Ухвала КАС ВС № 280/5449/24

УХВАЛА 08 вересня 2025 року м. Київ справа № 280/5449/24 адміністративне провадження № К/990/35004/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №280/5449/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, у якому просили визнати протиправними та скасувати: - рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/13 "Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Соборний, 184 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0174)"; - рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/14 "Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Соборний, 184 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0175)"; - рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/15 "Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адрееею: просп. Соборний, 184 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0176)"; - рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/16 "Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Соборний, 184 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0177)"; - рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/17 "Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Соборний, 184 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0178)"; - рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/18 "Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Соборний, 184 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0179)"; - рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/19 "Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Соборний, 184 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0180)"; - рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/20 "Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Соборний, 184 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0181)"; - рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/21 "Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Соборний, 184 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0182)"; - рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/22 "Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Соборний, 184 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0183)". Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2024 позов задоволено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Розгляд справи відбувався за правилами загального позовного провадження відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2024. 20.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025, у якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу на новий розгляд. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі заявник зобов`язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані. Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов`язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328, частиною другою статті 353 КАС України. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач вказує, що висновки суду апеляційної інстанції зроблені без посилання на постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах. Таке обґрунтування, однак, не може свідчити про наявність вищезазначеної підстави, оскільки скаржник не зазначив норму права, яку, на його переконання, неправильно застосував суд апеляційної інстанції, та відповідно не мотивував помилковість такого правозастосування. Крім того, у касаційній скарзі відсутнє аргументування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС, про наявність якої заявив позивач. Посилання на частину другу статті 353 КАС України без зазначення конкретного пункту цієї частини та без належного мотивування, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у цій справі, недостатньо для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . У касаційній скарзі скаржник також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц, від 10.01.2024 у справі №240/4894/23, від 28.05.2019 у справі №826/9030/17, від 10.07.2019 у справі №826/6063/18, від 26.05.2020 у справі №826/13792/16, від 05.10.2020 у справі №755/12736/17, від 11.11.2020 у справі №826/17074/18 і здійснює вибіркове цитування таких висновків. Разом з тим пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС, як підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не вказує. Варто зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. При цьому варто зауважити, що в такому випадку обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, у тому числі, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Однак подібності правовідносин у справі №280/5449/24 з наведеними вище постановами Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду Цвєлих Л.Є. не обґрунтовує. Касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження. При цьому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження (частина перша статті 341 КАС). Суд неодноразово звертав увагу ОСОБА_1 на необхідності належного аргументування підстав касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №280/5449/24, однак ці вимоги скаржником виконані не були. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №280/5449/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяЛ.В. Тацій