Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 344/7030/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Бабій О.М. 02 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 344/7030/25 пров. № А/857/25946/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року у справі № 344/7030/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,- ВСТАНОВИВ: 18.04.2025р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного Управління національної поліції в Тернопільській області, у якому просила суд: -скасувати постанову серії ЕНА № 4439313 від 06.04.2025р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; - провадження у справі закрити; Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.06.2025р скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю. Представник апелянта Мотузюк Б.М. подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці за кордоном. Колегія суддів зазначає, що явка сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Інші особи в судове засідання не з`явились, з невідомих суду причин, хоча, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомленні, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. ч.4 ст. 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 06.04.2025р. поліцейський СПД (смт. Козова) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління в Тернопільській області сержант поліції Конопелько Ю.Я. винесла постанову ЕНА № 4439313 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Із змісту постанови видно, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.2. ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із тим, що 06.04.2025р. в 14:12:00 на дорозі М-30 СТРИЙ-ДНІПРО-ІЗВАРИНЕ 106 км, позивач керувала транспортним засобом марки Porsche Panamera, державний номерний знак НОМЕР_1 , по дорозі, на якій є дві смуги руху в одному напрямку, рухалась в крайній ліві смузі руху, коли права смуга була вільна, чим порушила п.11.5 Правил дорожнього руху, а саме, порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. ч.5 ст.14 Закону України Про дорожній рух визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють Правила дорожнього руху. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показниками технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999, де вказано, що Інструкція№1026 регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів. Розділом II П.5 Інструкції №1026 передбачено, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Як видно із відеозапису з відео реєстратора з автомобіля поліцейської, під час здійснення патрулювання поліцейськими СПД (смт. Козова) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, помічено транспортний засіб марки Porsche Panamera, державний номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив виїзд на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. Автомобіль поліцейських рухався в зустрічному до позивача напрямку. Зокрема, даний автомобіль рухався знизу вверх по лівій смузі, хоча перед ОСОБА_1 проїхало два інші автомобілі по крайній правій смузі. Із відеозапису з нагрудної камери поліцейської ОСОБА_2 видно, що після зупинки транспортного засобу позивача, поліцейська назвала своє прізвище, посаду, причину зупинки та попросила водія надати документи. ОСОБА_1 документи не надала, з поліцейською не спілкувалась, а спілкувався пасажир та особа через мобільний телефон, який назвався адвокатом. Позивач та пасажир вимагали надати їм відео порушення, поліцейська надала відео, це зайняло деякий час. Тому безпідставними є доводи апелянта про те, що жодних доказів не надано та що вона не могла ознайомитись з доказами. Після встановлення особи позивача, поліцейська ОСОБА_2 розпочала розгляд справи про адміністративне правопорушення, заслухала усні пояснення по факту вчиненого правопорушення, повідомила яка справа розглядається та повідомила, що остання притягнута до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Після дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, заслухавши її усні пояснення поліцейською Конопелько Ю.Я. прийнята оскаржена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.2 ст.122 КУпАП. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, підтверджується відео з реєстратора службового авто та боді-камери працівників поліції. При перегляді відеозапису із автомобільного реєстратора під назвою «NO20250406- 141142-080174» встановлено, що на 00 хв. 52 сек. в зустрічному напрямку до службового автомобіля працівників поліції в крайній лівій смузі при наявності двох смуг для руху в одному напрямку, рухається транспортний засіб марки Porsche Panamera, державний номерний знак НОМЕР_1 , Апелянт зазначає, що продовжувала рух у крайній лівій смузі з метою безпечного руху, різкого повороту ліворуч із звуженням смуг та уникненню створення аварійних ситуацій. Проте, при перегляді відеозапису «NO20250406-141142-080174» котрий фіксував рух працівників поліції, які рухались у зустрічному напрямку до транспортного засобу ОСОБА_1 видно, що різкого повороту зі звуженням смуг протягом тривалого часу не було. Знак звуження дороги є значно дальше і позивач не могла його бачити фізично. Також із відеозапису видно, що дорога чиста, ям немає, видно розмітку узбіччя розчищені, інші автомобілі вільно рухаються крайньою право смугою. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями). Апелянт зазначила, що поліцейська ОСОБА_2 порушила правила встановлені Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015р., а саме п.9 розділу III «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». Однак, при перегляді відеозапису із нагрудної камери поліцейської ОСОБА_2 під назвою «export-mryt6» встановлено, що поліцейська наблизившись до транспортного засобу ОСОБА_1 представилась, назвала своє звання, прізвище та посаду, повідомила причину зупинки, яка відповідала переліку законних підстав, визначених у ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» та запропонувала пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс страхування цивільної відповідальності. Крім цього, поліцейська роз`яснила позивачу права та обов`язки. Якщо водій, якого зупинили за порушення ПДР, телефонує адвокату, поліцейський не зобов`язаний вести розмову з ним, але не має права перешкоджати водію у здійсненні такого дзвінка. Поліцейська Конопелько Ю.Я надано позивачу можливість реалізувати своє право на правову допомогу, включно із забезпеченням можливості зв`язку із адвокатом. Поліцейська розглянула всі клопотання адвоката та вирішила їх так як вважала за необхідне в той момент, право позивачки на правову допомогу жодним чином не порушено. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог Закону «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до 11.5 Правил дорожнього руху України на дорогах, які мають дві або більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). Інформація про використання бодікамери наявна в оскаржуваній постанові та відображена в п.7 постанови, як матеріали, що до неї додаються, а тому долучений до матеріалів справи відеозапис є належним та допустимим доказом у справі. Поліцейська, як посадова особа, що наділена дискредиційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення ПДР України, маючи відповідні повноваження дійшла висновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В ст.72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ст.62 Конституції України, видно, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. В даному випадку факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення зафіксовано поліцейською на відеозапис та про це зазначено в оскаржуваній постанові. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного Управління національної поліції в Тернопільській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законом та Конституцією України. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року у справі № 344/7030/25 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 11.09.2025р.