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн та як вбачається з наданих документів, розмір витрат на правничу допомогу погоджено між позивачем та його адвокатом у фіксованій формі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки: «Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо". Також апеляційним судом враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц, відповідно до якої адвокат, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), оскільки між клієнтом та адвокатом була погоджена фіксована форма гонорару без прив`язки до обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуги. Крім того, позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг, з якого вбачається, що правова допомога полягала саме у складанні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києві від 10.06.2025 та на ухвалу суду від 24.06.2025, відзиву на апеляційну скаргу відповідача та участі у судовому засіданні. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21). З огляду на розмір заявлених позивачем до стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу, колегія суддів, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, вважає, що заява останнього має бути задоволена частково. Так, на переконання колегії суддів, основні положення правової позиції позивача із фактичним та нормативно-правовим обґрунтуванням було сформовано при поданні позовної заяви, відповідно, представництво в суді апеляційної інстанції не вимагало дослідження великого та додаткового обсягу документів, положень законодавства, судової практики, з огляду на категорію та суть спору, справу не можна вважати складною та такою, вирішення якої значно впливає на репутацію сторін, також така справа не є справою, яка викликала публічний інтерес. У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору. Апеляційний господарський суд при вирішенні заяви враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Враховуючи, що колегія суддів при розгляді даної справи дійшла висновку про те, що спір між сторонами виник з вини обох учасників процесу, то заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу не повною мірою узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судового збору, судова колегія зазначає наступне. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалив постанову від 14.08.2025, якою прийняв нове судове рішення та на підставі ч. 14 ст. 129 ГПК України здійснив розподіл судових витрат, а саме судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. З огляду на зазначене, заява Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про ухвалення додаткової постанови та стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Разом з тим, заява позивача в частині стягнення судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про ухвалення додаткової постанови у справі №910/4313/25 задовольнити частково.

2. Судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги Комунальному підприємству « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» в сумі 10 000,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» (04052, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 17, корпус 1А, нежитлове приміщення 417, код ЄДРПОУ 38606078) на користь Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (36003, Полтавська область, м. Полтава, вул. Монастирська, буд. 7А, код ЄДРПОУ 01999721) 10 000,00 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції. 4 В задоволенні решти вимог зазначеної заяви відмовити.

5. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови у справі №910/4313/25 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/4313/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді Ю.Б. Михальська А.І. Тищенко