Постанова 4803 № 204/3358/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6631/25 Справа № 204/3358/25 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В. за участю секретаря судового засідання Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №204/3358/25 за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Лукіна Михайла Віталійовича, боржник ОСОБА_2 , по цивільній справі №204/9352/22 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 квітня 2025 року,постановленуу складі судді Черкез Д.Л.,- ВСТАНОВИВ: Скаржник ОСОБА_1 звернулась до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська зі скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Лукіна Михайла Віталійовича, боржник ОСОБА_2 , по цивільній справі №204/9352/22 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 . В обґрунтування скарги зазначає, що 20 грудня 2022 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська видано судовий наказ №204/9352/22 про стягнення з боржника ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 03 листопада 2022 року та до повноліття. Зазначає, що 06 січня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Чуприною П.О. відкрито виконавче провадження ВП №70644257. Вказує, що 27 березня 2025 року ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження та виявила, що з травня 2023 року і по теперішній час (тобто майже 2 роки) відсутні щомісячні звіти про нарахування і стягнення аліментів з заробітної плати боржника ОСОБА_2 з військової частини НОМЕР_1 , а також що старший державний виконавець Лукін М.В. не зробив запит до Державної податкової служби України про доходи боржника за 3 та 4 квартал 2024 року, за січень, лютий 2025 року. Жодна з вимог державного виконавця Лукіна М.В. не була виконана військовою частиною НОМЕР_1 , однак державним виконавцем не було вжито до військової частини НОМЕР_1 заходів за невиконання цих вимог. Зазначає, що згідно відповіді Державної податкової служби України на запит від 13 березня 2024 року зазначено, що у 2 кварталі 2023 року боржник ОСОБА_2 отримав дохід у сумі 26 783 грн., але цей дохід не враховано у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, запит до військової частини НОМЕР_2 виконавцем не зроблено і аліменти з цього доходу не стягнуто. Зауважує, що державний виконавець не вжив передбачених КУпАП та Законом України «Про виконавче провадження» заходів до відповідальних осіб військової частини НОМЕР_1 за невиконання законних вимог виконавця, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника. Вважає, що в тому, що відповідальні особи військової частини не надавали виконавцю щомісячних звітів, є свідченням невиконання державним виконавцем своїх службових обов`язків та невжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду. Крім того вважає, що державний виконавець Лукін М.В. несе пряму відповідальність за складання та видачу завідомо неправдивих офіційних документів - розрахунку заборгованості та довідки про відсутність заборгованості у боржника ОСОБА_2 по сплаті аліментів. Вважає, що дії та бездіяльність старшого державного виконавця Лукіна М.В. є протиправними, неправомірними та такими, що порушують права та інтереси її дитини. У зв`язку з чим просила: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Лукіна М.В., а саме внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей про відсутність заборгованості у Боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів, а також розрахування заборгованості боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів не з фактично отриманих доходів, а з середнього заробітку працівника цієї місцевості; визнати неправомірними бездіяльність старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Лукіна М.В., а саме не притягнення до відповідальності відповідальних осіб військової частини НОМЕР_1 за неподання щомісячних звітів про нарахування та стягнення аліментів на дитину, не подання запиту до військової частини НОМЕР_2 про отримання боржником ОСОБА_2 доходу у 2 кварталі 2023 року у сумі 26 783 грн., не стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості за цей отриманий дохід і не внесення суми 5 490,75 грн. в розрахунок заборгованості, систематичне невиконання судового наказу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року по справі № 204/9352/22 про стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі доходів, систематичне порушення і не виконання Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень про обчислення заборгованості зі сплати аліментів щомісяця; зобов`язати державного виконавця Лукіна М.В. усунути порушення Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень та діючого законодавства України; зобов`язати державного виконавця Лукіна М.В. зробити розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_2 з 29 листопада 2022 року по теперішній час на підставі отриманих ним доходів; винести окремі ухвали на адресу Міністерства юстиції України та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за фактом невиконання старшим державним виконавцем Лукіним М.В. судового наказу. Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 квітня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Лукіна М.В., боржник ОСОБА_2 , по цивільній справі №204/9352/22 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Лукіна М.