Постанова Запорізький апеляційний суд № 0805/4947/2012

Дата документу 09.09.2025 Справа № 0805/4947/2012 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №0805/4947/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кононенко І. О. Провадження № 22-ц/807/1462/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кухар С.В., Гончар М.С., Волчанової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Кокін Артема Жановича на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 червня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший Державний виконавець Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Ваховська Діана Романівна; стягувач у виконавчому проваджені ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, заінтересована особа: старший Державний виконавець Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Ваховська Діана Романівна; стягувач у виконавчому проваджені ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. В обґрунтування скарги посилається на те, що на виконанні Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження ВП №64069611 з примусового виконання виконавчого листа №0805/4947/20112 від 16 квітня 2018 року виданого Апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 11 062 500.00 грн. 26 вересня 2024 старшим державним виконавцем Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Ваховською Діаною Романівною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20 % доходів, отриманих ОСОБА_1 , яка надійшла на адресу ФГ «Агронікс» 03 жовтня 2024 року. Вважає зазначену постанову протиправною, такою, що винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та просить її скасувати, оскільки державним виконавцем всупереч ст. 70 цього Закону застосовано невірний розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, а саме: застосовано відрахування у розмірі 20 % доходів щомісяця, що отримує ОСОБА_1 , а не 20 % розміру відрахувань із заробітної плати. Стягненням на заробітну плату вважає надмірним тягарем для нього та порушенням його права на одержання винагороди за працю та достойні умови життя, зважаючи на те, що в межах виконавчого провадження у нього арештовані всі кошти на усіх рахунках в банках, все рухоме та нерухоме майно, та обмежений у праві виїзду за кордон. На підставі вищевикладеного, скаржник просив суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ваховської Діани Романівни щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26 вересня 2024 року у виконавчому провадженні №64069611. Визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 від 26 вересня 2024 року у виконавчому провадженні № 64069611. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 січня 2025 року у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ваховської Д.Р. відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 січня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 червня 2025 року у задоволенні скарги на дії та постанову державного виконавця відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_1 адвокат Кокін Артем Жанович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 червня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що 29 травня 2025 року між скаржником ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Кокіним А.Ж., на виконання якого, адвокатом 29 травня 2025 року було подано до Вільнянського районного суду Запорізької області заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Листом голови Вільнянського районного суду від 02.06.2025 року отриманим адвокатом 05.06.2025 року, адвокату було повідомлено, що ознайомлення з матеріалами справи в електронній формі неможливо, та запропоновано ознайомитися з матеріалами справи у паперовій формі безпосередньо у приміщенні суду. Враховуючи наведене, 10.06.2025 року, представником скаржника адвокатом Кокіним А.Ж. було подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з тим, що він не встиг ознайомитися з матеріалами справи в повному обсязі. Суд проігнорував зазначене клопотання, та 13.06.2025 року за відсутності сторін прийняв оскаржувану ухвалу, при цьому залишивши поза увагою клопотання про відкладення справи. Адвокат Кокін А.Ж. зазначає, що суд першої інстанції фактично відмовив йому у доступі до правосуддя, позбавивши права та можливості ознайомитися з матеріалами справи, та підготувати вмотивовану та обґрунтовану правову позицію на захист прав його довірителя, що є прямим порушенням норм процесуального права, передбачених ст.ст. 4,43,49 ЦПК України. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судової повістки-повідомлення ( а.с. 204), його представник, адвокат Кобін А.Ж. повідомлений шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ( а.с. 202), старший Державний виконавець Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Ваховська Діана Романівна шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд». ( а.с. 203), ОСОБА_2 рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення судової повістки-повідомлення ( а.с. 207-208), проте повернулась з відміткою « адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п.3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день постановлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітку про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Учасники справи до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення справи на адресу апеляційного суду не надходило. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності учасників справи,. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає в повній мірі. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець у виконавчому провадженні № 6406911 з примусового виконання виконавчого листа № 0805/4947/2012 від 16 квітня 2018 року виданого Вільнянським районним судом Запорізької області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Боржником рішення суду не виконується, будь-яких заходів для виконання останній не здійснював. Сам по собі факт звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, військовий стан, не дає підстав для висновку про порушення прав боржника, з урахуванням того, що боржником рішення суду не виконується. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено, cтягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 11062500,00 грн. Дані постанови суду є в загальному доступі в Єдиному Державному реєстрі судових рішень. На виконання рішення суду, Апеляційним судом Запорізької області 16 квітня 2018 року видано виконавчий лист №0805/4947/2012, за яким стягувачем зазначено: ОСОБА_2 , Боржник: ОСОБА_1 , адреса боржника: АДРЕСА_1 (а.с.63). Даний лист було пред`явлено стягувачем до виконання до Вільнянському відділі державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області ПСМУМЮ (м.Дніпро). 11 січня 2021 року державним виконавцем у відповідності до ст.ст.3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення боржника виконавчого збору у сумі 1 106 250.00 грн (а.с.64 зворот). 11 січня 2021 року державним виконавцем у відповідності до ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 171,40 грн. 11 січня 2021 року державним виконавцем у відповідності до ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та внесено в реєстр обтяжень. 11 січня 2021 року державним виконавцем у відповідності до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Згідно відповідей від МВС встановлено, що на праві власності за боржником зареєстровано транспортні засоби, а саме автомобілі. 10 лютого 2021 року державним виконавцем у відповідності до ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у боржника наявне нерухоме майно, а саме земельні ділянки на які накладено арешт. Згідно відповіді з ДПС у боржника наявні відкриті рахунки у банках, на які в електронному вигляді направляються платіжні інструкції для списання коштів, але у зв`язку з відсутністю коштів на депозитний рахунок відділу кошти в рахунок погашення боргу не надходять. Згідно відповіді від ПФУ та Податкової служби України боржник отримує дохід від ФГ «Агронікс». Під час проведення виконаних дій встановлено, що ОСОБА_1 уповноважена особа, а саме директор ФГ «Агронікс». 16 вересня 2021 року, керуючись статтями 68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем направлено рекомендованим листом постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на адресу ФГ «Агронікс» для виконання та боржнику до відома (а.с.66 зворот). В даній постанові зазначено, що ФК «Агронікс» має здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача, на депозитний рахунок відділу ДВС, у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 12 168 921,40 грн (сума врахована з боргом на користь стягувача, виконавчим збором та витратами виконавчого провадження). Дана постанова була направлена рекомендованим поштовим повідомленням, що підтверджується реєстром відправки. Постанова від 16 вересня 2021 року була відправлена 06 жовтня 2021 року за вих. №18.4-38/30844 на адресу ФГ «Агронікс» (а.с.66-68). У зв`язку з невиконанням даної постанови, державним виконавцем повторно направлено на підприємство постанову 26 вересня 2024 року для виконання підприємством за вих. №18.4-38/2564, разом з вимогою для надання пояснень, щодо невиконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Дана постанова була направлена рекомендованим поштовим повідомленням зокрема ОСОБА_1 на адресу зазначену у виконавчому листі та ФГ «Агронікс» - 26 вересня 2024 року, разом з вимогою державного виконавця, що підтверджується поштовим описом та квитанцією АТ «Укрпошта» (а.с.76-77). Як вбачається із заперечень Вільнянського відділу державної виконавчої служби на скаргу ОСОБА_1 від 01 січня 2025 року, з ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.01.2022 року вбачається, що боржник ОСОБА_1 отримує дохід у ФГ Агронікс, що боржником не заперечується, боржник ухиляється від виконання рішення суду, тому тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у боржника наявне нерухоме майно, а саме земельні ділянки на які накладено арешт. Згідно відповіді з ДПС у боржника наявні відкриті рахунки у банках, на які в електронному вигляді направляються платіжні інструкції для списання коштів, але у зв`язку з відсутністю коштів на депозитний рахунок відділу кошти в рахунок погашення боргу не надходять. Згідно відповіді від ПФУ та Податкової служби України боржник отримує дохід від ФГ «Агронікс». Із спірної постанови від 26.09.2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника вбачається , що вона винесена державним виконавцем Вільнянського відділу ДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) Ваховською Д.Р. та звернуто стягнення на доходи боржника, зазначено, що ФГ «Агронікс» зокрема має здійснювати відрахування із доходів боржника на рахунок відділу ДВС, у розмірі 20% доходів щомісяця і до погашення загальної суми заборгованості 12165264,64 грн (а.с.56-62). Однією з фундаментальних засад судочинства та конституційних цінностей закріплених в Конституції України визначено обов`язковість судових рішень (пункт 9 статті 129 Конституції України). Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України). Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця". У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 зазначено, що "принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження"). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення". Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону України "Про виконавче провадження"). Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. За змістом частини другої статті 48 цього Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно зі статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Пунктом 1 частини 2 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено заходи примусового виконання рішень серед яких є і звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»). Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII), при цьому законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу. Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Державний виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, відповідно до частини другої та третьої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження". Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Отже, виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що старший державний виконавець Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ваховська Д.Р., ухвалюючи постанову щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 від 26 вересня 2024 року у виконавчому провадженні №64069611, порушила норми чинного законодавства України. Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції встановив, що постановою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено, cтягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 11062500,00 грн., у зв`язку з чим, на виконанні у Вільнянському відділі державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області ПСМУМЮ (м.Дніпро) знаходиться виконавче провадження № 6406911 з примусового виконання виконавчого листа №0805/4947/2012 від 16.04.2018 року виданого Вільнянським районним судом Запорізької області на виконання постанови апеляційного суду Запорізької області від 22.03.2018 року. З ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.01.2022 року вбачається, що боржник ОСОБА_1 отримує дохід у ФГ Агронікс, що боржником не заперечується, боржник ухиляється від виконання рішення суду, тому тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у боржника наявне нерухоме майно, а саме земельні ділянки на які накладено арешт. Згідно відповіді з ДПС у боржника наявні відкриті рахунки у банках, на які в електронному вигляді направляються платіжні інструкції для списання коштів, але у зв`язку з відсутністю коштів на депозитний рахунок відділу кошти в рахунок погашення боргу не надходять. Згідно відповіді від ПФУ та Податкової служби України боржник отримує дохід від ФГ «Агронікс». Із спірної постанови від 26.09.2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника вбачається , що вона винесена державним виконавцем Вільнянського відділу ДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) Ваховською Д.Р. та звернуто стягнення на доходи боржника, зазначено, що ФГ «Агронікс» зокрема має здійснювати відрахування із доходів боржника на рахунок відділу ДВС, у розмірі 20% доходів щомісяця і до погашення загальної суми заборгованості 12165264,64 грн. У справі, яка переглядається, виконавче провадження ВП № 64069611, в межах якого звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 у розмірі 20%, стосується виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення про стягнення суми боргу. При цьому суд зауважує, що для визнання дій виконавця протиправними необхідно встановити порушення прав скаржника. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням й того, що судом не встановлено порушення прав скаржника державним виконавцем, так будь-які дані про те, що скаржник повідомляв державного виконавця про розмір своїх доходів та стан виконання рішення суду, надавши відповідні документи, розрахунки тощо матеріали справи не містять взагалі, також, звертаючись до суду із скаргою, докази на обґрунтування своїх доводів щодо доходів не надано і до суду, при цьому, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин будь-якого надмірного тягаря, сам по собі факт звернення стягнення за вищезазначеною спірною постановою, військовий стан та заборона на виїзд, не дає підстав для висновку про порушення прав боржника, з урахуванням й того, що матеріалами справи підтверджується, що боржником рішення суду не виконується, останній будь-яких заходів для його виконання не здійснював. Отже,державний виконавець діяв в рамках Закону України «Про виконавче провадження» та правомірно звернув стягнення за виконавчим документом на заробітну плату ОСОБА_1 в межах передбачених законодавством України. Згідно з частинами 1, 2 статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України). З урахуванням обставин цієї справи, та того, що доказів протиправної бездіяльності саме державного виконавця Ваховської Д.Р. у даному виконавчому провадженні, яка порушувала б права боржника, ОСОБА_1 до суду надано не було, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні скарги. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, надав оцінку доводам учасників справи та доказам, поданим ними на підтвердження заявлених вимог та заперечень, зробив висновки про недоведеність та необґрунтованість вимог скарги на дії та бездіяльність державного виконавця. У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кокін А.Ж. посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання адвоката про відкладення розгляду справи та не надав матеріали справи для ознайомлення. Як вбачається з матеріалів, ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області із даною скаргою на дії та рішення державного виконавця у жовтні 2024 року (а.с.1-6). Спочатку інтереси ОСОБА_1 у даній справі представляв адвокат Жманков В.Є. на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 15 листопада 2024 року серії АР №1199536 виданого на підставі Договору №410 про надання правничої допомоги від 15 листопада 2024 року (а.с.23,24). Розгляд справи судом першої інстанції було неодноразово відкладено, зокрема за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Жманкова В.Є. від 18.11.2024, 19.12.2024 (а.с.20,39), подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 04.12.2024 (а.с.34). Крім того, адвокат Жманков В.Є. подавав заяву про розгляд справи без його участі 22.01.2025 (а.с.79). В подальшому, інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Кокін А.Ж. на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії АР №1242967 від 29 травня 2025 року (а.с.161,165). Проте, 29 травня 2025 року через систему «Електронний суд» останнім було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронній формі. Листом голови Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 червня 2025 року його було повідомлено, що ознайомлення з матеріалами справи в електронній формі неможливо, та запропоновано ознайомитися з матеріалами справи у паперовій формі безпосередньо у приміщенні суду (а.с.166-167). 05 червня 2025 року адвокат Кокін А.Ж. подав до суду першої інстанції заяву про відкладення (перенесення) розгляду справи, призначене на 12.06.2025 року об 11-30 год. на іншу дату та надати йому час достатній для ознайомлення з матеріалами справи не менш, ніж 60 календарних днів, оскільки він планує відпустку (а.с.163). Відповідно до статті 223 ЦПК України суд першої інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні. Оскільки поважність причин неявки скаржника та його представника суд першої інстанції не встановив, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в скарзі на дії державного виконавця, тому немає підстав уважати, що заявник та його представник були позбавлені права на судовий захист. Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, за змістом ст. 450 ЦПК скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні у виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду, скарга до суду першої інстанції надійшла 14 жовтня 2024 року, тобто перебувала в провадженні суду першої інстанції тривалий час, ОСОБА_1 неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, тому з урахуванням того, що суд першої інстанції таких підстав не вбачав та враховуючи, що неявка скаржника, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, то підстави для відкладення були відсутні. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи, позбавив скаржника можливості вибудувати систему захисту його клієнта, колегія суддів відхиляє, оскільки у клопотаннях про відкладення розгляду справи представник не зазначив таких підстав, а лише просив відкласти судове засідання для ознайомлення з матеріалами справи на більш пізній строк понад 60 днів у зв`язку з відпусткою відповідно. Стаття 376 ЦПК України передбачає обов`язкові підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Проте, апеляційний суд не вбачає обов`язкову підставу для скасування судового рішення лише з формальних підстав, а саме не відкладення судового засідання за клопотанням адвоката сторони заявника, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, враховуючи, що справа перебувала в провадженні суді першої інстанції на розгляді з 14 жовтня 2024 року, понад 8 місяців. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, колегія суддів приходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. У зв`язку із цим ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтовано, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Кокін Артема Жановича залишити без задоволення. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 10 вересня 2025 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С. Кухар С.В.