Постанова Львівський апеляційний суд № 456/2759/25

Справа № 456/2759/25 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л. В. Провадження № 33/811/1343/25 Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І. ПОСТАНОВА 10 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши клопотання захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Халупки Сергія В`ячеславовича на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2025 року, в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок). На згадану постанову судді захисник правопорушника ОСОБА_1 адвокат Халупко С.В. 01 вересня 2025 року подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, яка надійшла до апеляційного суду 09 вересня 2025 року, мотивуючи тим, що правопорушник та його захисник не були присутні в судовому засіданні при прийнятті рішення, з текстом постанови ознайомилися 28 серпня 2025 року із Єдиного державного реєстру судових рішень. Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в клопотанні доводи, суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути адвокату Халупці С.В., з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області прийнята у судовому засіданні 11 серпня 2025 року з участю правопорушника ОСОБА_1 про що зазначено в постанові місцевого суду. Крім цього, як вбачається із наявної в матеріалах справи розписки правопорушника ОСОБА_1 , останній копію оскаржуваної постанови отримав 11 серпня 2025 року, тобто в день прийняття рішення. Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 та його захисник мали можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористалися таким. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а тому приходить до висновку, що адвокату Халупці С.В. слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд, п о с т а н о в и в: відмовити захиснику правопорушника ОСОБА_1 адвокату Халупці С.В. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2025 року. Апеляційну скаргу повернути апелянту. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.