Постанова 4811 № 454/1036/25

Справа № 454/1036/25 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т. В. Провадження № 33/811/1319/25 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника адвоката Бідненка В.М. ( у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Бідненко Василя Миколайовича на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 14 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000.00 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 адміністративний штраф в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч гривень). Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять грн. 60 коп.). Згідно з постановою судді, 15.03.2025 о 20:19 год. в с. Заболоття, по вул. Червоноградській, 1, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 2106 НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Бідненко В.М. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду, а провадження відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова винесена з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм КУпАП, при цьому суд взагалі не з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки доказам у справі, упереджено формально підійшов до дослідження обставин, що понесло за собою необґрунтоване, незаконне та передчасне рішення. Звертає увагу на те, що у даній справі поліцією доведено, що ОСОБА_1 перебував біля нерухомого автомобіля ВАХ 2106, взагалі спотворено фабулу самого правопорушення, де ключовим є «керування транспортним засобом», а транспортним засобом ОСОБА_1 взагалі не керував. Вказує, що відсутні посилання на пристрій на котрий фіксувалось правопорушення, крім того не вказано про безперервний відеозапис, а отже відповідно норм ст. 251 КУпАП такий доказ як відео фіксація адміністративного правопорушення в даному випадку не може бути належним та допустимим доказом. Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Бідненка В.М., на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №272493 від 15.03.2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.03.2025; рапортом поліцейського; довідками відносно водія; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4278681 від 15.03.2025; відеозаписами події. Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України. З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Щодо доводів апеляційної скарги, що транспортним засобом ОСОБА_1 взагалі не керував, то такі були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується. Так, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з оглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що на місці події присутній ОСОБА_1 .. Також з відео видно, що ОСОБА_1 не заперечує факт керування автомобілем та кофліктує з приводу події з працівниками поліції. Згодом, працівниками поліції запропоновано водію пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора драгер, на що він відповів відмовою. Після цього, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, однак водій також відмовився. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про намагання ускладнити працівникам поліції виконання їх обов`язків щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та була спрямована на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Доводи апелянта про те, що відсутні посилання на пристрій на котрий фіксувалось правопорушення, апеляційний суд не приймає до уваги. Право працівників поліції застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп`яніння передбачене ч. 2 ст. 266 КУпАП. Відсутність інформації про номер та серію відеокамери, дати її виробництва, назви, відомостей про особу, яка здійснила упакування диску та її підписи, відомостей про джерело походження відеозапису, відсутність у матеріалах свідоцтва, що стосується технічного приладу "відеокамери" - ніяким чином не спростовує встановлених судом обставин, оскільки долучений до протоколу відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки отриманий у встановленому законом порядку, не містить ознак фальсифікації. Крім цього, наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис містить відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 , правопорушення, а саме його відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я. Доводи апелянта не знайшли свого об`єктивного доказового підтвердження під час судового розгляду, зводяться до власного суб`єктивного тлумачення дійсних обставин справи та чинного законодавства, суддя їх розцінює як спосіб захисту уникнення від адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано. З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 14 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Бідненко Василя Миколайовича без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф.Романюк