Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 559/1785/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 559/1785/25 пров. № А/857/24472/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Гуляка В. В. Ільчишин Н. В. за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 травня 2025 року у справі № 559/1785/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними, місце ухвалення судового рішення м.Дубно Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ суддя у І інстанціїМакеєв С.В. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1/309 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 травня 2025 року у справі № 559/1785/25 у задоволенні вказаного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що не погоджується з судовим рішення позаяк суд першої інстанції не урахував, що позивачу дійсно була вручена 08.03.2025 повістка №1060 за викликом для уточнення військово-облікових даних та проходження ВЛК на 14.03.2025, 09:00 год, однак позивач з 13.03.2025 по 18.03.2025 перебував на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності 16485085-2030587942-1.2 від 13.03.2025, виданим КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради. Крім того позивач зазначив про недопустимість винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в день складання протоколу. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач та представник позивача повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. В судове засідання сторони не прибули. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. Стороною позивача подано клопотання про розгляд справи без їх участі. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на те, що він з 13.03.2025 по 18.03.2025 перебував на лікуванні, не підтвердженні належними доказами, а у наявній в матеріалах справи копії листка непрацездатності 16485085-2030685925-1 зазначено дату відкриття 19.03.2025, дату закриття 21.03.2025, причини непрацездатності - захворювання або травма загального характеру, що не спростовує факту вчинення відповідного адміністративного правопорушення. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.04.2025 заступником начальника центру-начальником мобілізаційного відділення складено відносно позивача протокол №309 з мотивацією, що останній не зв`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці №1060 для уточнення даних, яку отримав під особистий підпис 08.03.2025. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказаний протокол було отримано позивачем особисто, про що свідчить його підпис у відповідній графі. У протоколі позивач зазначив, що не з`явився за викликом у зв`язку з хворобою, що підтверджується листком непрацездатності 16485085-2030587942-1.2 від 13.03.2025 до 21.03.2025 перебував на лікарняному, а з 24.03.2025 перебував у відпустці за власний рахунок, перебував у санаторії. (а.с. 13-14). 28.04.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.(а.с. 11-12). Також судом установлено, що позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.03.2025 року заяву, відповідно до якої поінформовав відповідача про неможливість прибуття 14.03.2025 року по отриманій повістці №1060 до вказаного РТЦК з 13.03.2025 по 18.03.2025 у зв`язку з перебуванням на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності 16485085-2030587942-1.2 від 13.03.2025, виданим КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради. Крім обумовленого, суд встановив що оскаржуючи постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності позивач долучив у якості доказу неможливості прибуття 14.03.2025 року по отриманій повістці №1060 до вказаного РТЦК листок непрацездатності 16485085-2030685925-1, дата відкриття 19.03.2025, дата закриття 21.03.2025, причини непрацездатності - захворювання або травма загального характеру (а.с. 16). При цьому такий листок непрацездатності не містить відомостей про особу якій він виданий. Як свідчить диплом НОМЕР_1 позивач є кандидатом юридичних наук (а.с. 19). Згідно довідки №17/01-07 від 11.03.2025, позивач працює старшим викладачем кафедри обліку, фінансів та права ВМУРЛ «Україна» (а.с. 20). ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Із змісту оскаржуваної постанови убачається, що позивача визнано винним у порушенні абз 2 ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 Постанови КМ України №560 від 16.05.2024 року, п.п 2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМ України №1487 від 30.12.2022, наслідком чого є притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався і триває дотепер. Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста. Згідно пункту 21 "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Згідно п.24 Порядку №560, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Згідно п. 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. Згідно п.п 2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМ України №1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів. 8 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024. Цим Законом положення ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Також, абзацом 7 та 8 частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Відповідно до ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом. 19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку З матеріалів справи убачається, що позивач не зв`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.03.2025, на 09:00 год. по отриманій ним повістці №1060, у зв`язку з перебуванням на лікуванні, згідно листка непрацездатності 16485085-2030587942-1.2 від 13.03.2025, виданим КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради та закритим 18.03.2025 року, про що ним безпосередньо зазначено у позовній заяві та заяві адресованій ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.003.2025 року. Дослідивши долучену до апеляційної скарги роздруківку листка непрацездатності 16485085-2030587942-1.2 від 13.03.2025, виданого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради, судом установлено, що вказана роздруківка не містить ідентифікаційних відомостей особи якій обумовлений листок не працездатності був виданий. Статтею 72 КАС України установлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 73 КАС України: 1. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 78 КАС України). Порядок подання до суду доказів визначено ст. 94 КАС України, а зокрема:

1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

3. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Натомість подана позивачем роздруківка листка непрацездатності 16485085-2030587942-1.2 від 13.03.2025, виданого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради, як і роздруківка листка непрацездатності долучена до позовної заяви 16485085-2030685925-1, дата відкриття 19.03.2025, дата закриття 21.03.2025 вказаним вимога не відповідає, позаяк не містить даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а зокрема ідентифікаційних відомостей особи якій обумовлений листок не працездатності був виданий. Крім того, вказані роздруківки подані з порушенням п. 2 та 3 ст. 94 КАС України, а як наслідок не є належними доказами, якими підтверджуються приведені позивачем доводи щодо перебування на лікуванні у період з 13.03.2025 року по 18.03.2025 року. Крім того, якщо припуститися обставин, що позивач перебував на лікуванні у період з 13.03.2025 року по 18.03.2025 року у зв`язку з чим не з`явився за обумовленою повісткою 14.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , то у позивача все-таки існував обов`язок з`явитися на протязі семи днів за такою повісткою після усунення обставин такого захворювання, що безпосередньо передбачено абзацом 7 та 8 частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та п.24 Порядку №560. Натомість позивач вказаного обов`язку не виконав, чим порушив абз 2 ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 Постанови КМ України №560 від 16.05.2024 року, п.п 2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМ України №1487 від 30.12.2022, наслідком чого є правомірне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП оскаржуваною постановою. Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу того, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова складені в один день, що є порушенням статті 277-2 КУпАП, то колегія суддів зазначає таке. Статтею 277-2 КУпАП установлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк. З наведеної норми права слідує, що визначені строки вручення повістки та розгляду справи стосуються випадку, коли справа про адміністративне правопорушення розглядається судом. Натомість в даному випадку розгляд протоколу та справи в цілому про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП віднесено до повноважень та здійснено ІНФОРМАЦІЯ_4 , як наслідок положення статті 277-2 КУпАП до даних правовідносин є незастосовуваними. Крім того, судом ураховано що відповідно до ч. 1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Таким чином вказаною нормою не запроваджено обмежень щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу в день складання протоколу. Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 травня 2025 року у справі № 559/1785/25залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 09 вересня 2025 року