Постанова 4806 № 304/1971/23

Справа № 304/1971/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 серпня 2025 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого Собослой Г.Г. суддів Мацунич М.В., Кожух О.А. з участю секретаря Ормош О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 07 листопада 2024 року у справі № 304/1971/23 (Головуючий: Ганько І.І.), - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ужгород потяг скоїв наїзд на ОСОБА_1 , 1988 року народження, який внаслідок отриманих травм помер. Внаслідок його смерті позивачам, як батькам, було завдано моральну шкоду, так як вони втратили рідного сина, близьку людину, який був їх опорою і підтримкою і повністю зруйновано їх нормальне життя. Загибель сина спричинила їм надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір; вони проживали разом, вели спільний побут, постійно спілкувались, отримували підтримку та допомогу. Внаслідок смерті їх дитини було непоправно зруйновано найважливіший життєвий зв`язок, який жодним способом поновлений бути не може. Позивачі більше не зможуть розраховувати на підтримку сина, тому його смерть викликала необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побутую. А враховуючи, що з віком в людини зменшується можливість самостійно забезпечувати своє існування, з часом доведеться докладати все більше таких додаткових зусиль. Отже, вони втратили підтримку та допомогу, а також можливість отримувати таку підтримку та допомогу в майбутньому. Крім втрат, пов`язаних з підтримкою та допомогою, позивачі відчувають біль та страждання через смерть свого сина. Також крім втрат, пов`язаних з підтримкою та допомогою, позивачі відчують біль та страждання через смерть свого сина. Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, то такий ніколи не може бути відновлений, оскільки втрата сина є невідворотною і непоправною втратою. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі. Внаслідок смерті сина позивачів переслідує відчуття самотності, тривожності, гострої несправедливості. Важко оцінити глибину душевних страждань позивачів, оскільки такі страждання більше ніколи не будуть припинені. Крім фактичних теплих відносин між позивачами та їх загиблим сином, слід враховувати також психофізичну природу людини, а саме те, що втрата батьками дитини є найтяжчою втратою, незалежно від віку. Звертає увагу на те, що смерть сина є різкою і психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес. Страждання, пов`язані зі смертю, відрізняються тим, що є не «одномоментними», а «триваючими», тому втрата сина є непоправною подією. До того ж, така втрата є передчасною, оскільки на момент смерті загиблому було лише 29 років і будь-яких передумов до його смерті не було. Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Оскільки позивачі позбавлені підтримки і допомоги від загиблого, а також враховуючи те, що смерть сина повністю змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, тому вони оцінюють розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 200 000 грн, так як на їх думку такий розмір є розумним і справедливим, зможе хоча б часткового допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати. Посилаючись на вказані обставини позивачі просили задовольнити заявлені ними позовні вимоги. Рішенням Перечинського районного суду від 07 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 100 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 100 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції АТ «Українська залізниця» подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як причиною травмування ОСОБА_1 є його особиста груба необережність, перебування у нетверезому стані (тяжкий ступінь алкогольного сп`яніння) та порушення ним Правил безпеки на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства Транспорту України від 19 лютого 1998 року №

54. Суд не з`ясував обставини та причини з яких потерпілий вночі о 02.40 год. сидів на залізничній колії. Жодних причин такого перебування на колії позивачем не було вказано, а судом не було встановлено. Стягнення судом моральної шкоди на користь позивачів при недоведеності у справі № 304/1971/23, обставин протиправності діянь залізниці при заподіянні травмування джерелом підвищеної небезпеки ОСОБА_1 , а також при відсутності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями залізниці та без оцінки всіх доказів в їх сукупності свідчить про ухвалення судом рішення з порушенням ч 2 ст. 89 ЦПК України, що призвело до неправильного застосування судом засад цивільного законодавства при вирішенні даної справи, зокрема, у частині справедливого, розумного і добросовісного визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн. (кожному) на користь позивачів, що вирішено судовим рішенням з порушенням ст..ст. 3, 1167 ЦК України. Заслухавши пояснення представника АТ «Львівська залізниця» - Борисову Г.Й., яка підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Торгоній В.М. у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені, про що свідчать розписки про вручення позивачем поштового відправлення, а адвокат повідомлений довідкою про доставку електронного документу і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Матеріалами справи стверджується, що особою чоловічої статі, яка загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 , на перегоні Доманинці Ужгород являвся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено етиловий спирт в концентрації 4,24 ‰. Дана концентрація алкоголю в крові живих осіб відноситься до тяжкого ступеню алкогольного сп`яніння. Постановою слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Крайнюка М.В. від 13 лютого 2018 року, кримінального провадження № 12017071030001797 від 09 липня 2017 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 . Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; за загальним правилом моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування; моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно з частиною 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) висловила свою позицію, яка полягає в тому, що особливістю відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати цю шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду як винуваті, так і невинуваті власники, володільці об`єктів, які є джерелом підвищеної небезпеки. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку відповідачем АТ «Українська залізниця» завдано позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди. Твердження викладені в апеляційній скарзі, що шкода спричинена не з вини відповідача а з грубою необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених вище норм матеріального права власник/володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода позивачам завдана смертю сина, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивачам душевні страждання, відновити становище, яке існувало до смерті сина у житті позивачів не можливо, та прийшов до переконання про наявність підстав для стягнення моральної шкоди по 100 000 гривень на кожного. Враховуючи, що смерть ОСОБА_1 спричинена також у зв`язку з його особистою необережністю та порушенням Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, судова колегія вважає, що моральна шкода у розмірі 100 000 грн. на кожного із позивачів є належним відшкодуванням у цьому випадку. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, заподіяної смертю сина, а тому апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає. Рішення суду є законне та обґрунтоване і підстав для його зміни чи скасування не має. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Перечинського районного суду від 07 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 вересня 2025 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