Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/9075/25

справа №991/9075/25 провадження №2-з/991/35/25 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А Іменем України «05» вересня 2025 року м. Київ Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого: Шкодіна Я.В., суддів: Задорожної Л.І., Федорова О.В., за участю секретаря: Захарії О.В., представника позивача - прокурора Колотила О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, до подання позовної заяви. ВСТАНОВИВ: 04 вересня 2025 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Колотило О.О. звернувся до Вищого антикорупційного суду із заявою про забезпечення майбутнього позову Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів - грошових коштів у сумі 3 255 648,12 грн. Обставини, якими обґрунтована заява прокурора. Заява прокурора обґрунтована тим, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 5 ст. 290 ЦПК України, за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функції держави - заступника Міністра охорони здоров`я України - Головного санітарного лікаря України ОСОБА_1 встановлено відомості, що свідчать про набуття ним необґрунтованих активів - грошових коштів в сумі 3 255 648,12 грн, витрачених в подальшому для набуття у власність нерухомого майна, зокрема, двох земельних ділянок та розташованих на них житлових будинків. Так, прокурор зазначає, що різниця між розміром коштів, отриманих ОСОБА_1 із законних джерел, необхідних і таких, які могли бути використані для придбання активів у 2021 року, та розміром здійснених ним видатків у цьому році становить 612 648,12 грн. Також, прокурор зазначає, що різниця між розміром коштів, отриманих ОСОБА_1 із законних джерел, необхідних і таких, які могли бути використані для придбання активів у 2022 році, та вартістю придбаних ним активів у цьому році становить 2 643 000 грн. Тобто, різниця між доходами, отриманими суб`єктом декларування із законних джерел, які могли бути використані на придбання активів і вартість активів, набутих ОСОБА_1 протягом 2021-2022 років становить 3 255 648,12 грн, що є необґрунтованим активом. На переконання прокурора, у випадку задоволення судом позову про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на доходи - тобто заробітну плату боржника - буде неможливим. Крім того, виконати таке рішення за рахунок активів може бути складно, так як передбачаючи можливість прийняття негативного для себе рішення, відповідач може відчужити належні йому активи. Тому, з метою забезпечення позову, прокурор просить накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_1 та яке було придбане не за рахунок законних доходів, а саме: земельну ділянку, к.н. 3223187701:01:006:0020, площею 0,2 га та розташований на ній житловий будинок, загальною площею 98,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, к.н. 3223187707:06:001:0036, площею 0,1450 га та розташований на ній житловий будинок, загальною площею 105,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 . Такий захід забезпечення позову, на переконання прокурора, будучи найменш обтяжливим для відповідача, забезпечить виконання позову в майбутньому. При цьому позивач акцентує увагу на тому, що таке накладення арешту суттєво не вплине на права відповідача, оскільки останній матиме можливість використовувати майно протягом дії заходів забезпечення позову. Щодо розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення відповідача. У своїй заяві та в судовому засіданні прокурор також порушував питання про її розгляд без повідомлення відповідача, посилаючись на те, що у разі обізнаності останнього про дату і час розгляду заяви про забезпечення позову, він, з метою збереження активів, може вжити заходів щодо їх відчуження на користь інших осіб (відчуження майна можливо у досить короткі строки), що може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову. Ч.5 ст. 153 ЦПК України надає право суду прийняти рішення про розгляд заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу. Оцінивши доводи прокурора суд дійшов висновку, що останній у достатньому обсязі навів дані про те, що повідомлення відповідача про розгляд заяви про забезпечення позову може поставити під загрозу ефективність забезпечення позову, оскільки останній з метою збереження активу може у короткий строк вжити заходів по відчуженню майна на користь інших осіб, з огляду на що, судом прийнято рішення про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення особи, яка може набути статус учасника справи - відповідача ОСОБА_1 . Позиція учасників у судовому засіданні. Прокурор САП Колотило О.О. в судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Встановлені обставини, мотиви і оцінка суду. ОСОБА_1 , відповідно до матеріалів заяви та пояснень прокурора, з 02 червня 2021 року обіймає посаду заступника Міністра охорони здоров`я України - Головного санітарного лікаря України. Тобто, відповідно до п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України ОСОБА_1 є особою, уповноваженими на виконання функцій держави. Колегія суддів, не надаючи оцінку доведеності тверджень про незаконне набуття активів, яке може бути здійснене під час розгляду позовної заяви по суті, на даному етапі лише констатує належність суб`єкта, до якого може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Як було встановлено в ході розгляду заяви, прокурор акцентує увагу на те, що ОСОБА_1 29 вересня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки набув у власність об`єкти нерухомості: земельну ділянку, к.