Постанова Сумський апеляційний суд № 590/711/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2025 року м.Суми Справа №590/711/24 Номер провадження 22-ц/816/866/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю. з участю секретаря судового засідання Назарової О.М., у присутності : представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мороко Сергія Олеговича, розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника адвоката Мороко Сергія Олеговича на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2024 року у складі судді Деркача І.М., ухваленого в сел. Ямпіль Сумської області, повне судове рішення складено 07 листопада 2024 року. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дружбівської міської ради Сумської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку набувальної давності, в с т а н о в и в : У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області №5 від 23 грудня 1999 року відповідно до п.20 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада вирішила видати ордер на право на заняття жилої площі працівнику КСПП «Дружба» ОСОБА_3 на сім`ю із 4-х осіб: чоловік/дружина/син/дочка, двокімнатну квартиру жилою площею 27,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавчим комітетом Дружбівської міської ради 18 січня 2000 року ОСОБА_3 видано ордер на житлове приміщення, для сім`ї яка складається з чотирьох осіб, на право заняття житлового приміщення житловою площею 27,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , склад сім`ї: ОСОБА_1 дружина, ОСОБА_2 син, ОСОБА_4 донька. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вона звернулась до приватного нотаріуса Оснач Ю.І. з заявою видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , проте 27 листопада 2018 року приватний нотаріус Оснач Ю.І. своєю постановою відмовила у вчиненні нотаріальної дії, з підстав відсутності набутого спадкодавцем права власності на зазначене майно. Зазначає, що з 31 січня 2000 року зареєстрована та фактично проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з того часу добросовісно безперервно користується цим житловим будинком садибного типу, доглядає за ним, утримує, постійно робить поточний та капітальний ремонт, регулярно сплачує комунальні послуги. Інших осіб, які б мали право на дане нерухоме майно крім позивача немає, син ОСОБА_2 набувати право власності відмовляється. Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Мороко С.О., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що стороною позивача наведено існування всіх необхідних умов, передбачених ст. 344 ЦК України для визнання за не права власності на житлове приміщення за набувальною давністю, а саме: добросовісність заволодіння, відкритість, безперервність, безтитульність володіння будинком. В установлений апеляційним судом строк, відповідачем не було подано відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та вставлено судом першої інстанції, рішення №5 від 23 грудня 1999 року «Про видачу ордера на право заняття жилої площі по пр.Молодіжному 2, ОСОБА_3 » відповідно до п.20 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розглянувши відношення колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» від 16 листопада 1999 року №247, витяг з протоколу засідання правління КСПП «Дружба» від 31 липня 1997 року №8 виконком міської ради вирішив видати ордер на право на заняття жилої площі працівнику КСПП «Дружба» ОСОБА_3 на сім`ю із 4-х осіб: чоловік/дружина/син/дочка, двохкімнатну квартиру жилою площею 27,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9). 18 січня 2000 року Дружбівською міською радою видано ордер на житлове приміщення ОСОБА_3 та убачається що ОСОБА_3 надано право на вселення у надане житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення №5 від 23 грудня 1999 року, складом сім`ї: ОСОБА_1 дружина, ОСОБА_2 син, ОСОБА_4 дочка (а.с.10). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.41). Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 77/02-31 від 07 травня 2024 року приватного нотаріуса Оснач Ю.І., спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа № 256/2018), у зв`язку із тим, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не було зареєстровано за ОСОБА_3 , та останній не набув права власності на зазначене нерухоме майно (а.с.17.) Відповідно до довідки на нерухоме майно №21 від 25 квітня 2024 року виданої комунальним підприємством «Глухівське бюро технічної інвентаризації» убачається, що за даними зазначеного підприємства, станом на 31 грудня 2012 року в КП Глухівське БТІ, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 право власності в КП Глухівське БТІ, не зареєстровано (а.с.19). З довідки Дружбівської міської ради Шосткинського району Сумської області № 04-05/1620 від 07 травня 2024 року, виданої виконком Дружбівської міської ради слідує, що міською радою погосподарський облік житлових будинків які розташовані на території м. Дружба у період до 05 серпня 1992 року не вівся (а.с.20), а земельна ділянка яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться у комунальній власності Дружбівської міської ради (а.с.21). До матеріалів справи долучено копію «карточки прописки» (мовою оригіналу) відповідно до якої, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дітьми: ОСОБА_4 1991 року народження, ОСОБА_2 , 1990 року народження, наймачем житла значиться ОСОБА_3 (а.с. 34-36). Згідно з технічного паспорту на житловий будинок, по АДРЕСА_1 , розташований будинок садибного типу, збудований в 1976 році, з господарськими будівлями та спорудами, за звітом про оцінку майна житловий будинок площею 47,7 м.кв. має вартість 118760,00 грн (а.с.12-16.) Відповідно до звіту про оцінку майна який зроблено на замовлення ОСОБА_1 , станом на 31 травня 2024 року, ринкова вартість житлового будинку садибного типу загальною площею 47,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 118760,00 грн (а.с.16). Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не було встановлено підстав для визнання за позивачкою права власності на спірне нерухоме майно за набувальною власністю. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є непереконливими з огляду на таке. Статтею 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає десять років. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі N 910/17274/17(провадження N 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі N 201/12550/16-ц(провадження N 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі N 175/2338/16-ц (провадження N 61-2017св18). Встановлено, що ОСОБА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_3 та дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , вселилися та проживали в житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у 2000 році на підставі ордеру, виданого Дружбівською міською радою ОСОБА_3 . Статтею 58 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Тобто, право користування спірним нерухомим майном у позивача виникло на підставі ордеру, виданого у встановленому законом порядку, що фактично виключає безтитульність володіння ОСОБА_1 цим нерухомим майном. Таким чином, оскільки позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Колегія суддів звертає увагу на те, що особи, які вселилися та проживають в житловому приміщенні державного житлового фонду на належній правовій підставі, мають право реалізувати своє право на приватизацію цього житла в порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 16 грудня 2009 року №396. Відповідно до ст. 375 ЦПК Україниапеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника адвоката Мороко Сергія Олеговича, залишити без задоволення. Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 29 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 9 вересня 2025 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко В. Ю. Рунов