В. в частині неподання запиту до військової частини НОМЕР_2 про отримання боржником ОСОБА_2 доходу у 2 кварталі 2023 року в сумі 26 783,00 грн. В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою через неповноту і неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, однобічність, необґрунтовану відмову в задоволенні клопотань про витребування документів і виклик відповідальних осіб військової частини НОМЕР_1 за подання щомісячних звітів про нарахування і стягнення аліментів на утримання дитини, необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про надання запитів до Управління ДПС у Дніпропетровській області, необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про залучення військової частини НОМЕР_1 , яка на протязі двох років не надає щомісячні звіти про нарахування і стягнення аліментів, в якості третьої особи. Зазначає, що належний судовий контроль за виконанням судового наказу судом не здійснено. Вказує, що суд першої інстанції в судовому рішенні не згадав факт подання нею клопотань на підтвердження неправомірності дій та бездіяльності державного виконавця, залишив подані клопотання без розгляду та не навів мотиви відмови у їх задоволенні. Вважає, що державний виконавець Лукін М.В. несе пряму відповідальність за невиконання рішення суду. Звертає увагу на той факт, що відповідальні особи військової частини не надавали йому щомісячні звіти є свідченням невиконання ним своїх службових обов`язків та не вжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду. Також зауважує, що судом в основу ухвали покладені твердження та розрахунки державного виконавця Лукіна М.В., а тому має місце однобічність, упередженість, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків у рішенні суду фактичним обставинам справи. У зв`язку з чим просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 квітня 2025 року - скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду. Представник Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) - Босенко М.М., скориставшись своїм правом, подав відзив на апеляційну скаргу, і вважає її незаконною і необґрунтованою, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального і матеріального права. Зазначає, що доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, а тому відділ ДВС приходить до висновку, що ухвала суду відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України, і її слід залишити без змін Також просив розглянути справу за відсутності представника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). ОСОБА_1 у суді підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представник Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу за його відсутності. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає зміні з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Рішення суду в цілому відповідає вказаним вимогам закону, але підлягає зміні виходячи з наступного. Так судом встановлено, що 29 листопада 2022 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська по справі №204/9352/22 винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини зі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 03 листопада 2022 року та до досягнення дитиною повноліття. 06 січня 2023 року на підставі заяви про примусове виконання вищевказаного судового наказу державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чуприною П.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70644257. 07 січня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуприною П.О. у виконавчому провадженні №70644257 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Вказані обставини були встановлені в ухвалі Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року по справі №204/4411/24 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукіна М.В., боржник ОСОБА_2 , а тому на підставі ч.4 ст.82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи. За результатами розгляду даної скарги, яка мала аналогічні вимоги щодо бездіяльності державного виконавця Лукіна М.В. але за інший період (до 3 кварталу 2024 року) у її задоволенні було відмовлено. Ухвала Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2025 року. 09 жовтня 2023 року, після прийняття матеріалів до свого провадження, державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В. у виконавчому провадженні №70644257 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 29 січня 2024 року державним виконавцем Лукіним М.В. було складено Вимогу виконавця, в якій він вимагав від військової частини НОМЕР_1 надати до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звіт про нарахування заробітної плати боржнику з моменту зарахування по 01 лютого 2024 року. 05 лютого 2024 року державним виконавцем Лукіним М.В. таку ж вимогу виконавця до військової частини НОМЕР_1 було складено повторно. 24 квітня 2024 року державним виконавцем Лукіним М.В. було складено Вимогу виконавця, в якій він вимагав від військової частини НОМЕР_1 надати звіт про нарахування, відрахування та утримання заробітної плати за весь період знаходження на обліку у військовій частині боржника станом на 24 квітня 2024 року з метою проведення повного та неупередженого розрахунку заборгованості. Однак, як встановлено судом та визнавалось сторонами під час розгляду скарги, звіти про нарахування, відрахування та утримання заробітної плати боржника ОСОБА_2 від Військової частини НОМЕР_1 не надходять. Крім того ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року, що набрала законної сили і яка міститься в матеріалах справи, встановлено, що держвиконавцем ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 разом з вимогою про надання звіту про нарахування, відрахування та утримання заробітної плати було направлено копію виконавчого документу. Відмовляючи у задоволенні частини вимог скарги, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що факт неправомірності дій старшого державного виконавця Лукіна М.В. в частині, яка не задоволена судом, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому правові підстави для визнання цих дій (бездіяльності) старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукіна М.В. - відсутні. Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України на підтвердження того, що старшим державним виконавцем внесено завідомо неправдиві відомості в офіційні документи, скаржником суду не надано. Колегія суддів не може повністю погодитись із таким рішенням суду першої інстанції. Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18 вказав на те, що у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Особливості примусового виконання рішень про стягнення аліментів визначені у розділі XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802. Так, у пункті 2 розділу XVI вказаної Інструкції закріплено, що виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження здійснює заходи для отримання інформації про доходи боржника та виносить постанову про звернення стягнення на доходи боржника, оформлену відповідно до пункту 3 розділу Х цієї Інструкції. Стягнення аліментів здійснюється відповідно до вимог статті 70 Закону та пунктів 3-10 розділу Х цієї Інструкції. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (частина третя статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (частина перша, друга статті 183 СК України). Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом. Здійснення розрахунку заборгованості за аліментами платника аліментів, який є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, державний виконавець має проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу як боржника як ФОП. Відповідний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19), від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18-ц (провадження № 61-19631св20). Як встановлено судом під час розгляду скарги, суд визнав неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукіна М.В. в частині неподання запиту до військової частини НОМЕР_2 про отримання боржником ОСОБА_2 доходу у 2 кварталі 2023 року в сумі 26 783,00 грн., однак старший державний виконавець Лукін М.В. вжив заходів для усунення такого порушення та своєї бездіяльності шляхом направлення до військової частини НОМЕР_2 23 квітня 2025 року за №129205/21 вимогу виконавця про надання звіту про всі зроблені нарахування заробітної плати (доходів) боржника ОСОБА_2 у період проходження служби. Інших порушень виконавцем вимог законодавства України судом під час розгляду скарги не встановлено. Між тим, суд не звернув уваги на надану скаржником копію довідки військової частини (т.1 а.с.218), де проходить службу боржник ОСОБА_2 , в якій міститься інформація про доходи останнього з червня 2023 року по жовтень 2024 року і де зазначені суми, які не було надано на запити державного виконавця Лукіна М.В., що в свою чергу тягне за собою перевірку нарахованих ним сум заборгованості за аліментами в відповідних розрахунках при виконанні виконавчого документа №204/9352/22. Крім того, за період після жовтня 2024 року і в подальшому, в справі взагалі відсутні дані щодо доходів боржника, отриманих ним за час проходження військової служби у військовій частині. Дана обставина підлягає вирішенню в ході здійснення виконавчих дій, спеціальним суб`єктом, а саме держвиконавцем, якого суд в силу вимог Закону підміняти не може. Тому висновок суду про відмову у задоволенні скарги в частині зобов`язання держвиконавця усунути порушення і здійснити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, з підстав наявності звернення державного виконавця в ході розгляду скарги з вимогою до військової частини про надання звіту, не є вирішенням питання в контексті доводів скарги і заявлених стягувачем вимог щодо належного виконання судового рішення. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Таким чином, встановивши, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в зазначеній частині (щодо відмови у зобов`язанні вчинити певні дії) є обґрунтованими і підлягають задоволенню, то ухвала суду першої інстанції підлягає зміні у відповідній частині. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині вирішення інших вимог скарги заявника, у задоволенні яких судом відмовлено. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 квітня 2025 року у справі змінити. Визнати бездіяльність старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Лукіна Михайла Віталійовича щодо примусового виконання судового наказу №204/9352/22 в частині встановлення доходу боржника неправомірною. Зобов`язати старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Лукіна Михайла Віталійовича вжити необхідних заходів передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо отримання даних про доходи боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №70644257 з примусового виконання судового наказу №204/9352/22 від 20.12.2022р. виданого Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська і з урахуванням отриманих даних провести перерахунок заборгованості по аліментах. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складено 10.09.2025р. Головуючий суддя О.В.Агєєв