н. 3223187701:01:006:0020, площею 0,2 га; розташованій на ній житловий будинок, загальною площею 98,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з п.п. 2.1 п. 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки вчиняється за 122 222 грн, що відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ на дату укладення договору еквівалентно 4 600 дол США, які повністю сплачено покупцем ОСОБА_2 (продавцю) до підписання та нотаріального посвідчення договору. Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 договору купівлі-продажу житлового будинку, продаж житлового будинку вчиняється за 860 868 грн, що відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ на дату укладення договору еквівалентно 32 400 дол США, які повністю сплачено покупцем ОСОБА_2 (продавцю) до підписання та нотаріального посвідчення договору. Отже, сукупна вартість набутих ОСОБА_1 у 2021 році активів склала 983 090 грн. Як зазначає у своїй заяві прокурор, щодо придбаного у 2021 році нерухомого майна ОСОБА_1 пояснив, що він отримав дохід від МОЗ України, Державної установи «Центр громадського здоров`я» МОЗ України та від зайняття підприємницькою діяльністю. Сукупний розмір доходу, отриманого ним у 2021 році, становив 1 080 767 грн (792 357 грн). При цьому зазначив, що більша частина доходу була отримана ним у першому півріччі 2021 року. Крім того, стверджував, що мав певні заощадження станом на 01 січня 2021 року (про що зазначено у декларації за 2020 рік), які надали можливість набути такі активи. Однак, як стверджує прокурор, навіть якщо врахувати вказані пояснення, законних доходів, які б ОСОБА_1 міг використати для придбання 29 вересня 2021 року майна вартістю 983 090 грн він не мав. При цьому, проаналізувавши відомості щорічної декларації за 2020 рік, аналіз руху коштів по банківських рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_1 в AT КБ «ПриватБанк», AT «Райффайзен Банк» та AT «Укрсиббанк», відсутність операцій з безготівкового розрахунку з продавцем ОСОБА_2 , можна зробити висновок, що ОСОБА_1 мав змогу використати на набуття активів кошти у розмірі, що не перевищує 149 900 грн. Тобто, різниця між розміром коштів, отриманих із законних джерел, необхідних і таких, які могли бути використані для придбання активу, та розміром здійснених видатків, як зазначає прокурор, у 2021 році становить 612 648,12 грн (983 090- (220 541,88 + 149 900). Також під час розгляду заяви прокурор акцентував увагу суду на те, що ОСОБА_1 09 липня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку набув у власність об`єкти нерухомого майна: земельну ділянку, к.н. 3223187707:06:001:0036, площею 0,1450 га; розташований на ній житловий будинок, загальною площа 105,1 кв м, за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з п.п. 2.1 п. 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку продаж земельної ділянки та будинку вчиняється за 937 000 грн, які повністю сплачені покупцем ОСОБА_3 (продавцю) до укладення та нотаріального посвідчення такого договору: 360 000 грн - ціна продажу земельної ділянки, 577 000 грн- ціна продажу житлового будинку. Відповідно до договору сукупна вартість набутих ОСОБА_1 активів склала 937 000 грн. При цьому, у прокурора є обґрунтовані сумніви щодо вартості вказаного житлового будинку. Так, відповідно до інформації Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, станом на 09 липня 2022 року мінімальна ринкова вартість аналогічного об`єкта нерухомого майна могла перебувати в діапазоні від 2 300 000 грн до 2 500 000 грн. Крім того, відповідно до інформації ТОВ «ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС» на запит НАЗК, з оголошення від 21 вересня 2022 року про продаж житлового будинку, розташованого у с. Тарасівка Обухівського р-ну, Київської області, загальною площею 106 кв.м., вбачається, що його вартість вкладала 75 000 дол США, що станом на цю дату еквівалентно 2 742 645 грн. Вказане, на переконання позивача, свідчить, що ринкова вартість вказаного вище житлового будинку майже у 4 рази перевищує вартість, вказану у договорі купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 09 липня 2022 року. Тому, враховуючи підстави ч.3 ст. 290 ЦПК України є безумовні підстави для застосування саме мінімальної ринкової вартості, інформація про яку надана Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. Таким чином, прокурор стверджує, що сукупна вартість придбаного ОСОБА_1 09 липня 2022 року майна становить 2 660 000 грн (360000+2 300 000). Як зазначив прокурор, щодо придбаного у 2022 році нерухомого майна ОСОБА_1 пояснив, що відповідно до декларації за 2022 рік він