Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/4034/22

Справа № 297/4034/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 серпня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів : Кожух О.А., Мацунича М.В. з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2024 року у складі судді Ільтьо І.І., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОПАЛ-04М» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,- встановив : У жовтні 2022року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПАЛ-04М» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків. Позов мотивовано тим, що 05 грудня 2007 року згідно договору купівлі-продажу №1-6665, посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори, ТзОВ «ОПАЛ-04М» придбав у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, що знаходиться на території АДРЕСА_1 . Продаж земельної ділянки було вчинено за 59515,00 грн. - за ринковою вартістю земельної ділянки. 04 вересня 2019 року зазначена земельна ділянка була вилучена за рішенням суду у позивача. Постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2019 року в справі №297/44/15-ц, позов Берегівського міжрайонного прокурора до Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у 3акарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал 04М» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування їх державної реєстрації та визнання недійсним договору купівлі продажу задоволено частково. Витребувано у власність територіальної громади міста Берегово із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог Берегівського міжрайонного прокурора відмовлено. Верховний Суд встановив, що земельна ділянка вибула з володіння власника - громади м. Берегове через зловживання службовим становищем особами Берегівської міської ради та Берегівського міського відділу земельних ресурсів. В подальшому, ТОВ «Опал-04М» звернулося в Господарський суд Закарпатської області з позовом про відшкодування збитків до Берегівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Проте, Господарський суд, у рішенні від 20 серпня 2021 р. по справі № 907/169/21, не погодився з твердженнями ТОВ «Опал -04М» стосовно того, що збитки були завдані йому внаслідок незаконних дій Берегівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, оскільки дії їх службових осіб, в процесі безоплатної передачі земельної ділянки, яку придбало ТОВ «Опал -04М» безпосередньо не завдали жодних збитків ТОВ «Опал-04М». Ці збитки були завдані ТОВ «Опал -04М» внаслідок вилучення у нього за рішенням суду спірної земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу майна. Рішення Господарського суду Закарпатської області було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2021 року і набрало законної сили. Позивач вказує, що за таких обставин його позбавлено як придбаного нерухомого майна, так і сплачених ним грошових коштів, а тому змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, посилаючись на те, що обставини з приводу спірної земельної ділянки встановлені рішенням суду, і він є добросовісним набувачем, оскільки не знав і не міг знати про наявність цих обставин щодо спірного нерухомого майна. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Опал -04М» завдані збитки в розмірі 673 243,34 грн. та понесені судові витрати в сумі 69 752,39 грн.. Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПАЛ-04М» завдані, вилученням за рішенням суду земельної ділянки збитки в розмірі 673 234 (шістсот сімдесят три тисячі двісті тридцять чотири) гривні 34 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПАЛ-04М» судовий змір в розмірі 10 098 (десять тисяч дев`яносто вісім) гривень 65 копійок, витрати за проведення судової експертизи нерухомого майна в розмірі 11 471 ,04 грн., витрати пов`язані з розгляду справи 2830 (дві тисячі вісімсот тридцять) гривень 26 коп. та 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. юридичних послуг наданих адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мензак Ю.Ю., просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого позову з підстав пропуску строку позовної давності, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно відмолено у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки строк для пред`явлення відповідних вимог закінчився, позовна давність не переривалася, а загальна позовна давність становить три роки, відтак можна констатувати, що ТО В «ОПАЛ-04М» пред`явило позов вже після спливу позовної давності, що сплив з 30.07.2021 року до 30.10.2022 року, що є підставою для відмови у позові. При цьому, хоча ТОВ «ОПАЛ-04М» зареєстроване у м. Києві, однак з відкритих реєстрів стало відомо, що місцезнаходження реєстраційної справи - Мукачівська РДА. а крім того, ним придбана земельна ділянка у м. Берегове, а отже, - діяльність Товариства у великій мірі зосереджена на території Закарпатської області, де взагалі не відбувались бойові дії. У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача Боднар І.Г. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт ОСОБА_1 , його представник судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Апелянт ОСОБА_1 у подав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням його з 25.08.2025 року на амбулаторному лікуванні. Колегія суддів на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності, а заявлене клопотання відхилити, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Окрім того, необхідно зауважити, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 14.06.2024 року, і за клопотанням апелянта та його представника розгляд справи 05.12.2024, 18.03.2025 року, та17.06.2025року було відкладено. В судовому засіданні в режимі відео конференції представник позивача ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2007 року позивач, за договором купівлі-продажу від 05 грудня 2007 року №1-6665, посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори, придбав у ОСОБА_1 (відповідача) земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, що знаходиться на території АДРЕСА_1 за ринковою вартістю (згідно висновку експертів про ринкову вартість земельної ділянки, виданого 20 листопада 2007 року) земельної ділянки в розмірі 59515,00 грн.(т.1 а.с. 10-11). Відповідно до нотаріально завіреної заяви відповідач ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 05.12.2007 року отримав повний розрахунок та одержав від ТОВ «Опал-04М» грошові кошти в розмірі 59 515,00 грн.. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року по справі №297/44/15-ц витребувано у власність територіальної громади міста Берегово із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальність «Опал 04М» земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даним рішенням встановлено, що витребувана земельна ділянка вибула з володіння власника громади м. Берегове поза її волею, а Товариство з обмеженою відповідальність «Опал 04М» є добросовісним набувачем, що набуло спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі продажу. (т.1 а.с. 19-38). Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20 серпня 2021 року по справі №907/169/21 за позовом ТОВ «Опал -04М» до Берегівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про відшкодування збитків - відмовлено. Згідно даного рішення господарський суд не погодився з твердженнями ТОВ «Опал -04М» стосовно того, що збитки були завдані йому внаслідок незаконних дій Берегівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, оскільки дії їх службових осіб, в процесі безоплатної передачі земельної ділянки, яку придбав ТОВ «Опал -04М» безпосередньо не завдали жодних збитків ТОВ «Опал-04М». Ці збитки були завдані ТОВ «Опал -04М», саме внаслідок вилучення у нього за рішенням суду спірної земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу майна. Існування обставин, визначених ч. 2 ст. 660, ч. 1 ст. 661 ЦК України, є імперативною підставою для відшкодування покупцеві завданих йому внаслідок вилучення майна збитків і таке відшкодування має бути здійснене саме продавцем. Рішення Господарського суду Закарпатської області було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2021 року і набрало законної сили (т.1 а.с.39-47). У ч. 1 ст. 22 ЦК Українивизначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК Українисторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Статтею 655 ЦК Українипередбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України). Відповідно до ст. 658 ЦК Україниправо продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Згідно з ст. 660 ЦК Україниякщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред`явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця. Якщо покупець не повідомив продавця про пред`явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем. Частина 1 ст. 661 ЦК Українивстановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Виходячи зі змісту норми ст. 661 ЦК Україниобов`язок продавця відшкодувати покупцеві збитки виникає за умови існування в сукупності наступних юридичних фактів: 1) існування підстав для вилучення речі, що є предметом договору купівлі-продажу, до моменту укладення такого договору; 2) вилучення в покупця предмета договору купівлі-продажу за рішенням суду; 3) покупець не знав і не міг знати про наявність підстав для вилучення речі, які виникли до укладення договору. При цьому, ст. 661 ЦК Українислід розглядати в сукупності із ст. 660 ЦК України, яка знімає з продавця тягар відповідальності у разі, якщо продавець не брав участі в судовому процесі (щодо витребування майна з чужого незаконного володіння) та доведе, що взявши участь, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця. Враховуючи наведене, існування обставин, визначених ч. 2 ст. 660, ч. 1 ст. 661 ЦК України, є імперативною підставою для відшкодування покупцеві завданих йому внаслідок вилучення майна збитків і таке відшкодування має бути здійснене саме продавцем. Відповідальність продавця згідно з ст. 661 ЦК Україниє імперативною нормою при наявності перерахованих вище об`єктивних обставин та не потребує доведення складу цивільного правопорушення, оскільки продавець залучається до розгляду справи про витребування майна і якщо не відверне витребування майна, тоді повинен відповідати за завдані збитки. Таким чином, спеціальна норма (ст. 661 ЦК України) має переважне застосування перед нормою загальною (ст. 614 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі № 469/1044/17 зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду зауважує, що кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (п. 93), від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц (п. 63), від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц (п. 125.6.3))». Судом першої інстанції правильно встановлено, що продавець земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 05.12.2007 року відповідач ОСОБА_1 був залучений до розгляду цивільної справи, приймав участь в розгляді справи за результатами розгляду якої було ухвалено рішення про витребування у ТОВ «Опал-04М» на користь держави земельної ділянки площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, що знаходиться на території АДРЕСА_1 і не відвернув витребування даного майна, а відтак повинен відповідати за завдані збитки на підставі ст. 661 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі № 640/14719/15-ц). Розмір збитків спричинених позивачу від втрати спірної земельної ділянки, з урахуванням висновку експерта №1746-Е від 23.10.2023 за результатами проведеної судової оціночно-земельної експертизи № 1746-Е від 23.10.2023, згідно висновків якого середньо-ринкова вартість нерухомого майна земельної ділянки площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 15.05.2023 року могла становити 673 243 грн. 34 коп. без врахування ПДВ (т.1 а.с. 178-188). Даний висновок є належним та допустимим доказом. Відповідачем не подано жодних доказів на спростування даного розміру збитків. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Опал-04М» 673 243 грн. 34 коп. в рахунок відшкодування збитків, які виникли у зв`язку з вилученням за рішенням суду спірної земельної ділянки, та обгрунтовано задовольнив позов. Безпідставними та необґрунтованими є доводи відповідача щодо порпуску позивачем строку позовної давності. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020. Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Матеріалами справи доведено, що перебіг позовної давності щодо заявлених вимог позивача ТОВ «Опал-04М» не закінчився станом на 02.04.2020. З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 29.10.2022 року позовна давність позивачем не пропущена. Не заслуговують на увагу посилання відповідача, що строк позовної давності сплив 30.07.2021року, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на законі. Відповідно до ч.1 ст. 661 ЦК України обов`язок продавця відшкодувати покупцеві збитки виникає у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи. Отже, перебіг позовної давності за позовом покупця про відшкодування збитків починається від дня вилучення в нього товару. Із інформаційної довідки «Актуальна інформація про нерухомість», що подавалась позивачем в суд першої інстанції як додаток до Заяви про долучення документів, що запитує судовий експерт (сформована в системі «Електронний суд» 22.05.2023, вхідний №5996/23-Вх), вбачається, що підставою для вилучення у позивача та реєстрації за третьою особою земельної ділянки була постанова Верховного Суду від 04.09.2019 по справі №297/44/15-ц. Датою державної реєстрації права власності на земельну ділянку за третьою особою є 24 лютого 2021 року. Постанова Апеляційного суду Закарпатської області від 30 липня 2018 року по справі 297/44/15-ц була скасована постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року. Отже, днем вилучення земельної ділянки і відповідно фактично днем для відліку позовної давності є 24 лютого 2021 року. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази, та дав їм належну правову оцінку. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, залишити без задоволення. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 05 вересня 2025 року. Головуючий : Судді: