Постанова 4824 № 753/3709/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2025 року справа № 753/3709/24 провадження № 22-ц/824/1388/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П. при секретарі: Яхно П.А. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» відповідачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року, постановлено під головуванням судді Мицик Ю.С., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: 19.02.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідачі), про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просив суд: стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з постачання гарячої води та постачання теплової енергії в сумі 47 529,46 грн.; інфляційну складову боргу в сумі 4 149,88 грн., 3 % річних в сумі 825,50 грн. та судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору. Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , а позивач надає для зазначеного будинку послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідачі з листопада 2019 року не вносили плату за отримані послуги з постачання теплової енергії та з квітня 2020 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, що обумовило виникнення заборгованості, яка станом на 01.01.2024 складає 47 529,46 грн. Відповідачі як боржники, що прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в сумі 47 529,46 грн.; інфляційну складову боргу в сумі 4 149,88 грн., 3 % річних в сумі 825,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» у рівних частках судовий збір в сумі 3 028,00 грн., тобто по 1 009,23 грн. з кожного відповідача. Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не надало належних та достатніх доказів на підтвердження, як факту проживання ОСОБА_3 у житлі ОСОБА_1 , так і факту користування ОСОБА_3 усіма житлово-комунальними послугами нарівні із споживачем (власником майна), вважає, що ОСОБА_3 не є солідарним боржником у спірних правовідносинах та що заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , підлягає стягненню з останнього. Зазначає, що подання письмової заяви до надавача послуг та документальне оформлення своєї відсутності не має правового значення, у даному випадку, оскільки наведена норма матеріального права регулює питання оплати житлово-комунальних послуг в період тимчасової відсутності споживача та інших осіб у житловому приміщенні, в той час як відповідач ОСОБА_3 взагалі заперечує факт свого проживання та користування послугами, які надаються позивачем, на рівні з власником, що підтверджено належними доказами. Оскільки квартира є приватною власністю, що підтверджується належними доказами, що містяться в матеріалах справи, то належним відповідачем відповідно є власник квартири - ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_3 не є співвласником квартири, відтак є неналежним відповідачем за вимогами ТОВ "Євро-Реконструкція" про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які надані по квартирі, що є приватною власністю ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що вони є користувачами наданих послуг. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свої зобов`язання щодо своєчасної оплати комунальних послуг належним чином не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 01.01.2024 за послуги з постачання теплової енергії в сумі 27 027,23 грн., постачання гарячої води в сумі 20 502,20 грн., що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період. Відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано доказів звернення до ТОВ «Євро - Реконструкція» із заявою про непроживання у квартирі АДРЕСА_1 у спірний період та що вони бажають припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час їх відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення цих відповідачів від оплати житлово-комунальних послуг немає. Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ТОВ «Євро-Реконструкція» здійснює постачання теплової енергії, на підставі ліцензії виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для будинку по АДРЕСА_1 . Так, правовідносини між виконавцем послуг з гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та діяли до 22 лютого 2022 року. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 9 грудня 2017 року та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відтак, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Судом першої інстанції вірно взято до уваги правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. 10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» у новій редакції. Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тут і далі у редакції від 9 листопада 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які діяли до 22 лютого 2022 року, (далі Правила) регулювали відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Правилами встановлено, що централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання. Стаття 509 цього Кодексу визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Відповідно до положень статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України). Як встановлено судом ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 61). ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 з надання послуг з централізованого опалення та послуг постачання гарячої води, таким чином, в розумінні ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» та Житлового кодексу України, є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем. Судом вірно встановлено, що відповідачі свої зобов`язання щодо своєчасної оплати комунальних послуг належним чином не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 01.01.2024 за послуги з постачання теплової енергії в сумі 27 027,23 грн., постачання гарячої води в сумі 20 502,20 грн., що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України) При вирішенні спору, суд дійшов вірного висновку про те, що за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15). З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц Станом на лютий 2022 року його втрати від інфляції склали 4 149,88 грн, та три відсотки річних від простроченої суми - 825,50 грн. Судом обґрунтовано взято до уваги вказаний розрахунок, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачами. Наявну заборгованість у вищенаведеному розмірі апелянтом не спростовано та належного виконання зобов`язання по сплаті за спожиті комунальні послуги, відповідачами надано не було. Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_3 відсутній обов`язок сплачувати кошти за надані комунальні послуги, оскільки він не проживає за місцем реєстрації колегія суддів до уваги не приймає, оскільки проживання в іншому місці не звільняє апелянта від сплати отриманих комунальних послуг за наявності його реєстрації у квартирі, а тому вони є користувачами наданих послуг. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17. У пункті 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які діяли до 22 лютого 2022 року зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). З цього слідує, що споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі. Судом вірно встановлено, що відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано доказів звернення до ТОВ «Євро-Реконструкція» із заявою про непроживання у квартирі АДРЕСА_1 у спірний період та що вони бажають припинити отримання житлово-комунальних послуг на певний час, зокрема, на час їх відсутності за вказаною адресою, а тому суд вірно вважав, що підстав для звільнення вказаних відповідачів від оплати житлово-комунальних послуг немає. Судом надана вірна оцінка довідкам про непроживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 , як такі, що не можуть бути підставою для звільнення їх від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період, оскільки такі документи вони зобов`язані були надати до надавача послуг і у спірний період. ОСОБА_3 на стадії апеляційного розгляду справи заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду. Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності скаржником подано не було, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції зазначена заява не розглядається. Враховуючи наведене, судом надано вірну оцінку зібраним по справі доказам в їх сукупності, та дійшов обґрунтованого висновку, що позов ТОВ «Євро - Реконструкція» підлягає задоволенню, а порушене право підлягає захисту шляхом стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро - Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в сумі 47529,46 грн.; інфляційну складову боргу в сумі 4 149,88 грн., 3 % річних в сумі 825,50 грн. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 08 вересня 2025 року. Суддя-доповідач Судді