Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9824/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9824/24 пров. № А/857/27955/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Носа С.П., за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року (судді Гулика А.Г., ухвалене у письмовому провадженні в м. Львів) у справі №380/9824/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні перерахунку стажу роботи у відповідності до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII періоду з 02.02.1948 року по 29.06.1958 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 у відповідності до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII за період з 02.02.1948 року по 29.06.1958 року; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати їй підвищення пенсії у розмірі, передбаченому пунктом г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 05.05.2018 року перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. Представник позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено повністю, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №380/9824/24. 12.02.2025 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.02.2025 про виконання рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 380/9824/24. Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.02.2025 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №380/9824/24. Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в прийнятті звіту. Звертає увагу, що в основу розрахунку покладено лише розмір мінімальної пенсії за віком, який був станом на 05.05.2018 - 1452 грн., а розрахунок здійснювався за період 05.05.2018 29.02.2024 за цей час розмір мінімальної пенсії здійснювався 11 разів. Ухвала суду перечить обставинам справи, судовій практиці та чинному законодавству. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із частиною 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції, а КАС України доповнено ст.ст. 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. Згідно із п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 14.05.2020 у справі № 800/320/17. Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 380/9824/24, позовні вимоги задоволено частково, зокрема: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні перерахунку стажу роботи відповідно до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII за період з 02.02.1948 по 29.06.1958; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII за період з 02.02.1948 по 29.06.1958; - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати їй підвищення пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 05.05.2018 перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №380/9824/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі №380/9824/24 без змін. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 380/9824/24 відповідач рішенням від 24.09.2024 здійснив з 05.05.2018 перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII. Отже, з 05.05.2018 до пенсійної виплати ОСОБА_1 встановлено підвищення в сумі 363,00 грн (1452,00 грн мінімальна пенсія за віком визначена законом станом на 05.05.2018 х 25 %). Після проведеного перерахунку з 05.05.2018 розмір пенсії позивача становив 2179,99 грн, з них: 363,00 грн підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.12.2018 розмір пенсії становив 2191,98грн, з них: 363,00грн - підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.03.2019 розмір пенсії становив 2464,18грн, з них: 363,00грн - підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.05.2020 розмір пенсії становив 3213,47грн, з них: 363,00грн - підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.12.2020 розмір пенсії становив 3247,85грн, з них: 363,00грн -підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.03.2021 розмір пенсії становив 3647,85грн, з них: 363,00грн -підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.07.2021 розмір пенсії становив 3663,15грн., з них: 363,00грн підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.12.2021 розмір пенсії становив 3877,55грн, з них: 363,00грн підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.03.2022 розмір пенсії становив 3947,55грн, з них: 363,00грн підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.07.2022 розмір пенсії становив 3964,29грн, з них: 363,00грн підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.12.2022 розмір пенсії становив 4056,17грн, з них: 363,00грн підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.03.2023 розмір пенсії становив 4496,17грн, з них: 363,00грн підвищення встановлене згідно із рішенням суду; з 01.03.2024 розмір пенсії становив 4794,41грн, з них: 363,00грн підвищення встановлене згідно із рішенням суду. ОСОБА_1 з листопада 2024 року виплата пенсії проводиться з врахуванням підвищення, а за період з 05.05.2018 по 31.10.2024 нарахована доплата в сумі 24878,23 грн. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 380/9824/24 відповідач рішенням від 04.10.2024 здійснив з 12.09.2024 (дата набрання законної сили рішенням) перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 02.02.1948 по 29.06.1958. Розмір пенсії з 12.09.2024 обчислено з урахуванням страхового стажу 70 років 02 місяці 01 день, (коефіцієнт страхового стажу 0,70167, понаднормовий стаж 50 років). Розмір пенсії з 12.09.2024 становить 7828,84 грн, в тому числі: 363,00 грн підвищення встановлене згідно із рішенням суду. Доплата за період з 12.09.2024 по 30.09.2024 в сумі 1921,81 грн виплачена в листопаді 2024 року. В листопаді 2024 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 380/9824/24 виплачено перерахований розмір пенсії в сумі 7828,84 грн. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №380/9824/24 набрало законної сили 12.09.2024 згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Виплата нарахованої суми за період з 05.05.2018 по 31.10.2024 на виконання рішення суду, підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, виплата сум, нарахованих на виконання рішення суду за період з 05.05.2018 по 31.10.2024 буде здійснена ОСОБА_1 після виділення коштів з Державного бюджету України. Суд наголошує на тому, що відповідач зобов`язаний виконати судове рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. Позивач зазначає, що відповідач підтвердив, що здійснив нарахування підвищення пенсії внаслідок перерахунку стажу роботи з 26.09.2024, що не відповідає рішенню суду. Суд звертає увагу на те, що в рішенні суду зазначено, що ОСОБА_1 примусово перемістили з обов`язковим переселенням в спецпоселення, тобто відповідно до статті 1 Закону №962-XII перебувала у засланні. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови у перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 періоду з 02.02.1948 по 29.06.1958. У зв`язку з цим для забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи згідно з статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 02.02.1948 по 29.06.1958. Водночас суд зазначає, що у рішенні суду не вказано дату, із якої відповідач повинен здійснити перерахунок стажу позивача, а саме з 05.05.2018. Така обставина не входила до предмета доказування під час розгляду і вирішення справи по суті, тому не може вирішуватися на стадії судового контролю за виконанням рішення суду від 15.07.2024 у справі № 380/9824/24. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що перерахунок стажу роботи позивача з моменту набрання рішення суду законної сили є правомірними діями відповідача на його виконання. Щодо доводів апелянта, що в основу розрахунку покладено лише розмір мінімальної пенсії за віком, який був станом на 05.05.2018 - 1452 грн., а розрахунок здійснювався за період 05.05.2018 29.02.2024 за цей час розмір мінімальної пенсії здійснювався 11 разів, то колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 380/9824/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 05.05.2018 перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII. З 05.05.2018 до пенсійної виплати ОСОБА_1 встановлено підвищення в сумі 363,00 грн (1452,00 грн мінімальна пенсія за віком визначена законом станом на 05.05.2018 х 25 %). Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконало судове рішення відповідно до норм, чинних на момент виникнення правовідносин, як було прийнято рішенням суду, яке набрало законної сили, а обставини та факти, на які посилається позивач, як на підстави, які свідчать про невиконання рішення суду, судом під час розгляду справи не досліджувалися, оскільки не були предметом спору, а отже такі обставини не можуть встановлюватися та досліджуватися судом на стадії виконання судового рішення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №380/9824/24 на відповідача не покладено жодних зобов`язань щодо перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 у конкретному розмірі, тому, у випадку незгоди позивача із розміром підвищення пенсії, такий не позбавлений права на звернення до суду із позовом щодо оскарження можливих порушень, допущених відповідачем під час розрахунку розміру пенсійної виплати. Окрім цього, до звіту про виконання судового рішення відповідач долучив розрахунок перерахунку стажу позивача. Незгода з діями відповідача щодо розрахунку виплат пенсії є самостійною підставою для звернення до суду з адміністративним позовом, а поставлені позивачем в рамках судового контролю питання фактично стосуються незгоди з обрахунком пенсії, що може бути предметом нового адміністративного позову, проте не стосується судового контролю за виконанням рішення суду у межах даної справи. Щодо виплати нарахованих сум, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що виплата коштів на виконання рішення суду здійснюється після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України, тому невиконання судового рішення через відсутність відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.02.2025 свідчить про повне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №380/9824/24, відповідно судом першої інстанції були правильно застосовані норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги стосовно суті спору зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у названій вище частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №380/9824/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк С.П. Нос Повний текст постанови складено і підписано 08.09.2025