отримав дохід від МОЗ України. Таким чином, сукупний розмір доходу становив 822 207 грн. Також протягом 2022 року він отримав фінансову допомогу від батьків та члена родини - сестри у вигляді готівкових коштів, розмір яких не перевищував 50 ПМ, тому суб`єкт декларування не подавав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а також на момент заповнення декларації він вважав, що інформація про такі доходи не підлягає відображенню. Крім того, у нього були певні заощадження станом на 31 грудня 2021 року (10 500 дол. США, про що зазначено у декларації за 2021 рік), що дало можливість набути такі активи. Однак, на переконання позивача, такі пояснення ОСОБА_1 не відповідають об`єктивним обставинам. Так, прокурор звертає увагу на те, що враховуючи здійснення видатку на нерухомість у 2021 році, встановленні позивачем обставини щодо недостатності коштів на придбання такого майна, виникають обґрунтовані сумніви щодо фінансової спроможності здійснити ОСОБА_1 заощадження у розмірі 10 500 дол США упродовж 2021 року за рахунок законних доходів. Крім того, шляхом аналізу руху коштів по банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в AT КБ «ПриватБанк», AT «Райффайзен Банк» та AT «Укрсиббанк», у вказаний вище період він мав змогу заощадити кошти у розмірі, що не перевищує 17 000 грн, які він, відповідно до наданих ним пояснень, міг витратити для набуття у власність активів. Також, шляхом аналізу руху коштів по банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в AT КБ «Приватбанк», AT «Укрсиббанк» та AT «Райффайзен Банк» встановлено, що у період з 01 січня 2022 року до 08 липня 2022 року він отримав дохід у розмірі 306 279,33 грн- заробітна плата від МОЗ України. При цьому, ОСОБА_1 здійснював витрати, у томі числі загальножитгєві, що не давало йому можливості заощадити кошти для придбання нерухомого майна. Таким чином, на переконання прокурора, різниця між розміром коштів, отриманих із законних джерел, необхідних і таких, які могли бути використані для придбання активу, та вартістю придбаних активів у 2022 році становить 2 643 000 грн (2 660 000- 17000). Тобто, на що звернув увагу суду прокурор, загальна вартість активів, придбаних ОСОБА_1 у 2021 та 2022 роках, з урахуванням положень ч. 3 ст. 290 ЦПК України, склала 3 643 090 грн. Водночас, різниця між доходами, отриманими суб`єктом декларування із законних джерел, які могли бути використані на придбання активів і вартість активів, набутих ОСОБА_1 протягом 2021-2022 років (двох земельних ділянок та розташованих на них житлових будинків) становить 3 255 648,12 грн., що, на переконання позивача, є необґрунтованим активом. Зазначені обставини, на переконання суду, дають можливість вважати, що грошові кошти в сумі 3 255 648,12 грн, витрачені ОСОБА_1 на набуття протягом 2021-2022 років у власність нерухомого майна, може бути визнано необґрунтованим і стягнуто в дохід держави, а тому є правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Також колегія суддів враховує, що прокурором наведені достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв`язку з ризиками відчуження об`єктів нерухомого майна, яке, як зазначає прокурор, придбане ОСОБА_1 не за рахунок законних доходів. Також колегія суддів зазначає, що вид забезпечення, питання про який ставиться прокурором у заяві, не спричинить порушення прав свобод та інтересів будь-яких осіб, оскільки прокурором не ставиться питання про позбавлення права відповідача чи інших осіб користуватися переліченим у заяві нерухомим майном. Тобто, заява прокурора про забезпечення позову відповідає положенням ЦПК України, при цьому колегія суддів звертає увагу, що питання щодо обґрунтованості викладених у ній доводів вирішуватиметься за результатом розгляду справи, відповідно до вимог ст. 291 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Однак, в даному випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власник не обмежується у праві користування майном, а тому відсутні будь-які збитки, пов`язані із забезпеченням позову. Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Заяву про забезпечення позову - задовольнити. Накласти арешт на активи, які є предметом спору, а саме на майно, що на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): -земельну ділянку, к.н. 3223187701:01:006:0020, площею 0,2 га; -розташований на земельній ділянці к.н. 3223187701:01:006:0020 житловий будинок, загальною площею 98,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; -земельну ділянку, к.н. 3223187707:06:001:0036, площею 0,1450 га; -розташований на земельній ділянці к.н. 3223187707:06:001:0036 житловий будинок, загальною площею 105,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 . Арешт накладається без заборони користування майном. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати заявнику та направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи. Роз`яснити, що, згідно зі ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи. Повний текст ухвали складений 10 вересня 2025 року. Головуючий Я. Шкодін Судді Л. Задорожна О. Федоров