Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/7157/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2503/25 Справа № 199/7157/23 Суддя у 1-й інстанції - АВРАМЕНКО А. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Власенко Інна Вікторівна, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2024 року в цивільній справі номер 199/7157/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивач на підставі договору №GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року є правонаступником первісного кредитора ПАТ КБ «Надра», між яким та відповідачкою ОСОБА_1 17 червня 2008 року було укладено кредитний договір №443575/ФЛ, виконання було забезпечено порукою відповідача ОСОБА_2 на підставі договору поруки від 17 червня 2008 року. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року по цивільній справі №199/12130/13-ц, яке набрало законної сили 07 березня 2014 року, стягнуто солідарно із вказаних відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 761421,97 гривень. На момент звернення до суду із даним позовом зазначене рішення суду не виконано боржниками, тому позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано за період з 31 серпня 2020 року по 31 серпня 2023 року інфляційні втрати 382373,18 грн та 3% річних в розмірі 68569,53 грн. Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь за період з 31 серпня 2020 року по 31 серпня 2023 року інфляційні втрати 382373,18 грн та 3% річних в розмірі 68569,53 грн, стягнути з відповідачів судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 42500,00 грн. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення грошового зобов`язання - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» нараховані за період з 31 серпня 2020 року по 23 лютого 2022 року на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 133056,36 гривень та 3% річних в розмірі 33898,75 гривень, а всього 166955,11 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У рахунок розподілу судових витрат по справі стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судовий збір в розмірі 2504,33 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8145,19 гривень, а всього 10649,53 гривень. Із вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Власенко І.В., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду від 13.09.2024 року у цивільній справі №199/7157/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, постановою Дніпровського апеляційного суду та ухвалами АмурНижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська заборгованість за кредитним договором №443575/ФЛ від 17 червня 2008 року вже була стягнута судом на користь ПАТ КБ «Надра», а також останньому було відмовлено у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, що свідчить про те, що останнім було втрачено право на виконання рішення суду. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував доводи апелянта про неможливість нарахування позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у гривні, а інфляційних втрат взагалі як на підставі видачі кредиту у валюті, так і на підставі заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2014 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким заборгованість виражена в еквіваленті, але все ж в іноземній валюті. Дана позиція апелянта та його представника узгоджується з практикою Верховного Суду, яка не була взята судом до уваги, зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №296/10217/15-ц. Стягнення інфляційних втрат можливе лише, коли зобов`язання або заборгованість виражена виключно в національній валюті гривні, а в заочному рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2014 у справі №199/12130/13-ц заборгованість виражена в еквіваленті в іноземній валюті. Від ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2024 року у справі №199/7157/23 залишити без змін. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року при винесенні заочного рішення було фактично встановлено загальну суму заборгованості у гривні без зазначення еквіваленту суми загальної заборгованості в доларах США. Відтак, з дати ухвалення рішення суду валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним. Доводи апеляційної скарги щодо втрати стягувачем права на виконання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року у справі №199/12130/13-ц є нікчемними, оскільки, станом на 13.03.2025 року вищезазначене рішення боржниками не виконано та в законному порядку не оскаржено. На думку позивача такі твердження відповідачки спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання покладених на неї рішенням суду, яке є обов`язковим до виконання, та у подальшому можуть спричинити порушення прав ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 15000,00 грн. Від відповідача ОСОБА_2 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України (а.с. 167, 168, 171). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 17 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», як кредитодавцем, та відповідачкою ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір №443575/ФЛ, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 58948,4 доларів США для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 17 червня 2008 року, укладеним між позичальником та ОСОБА_3 про придбання позичальником у власність нерухомого майна (будинку) за адресою АДРЕСА_1 . Позичальник, в свою чергу, зобов`язалась повернути такий кредит до 12 червня 2028 року щомісячними платежами в розмірі 761,7 доларів США до 10 числа поточного місяця, сплативши за користування кредитом 14,49% на місяць на залишок заборгованості, а також комісію в розмірі 3,6% від суми виданих коштів та інші обов`язкові платежі. Також умовами кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій позичальник зобов`язалась сплатити кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Крім того, положеннями кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником його зобов`язань за кредитним договором, окрім обов`язку зі сплати мінімально необхідного платежу, позичальник зобов`язалась сплатити кредитодавцю штраф в розмірі 10% від суми кредиту за кожен випадок. Окрім того, умовами кредитного договору також передбачено право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у визначені договором терміни (а.с. 11-13, том 1). 17 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_2 , як поручителем, укладено договір поруки. За умовами цього договору ОСОБА_2 зобов`язався перед кредитодавцем відповідати солідарно та в повному обсязі із позичальником ОСОБА_1 за невиконання останньою взятих на себе договірних зобов`язань за кредитним договором №443575/ФЛ від 17 червня 2008 року. Умовами договору поруки строк дії поруки не передбачений (а.с. 14-14зв). Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року по справі №199/12130/13-ц (провадження №2/199/631/14) позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №443575/ФЛ від 17 червня 2008 року, яка виникла станом на 21 червня 2013 року та складається з наступного: заборгованість за кредитом 58278,21 доларів США, що в еквівалентні складає 465817,73 гривень, заборгованість по відсоткам 27271,27 доларів США, що в еквівалентні складає 217979,26 гривень, пеня 3816,78 доларів США, що в еквівалентні складає 30507,52 гривень, штрафи 5894,84 доларів США, що в еквіваленті складає 47117,46 гривень, а всього 761421,97 гривень (а.с. 17-18, том 1). Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2020 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2014 року по цивільній справі №199/12130/13-ц (провадження №2/199/631/14) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвала набрала законної сили. Викладене підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, який суд використовує у відповідності та на підставі ст. 81 ч. 7 ЦПК України, ст. 2-6 Закону України «Про доступ до судових рішень». Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2016 року задоволено заяву ПАТ КБ «Надра» та поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на примусове виконання заочного рішення того ж суду від 24 лютого 2014 року по цивільній справі №199/12130/13-ц (провадження №2/199/631/14). Однак, постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року за наслідками перегляду означеної ухвали її скасовано, а заяву ПАТ КБ «Надра» направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. За наслідками такого нового розгляду заяви ПАТ КБ «Надра» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська по справі 199/12130/13-ц (провадження №6/199/1/20) 24 лютого 2020 року постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви банку. Ухвала набрала законної сили. Викладені обставини підтверджуються відомостями ЄДРСР у відповідності до ст. 2-6 Закону України «Про доступ до судових рішень». 17 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та позивачем було укладено нотаріально посвідчений договір №GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ КБ «Надра» відступило, а позивач набув належних першому прав вимоги до певного переліку позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, в тому числі і до відповідачів по справі за кредитним договором №443575/ФЛ від 17 червня 2008 року та договором поруки від 17 червня 2008 року, як акцесорним зобов`язанням (а.с. 6-10, том 1). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2024 року по цивільній справі №199/350/24 (провадження №2/199/1125/24), яке набрало законної сили 24 травня 2024 року, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №379 від 15 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., про стягнення з ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором №443575/ФЛ від 17 червня 2008 року в розмірі 2400184,96 гривень. Викладені обставини підтверджуються відомостями ЄДРСР, у відповідності до ст. 2-6 Закону України «Про доступ до судових рішень». Відповідно до розрахунків позивача інфляційні втрати за період з 31 серпня 2020 року по 31 серпня 2023 року становлять 382373,18 грн та 3% річних за період з 31 серпня 2020 року по 31 серпня 2023 року становлять 68569,53 грн (а.с. 15-16, том 1). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив їх обґрунтованості саме в певному обсязі. Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно частини першої статті 267 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Відповідно до статті 625 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц зазначив, що «тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: (1) натуральним є зобов`язання - вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; (2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; (3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку…». Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі №727/4474/17, від 23 жовтня 2021 року у справі №545/746/20, від 05 серпня 2022 року у справі №757/63074/19-ц, від 26 жовтня 2022 року в справі №409/129/20. Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 року у справі №285/3536/20 вказав «…що натуральним (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Задавненим є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності. Законодавець у п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов`язанні для охорони інтересів боржника. Також Верховний Суд наголосив, що зарахування, яке по своїй суті є замінником належного виконання зобов`язання, не має створювати механізм обходу заборони, передбаченої в п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред`явленої позовної вимоги про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. На думку Верховного Суду, очевидно, що аналогічний підхід має бути й стосовно 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов`язанні. Пред`явлення кредитором тільки позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3% річних та інфляційних втрат, дозволяє обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності. Тим самим досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги. Тобто, складається доволі нерозумна ситуація: кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги без можливості для боржника заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги…». Судом встановлено, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 24 лютого 2014 року №199/12130/13-ц (провадження №2/199/631/14) позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №443575/ФЛ від 17 червня 2008 року, яка виникла станом на 21 червня 2013 року та складається з наступного: заборгованість за кредитом 58278,21 доларів США, що в еквівалентні складає 465817,73 гривень, заборгованість по відсоткам 27271,27 доларів США, що в еквівалентні складає 217979,26 гривень, пеня 3816,78 доларів США, що в еквівалентні складає 30507,52 гривень, штрафи 5894,84 доларів США, що в еквіваленті складає 47117,46 гривень, а всього 761421,97 гривень. Разом з тим, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі 199/12130/13-ц (провадження №6/199/1/20) від 24 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні заяви банку про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа. Зазначена ухвала є такою, що набрала законної сили. Викладені обставини підтверджуються відомостями ЄДРСР, у відповідності до ст. 2-6 Закону України «Про доступ до судових рішень». 17 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та позивачем укладено нотаріально посвідчений договір №GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ КБ «Надра» відступило, а позивач набув належних першому прав вимоги до певного переліку позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, в тому числі і до відповідачів по справі за кредитним договором №443575/ФЛ від 17 червня 2008 року та договором поруки від 17 червня 2008 року, як акцесорним зобов`язанням. За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки судовими рішеннями у справі №199/12130/13-ц, які набрали законної сили, було відмовлено стягувачу у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, тобто його вимоги, які виникли на підставі рішення суду, не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, між сторонами виникло натуральне зобов`язання, до якого безпідставно судом першої інстанції застосовано положення статті 625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги з цього питання заслуговують на увагу. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, не врахував викладені вище обставини. Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення грошового зобов`язання. Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги нею сплачено судовий збір в розмір 3005,20 грн (а.с. 119), тому з позивача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Власенко Інна Вікторівна, - задовольнити. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2024 року скасувати. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення грошового зобов`язання відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ЄДРПОУ 40696815, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3005,20 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 вересня 2025 року. Судді: