Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/9878/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8051/25 Справа № 175/9878/24 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача - Никифоряка Л.П., суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участі секретаря судового засідання - Сахарова Д.О., Учасники справи: Позивач: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Відповідач: ОСОБА_3 , Третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_4 , на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Білоусова О.М., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог 03 липня 2024року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_4 подали в суд позов проти ОСОБА_3 в якому вимагали визнати недійсним шлюб укладений між їх сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 захищаючи батьківщину в селі Мар`їнка Донецької області та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 04 грудня 2021року відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області під актовим записом №

55. Існування таких вимог заявники пов`язували із тим, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 відбув на службу в 79-ту десантно-штурмову бригаду та фактично не проживав разом із відповідачкою, фактично не був у стосунках із відповідачкою та не створював сім`ю. На фіктивність шлюбу, на думку позивачів, вказували ті обставини, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не вели спільне господарство і не мали спільного бюджету, вони не були пов`язані спільним побутом. Інша обставина щодо фіктивності зареєстрованого шлюбу, якою заявники обґрунтовували свої вимоги є те, що після вторгнення в Україну та початку війни як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_3 перебували в близьких стосунках з іншими людьми, та більше того вони дійшли згоди про розірвання шлюбу і 25 січня 2023року подали відповідну спільну заяву до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області. Ще одна обставина з якою позивачі пов`язували недійсність шлюбу полягала у тім, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народила доньку ОСОБА_6 , батьком якої ОСОБА_5 не являється. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025року в позові відмовлено. Згідно висновків суду, правові підстави для відмови в позові суд вбачав у речах не правового характеру - вважав що між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 існували ознаки шлюбних відносин. Суд керуючись показами двох свідків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 виснував, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали шлюб з метою створення сім`ї, вони мали стосунки, вели спільне господарство та проживали в одному житловому приміщенні. Водночас суд першої інстанції погодився до доводами позивачів з приводу того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не являється батьком дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; однак суд розмірковував, що виключення з актового запису про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відомостей про батьківство ОСОБА_5 як батька дитини - не підтверджує недійсності шлюбу на момент його укладення та не вказує на відсутність наміру створити з відповідачкою сім`ю як до, так і після 04 грудня 2021 року. Також, на думку суду, можливі факти невірності у шлюбі між подружжям ніяким чином не спростовує його дійсності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 23 червня 2025року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_4 поштою подали до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025року. В апеляційній скарзі висловили вимогу про скасування рішення суду та задоволення позовних вимог. Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявників полягає у тому, що суд першої інстанції не дослідив та не надав висновків щодо відсутності доказів щодо ведення спільного господарства, відсутності спільних витрат, витрат на утримання житла, та відсутності інших обставин, які підтверджували би реальність сімейних відносин між відповідачкою та загиблим. В обґрунтування скарги заявники посилалися на те, що суд вибірково оцінив покази свідків та зовсім не дав оцінки тій обставині, яка свідчить про волевиявлення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розлучитися, не врахував змісту заяви в якій йшлося про відсутність спільних дітей та фактично поза увагою суду залишилась поведінка подружжя після укладення шлюбу - яка є наглядним доказом відсутності наміру створювати сім`ю. Інша вимога апеляційної скарги заявниками зводилась до неправильного визначення судом правовідносин, останні стверджували, що судом зроблено безпідставний висновок з приводу того, що оспорення позивачами батьківства їх сина ОСОБА_5 , щодо доньки відповідачки ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та рішення суду з цього приводу не характеризує волевиявлення як ОСОБА_5 так і ОСОБА_3 та не свідчить про відсутність сім`ї та будь яких сімейних відносин. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , через представника ОСОБА_10 заперечила проти апеляційної скарги, заявляла, що обставини якими скаржники обґрунтовували свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору жодним документальним доказом та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2025рокусправу призначено до судового розгляду на 09 вересня 2025року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.7 копія свідоцтва про народження/. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в Збройних силах України за контрактом від 07 квітня 2021року /а.с.15-16/; та станом на 03 лютого 2023року ОСОБА_5 брав безпосередню участь в бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії як старший солдат, водій-санітар відділення розмінування інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної групи інженерного забезпечення 79 Окремої десантно-штурмової бригади /а.с.13/. 04 грудня 2021року відбулась державна реєстрація шлюбу між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.8 копія свідоцтва про одруження/. Матеріали справи містять спільну Заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_12 від 25 січня 2023року адресовану Дніпровському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за змістом якої заявники за взаємною згодою просили розірвати шлюб у встановленому законом порядку та заявляли, що вони спільних дітей не мають /а.с.11/; за Заявою від 25 січня 2023року розірвання шлюбу було призначене на 27 лютого 2023року /а.с.12/. 17 лютого 2023року під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - загинув від отриманих травм /а.с.31-35, 39, 41/. Місце проживання ОСОБА_3 з 03 грудня 2019року зареєстроване за адресою: будинок АДРЕСА_1 /а.с.58/. У відповідачки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася донька ОСОБА_6 , батьком якої зі слів матері записаний ОСОБА_5 /а.с.60 копія свідоцтва про народження/; однак рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і відомості про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, як батька дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - виключені з актового запису про народження №141 від 18 квітня 2023 року. На підтвердження спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 представник відповідачки надав ксерокопію двох світлин, на яких весільна церемонія /а.с.155/. Суд першої інстанції посилався на покази свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які свідчили про відсутність наміру ОСОБА_5 одружуватися, а також пояснювали про відсутність будь-яких сімейних відносин, спільного бюджету чи наміру створити сім`ю, а також на покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , котрі пояснювали про наявність весільної церемонії, спілкування та спільне проведення часу ОСОБА_3 з ОСОБА_5 та негативне ставлення матері останнього до шлюбу та вибору нареченого.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що матеріалами справи, зокрема показами свідків підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали шлюб з метою створення сім`ї, проживали в одному житловому приміщенні та вели спільне господарство. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні невідповідають обставинам справи. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції В абзаці першому частини другої статті 3 Сімейного кодексу України - СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України). Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. У розумінні положень статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Та в статті 36 СК України унормовані правові наслідки шлюбу, зокрема йдеться про те, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. За конкретних обставин цієї справи 04 грудня 2021року між військовослужбовцем Збройних Сил України громадянином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області зареєстрований шлюб та складено актовий запис про шлюб №

55. За змістом наведених норм поняттям укладення шлюбу охоплюється не тільки реєстрація шлюбу в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а воно тісно пов`язане із здійсненням подружжям сімейних прав та обов`язків, утворенням відповідного сімейного союзу жінки та чоловіка. Відповідно до частини першої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства /частина перша статті 27 СК України/. Частина перша статті 24 СК України проголошує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу /частина перша статті 38 СК України/. Частиною другою статті 40 СК України проголошується, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності; та шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. Отже в статті 40 СК України відбувається внормування тієї ситуації, коли державна реєстрація шлюбу не має своїм наслідком створення сім`ї і набуття прав та обов`язків подружжя. Тож визначальним у даній справі є встановлення обставин щодо наміру ОСОБА_5 і ОСОБА_12 створити сім`ю та набути права і обов`язки подружжя, після чого шлюб можна буде розцінювати як укладений без ознак фіктивності. Відсутність волі свого сина ОСОБА_5 на створення сім`ї позивачі обґрунтовували тим, що ОСОБА_18 та ОСОБА_11 взагалі не мали подружніх стосунків, оскільки ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу та відразу після реєстрації шлюбу відбув у військову частину по місце несення служби, чого сторони не заперечували. Також про намір створити сім`ю з боку ОСОБА_19 не йшлося в його спілкуванні із своїми близькими родичами, жоден із яких такого наміру не підтвердив. Відповідачка стверджувала про тісний зв`язок з ОСОБА_5 за допомогою електронних засобів та наполягала на тому що подружжя проживало в квартирі АДРЕСА_2 на період відпустки ОСОБА_5 за сімейними обставинами, однак жодних доказів в підтвердження наведеної обставини суду не надано. Рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання у відзиві відповідачки та її запереченням на апеляційну скаргу - без встановлення відповідних фактів та доказів в підтвердження зазначених обставин. Суд не надав оцінки тому аспекту, що не підтверджено вираження волі ОСОБА_5 на створення сім`ї чи здійснення прав та обов`язків притаманних для подружніх відносин, також ніщо не вказує на побудову сімейних відносин між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та іншими членами сім`ї. Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення відповідачки від обов`язку доказування тих обставин якими вона обґрунтовувала свої заперечення, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України). Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Єдиним доказом створення сім`ї з боку відповідачки є світлини на яких відображені обставини святкування урочистої події за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , без зазначення дати їх створення; інших доказів з приводу підтримання стосунків між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 як до - так і після державної реєстрації шлюбу, спільного бюджету, спільного проживання в квартирі в якій начеб-то проживав ОСОБА_18 , переведення коштів на потреби сім`ї чи сплату комунальних платежів, несення будь-яких інших витрат на утримання сім`ї - відповідачкою не надано. Ніщо не вказує на те, що подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_12 вели спільне господарство, мали спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, купляли майно для спільного користування, чи брали участь у спільних витратах на утримання житла, чи мались інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин чи намір будувати такі відносини. Водночас беззаперечною є та обставина що через нетривалий час після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 відповідачка мала стосунки з іншим чоловіком, який є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та свідченням того, що ОСОБА_12 за таких обставин не пов`язувала свого майбутнього із ОСОБА_5 . Заразом спільна Заява ОСОБА_5 та ОСОБА_12 від 25 січня 2023року про розірвання шлюбу за взаємною згодою та їх заява, на час вагітності ОСОБА_12 , що вони спільних дітей не мають - цілком узгоджується із тим, що шлюб мав всі ознаки фіктивності. Відтак взаємний зв`язок доказів в їх сукупності вказують на їх достатність для вирішення питання щодо висновків про недійсність шлюбу у разі його фіктивності. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, дійшов висновку без дотримання вимог статей 89, 263 та 264 ЦПК України, та за таких умов висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову не ґрунтується на законі та не відповідають обставинам справи. Заперечення відповідачки ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції обґрунтовано в основу рішення поклав світлини щодо державної реєстрації шлюбу за участі як ОСОБА_5 так і ОСОБА_12 , апеляційний суд вважає такими що не спростовують фактичних обставин у цій справі, та апеляційний суд вважає, що факт реєстрації шлюбу є недостатнім для висновків про наміри і створення сім`ї. Одночасно не можуть бути належними та достатніми доказами щодо предмету спору у цій справі виключно покази двох свідків. А тому доводи апеляційної скарги є достатніми та вказують на невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Тож висновки суду першої інстанції явно необґрунтовані, суд не виконав свого обов`язку обґрунтувати своє рішення та не розглянув відповідні та важливі аргументи, висунуті позивачами - тому не було забезпечено справедливий баланс між усіма відповідними конкуруючими приватними інтересами. Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві - без встановлення відповідних фактів щодо наявності сім`ї та фактичних сімейних відносин. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду та саме невідповідність викладених у рішенні висновків суду першої інстанції обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції, задовольнити позов та визнати недійсним шлюб укладений між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 04 грудня 2021року відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області під актовим записом № 55. судові витрати Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а розмір судового збору при зверненні позивачів до суду першої інстанції склав 1211,20грн та за подання апеляційної скарги 1816,80грн, то з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають стягненню 3028,00грн (1211,20грн + 1816,80грн). Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2025року - скасувати. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним - задовольнити. Визнати недійсним шлюб укладений між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 04 грудня 2021року відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області під актовим записом №

55. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3028,00(три тисячі двадцять вісім)грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 вересня 2025року. Судді: