Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/5078/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 09 вересня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/5078/25 Головуючий у першій інстанції - Яременко І. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1501/25 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В. секретар: Шкарупа Ю.В. Заявник: ОСОБА_1 Заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу (суддя Яременко І.В.), постановлену у м.Чернігів, В С Т А Н О В И В: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у період з 01 грудня 2018 року до 30 червня 2024 року. Заяву мотивовано тим, що в листопаді 2018 року заявниця познайомилась з ОСОБА_4 , а з 01 грудня 2018 року вони почали спільно проживати як чоловік та дружина у м.Маріуполі у квартирі, яка належала батькам чоловіка. Після повномасштабного вторгнення та активних бойових дій, у березні 2022 року заявниця та ОСОБА_4 переїхали жити до м. Кривий Ріг, де були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. В подальшому у серпні 2023 року переїхали разом до м. Чернігова, де почали проживати та стали на облік як внутрішньо переміщені особи за однією адресою: АДРЕСА_1 . Шлюб між нею на ОСОБА_4 зареєстровано не було, хоча вони намагались це зробити через портал державних послуг «Дія». 22 квітня 2024 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу по мобілізації, а 05 липня 2024 року заявниця отримала сповіщення про те, що її чоловік 30 червня 2024 року при виконанні військового обов`язку зник безвісти. Заявниці було відмовлено у виплаті частки грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_4 , оскільки вона не відноситься до членів його родини. Встановлення даного факту ОСОБА_1 необхідно для реалізації прав передбачених Законом України « Про правовий статус осіб зниклих безвісти за особливих обставин», як близькому родичу та члену сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Ухвала мотивована тим, що із поданої заяви вбачається спір про право, оскільки заявником у порядку окремого провадження заявлено вимогу про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу з метою реалізації прав, передбачених ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», у тому числі для отримання частки грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до ст. ст. 293, 315 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема факт проживання однією сім`єю без шлюбу, який сам по собі не свідчить про існування спору про право, а лише створює передумови для реалізації прав, передбачених законом. Заявниця звернулась до суду не з метою вирішення спору про право, а для підтвердження юридично факту з метою реалізації соціальних гарантій, визначених ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю є необхідною умовою для отримання частки грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц та від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21. У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вказуючи на те, що із поданої заяви вбачається спір про право. Заявниця фактично намагається реалізувати права, визначені ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», у тому числі право на отримання частки грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, що виходить за межі окремого провадження і має вирішуватися у позовному порядку. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає ухвала суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у ч.ч.1, 2 ст.315 ЦПК України. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утримання; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Як роз`яснено у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) виснувала, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. У постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Таким чином, оскільки факт проживання однією сім`єю не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції. З врахуванням наведеного, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Так, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі №139/122/14-ц (провадження №61-3238св22) вказано, що: «Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням,а також недоведенням суб`єктивного права,при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право». Верховний Суд неодноразово зазначав, що спір про право це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права. У постанові від 11 вересня 2024 у справі №201/5972/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. Зі змісту заявлених вимог в даній справі встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: просила встановити факт її спільного із ОСОБА_4 проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період з 1 грудня 2018 року 30 червня 2024 року . Встановлення даного факту заявниці необхідне в тому числі для отримання грошового забезпечення сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти та інших гарантій передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності вказаних осіб, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - Порядок). Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх. Відповідно до пункту 3 Положення за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) (пункт 4 Положення). При цьому, як передбачено п. 7 Положення, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей (пункт 7 Положення). Враховуючи ту обставину, що заявниця при зверненні за даним грошовим забезпеченням не може довести своє право на її отримання, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність спору про право, який пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення грошового забезпечення сім`ї військовослужбовця, при цьому апеляційний суд враховує, що належне ОСОБА_4 грошове забезпечення, може отримуватись його батьками. Судом вірно встановлено, що вимоги заявника про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявнику необхідно для подальшого вирішення правового спору з приводу отримання грошового забезпечення сім`ї військовослужбовця на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. На підставі вищевикладених обставин, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , оскільки у даному випадку вбачається спір про право. При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що із поданої заяви вбачаються спір про право, оскільки заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження саме з метою захисту своїх прав та інтересів при вирішенні питання щодо реалізації прав передбачених Законом України « Про правовий статус осіб зниклих безвісти за особливих обставин», як близькому родичу та члену сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а не для вирішення спору про право на такі виплати, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки із поданої заяви вбачається спір про право. З урахуванням наведеного, враховуючи заперечення Міністерства оборони України з відповідних підстав вимог заяви ОСОБА_1 свідчать про існування у даній справі спору про право та неможливість розгляду заяви у порядку окремого провадження. Колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити заявниці, що вона не позбавлена права звернутися до суду в порядку позовного провадження. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 258, 263, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2025 року залишити без мін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 10 вересня 2025 року. Головуючий: Судді: