Постанова 4854 № 420/19035/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19035/25 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В. А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.04.2016 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року з урахуванням дня фактичної виплати 18.05.2025 року. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.04.2016 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року з урахуванням дня фактичної виплати 18.05.2025 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії в частині нарахувати та виплатити втрати частини грошових доходів на суму виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 27.04.2016 року по 28.02.2018 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 420/13591/22 - повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В своїй скарзі апелянт зазначає, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Вказує, що застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм статті 233 Кодексу законів про працю України у новій редакції, що діє з 19 липня 2022 року є помилковим. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позову, виходив з того, що на 01.06.2023 р. (дата виплати коштів) діяла стаття 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то в межах даних спірних правовідносин варто застосовувати тримісячний строк звернення до суду, а тому прийшов до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а заява про його поновлення не містить жодних обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в звернення до суду. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Так, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права. Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19). У свою чергу питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ, який, проте, не визначає спеціальних строків для звернення до суду. Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації. Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому, норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до боржника за виплатою такої компенсації. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо застосування квітня 2016 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.04.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.04.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 26.10.2023 року касаційну скаргу Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 року позовні вимоги в частині стосовно протиправності дій відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну суму індексації - різниці за період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року задоволено повністю. Вищезазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 року. Тобто рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.04.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) набрало законної сили у березні 2023 року. 01.06.2023 р. відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року по справі № 420/13591/22 позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 27.04.2016 року по 28.02.2018 р. у сумі 73 385,67 грн., отже суд першої інстанції правомірно вказав, що саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (01.06.2023) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, але саме щодо виплати за період з 27.04.2016 року по 28.02.2018 р. При цьому суд першої інстанції правомірно вказав про пропуск строку звернення до суду в цій частині, оскільки станом на 01.06.2023 р. діяла стаття 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то в межах даних спірних правовідносин варто застосовувати тримісячний строк звернення до суду. Аналогічний висновок наведений в постанові Верховного суду від 26 червня 2025 року по справі № 120/2830/24. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач помилково ототожнює даний спір в цій частині та своє право на звернення до суду з позовом про стягнення індексації грошового забезпечення, як частини такого грошового забезпечення, без обмеження строків звернення до суду, оскільки спори про стягнення невиплачених сум грошового забезпечення (заробітної плати) та компенсації втрати частини прибутку не є тотожними. Натомість, колегія суддів звертає увагу, що у зв`язку з вище встановленими обставинами, рішення суду в частині позовних вимог щодо протиправності дій відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну суму індексації - різниці за період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року набрало законної сили у вересні 2024 року та виплата на виконання рішення суду у справі № 420/13591/22 за період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року фактично проведена 18.05.2025 року, що підтверджується доданим до матеріалів справи випискою АКБ «ПРИВАТБАНК» по рхунку UA353052990000026201697212735, щодо отриманої суми з зазначенням деталей операції: Безготівкове зарахування. Коментар до платежу: V/ch A2171 2101020; 2800; per.na kart.rakh komp.PDFO, utrym.z indeksatsii-riznytsi HZ kolyshn.v/sl. Tokarevoi H.H. za period 01.03.2018-25.02.2019r. zh.rish.Odes.okruzh від 19.01.2024 року Тобто, кошти у сумі 8 596,72 грн. та 36 774,87 грн., позивачці виплачено 18.05.2025 року на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 року та за інший період, що помилково не встановлено судом першої інстанції. Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи та висновок зроблено лише в частині позовних вимог, а тому колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року з урахуванням дня фактичної виплати 18.05.2025 року підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року скасувати в частині повернення позовної заяви щодо вимог про: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року з урахуванням дня фактичної виплати 18.05.2025 року. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.02.2019 року з урахуванням дня фактичної виплати 18.05.2025 року. Та в цій частині справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлений 09 вересня 2025 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова