Постанова Львівський апеляційний суд № 462/2969/25

Справа № 462/2969/25 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л. Провадження № 33/811/1008/25 Доповідач: Белена А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді - Белени А.В., з участю захисника-адвоката Кульченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 червня 2025 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 червня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок) судового збору. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 21.04.2025 о 09 год. 33 хв. на вул. Левандівська, 16А у м. Львові, керував ТЗ Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик та допит свідків поліцейських, що, на думку апелянта, призвело до неповноти судового розгляду та порушення засад змагальності. Вважає, що вказані поліцейські як безпосередні учасники події можуть надати інформацію щодо законності підстав для зупинки транспортного засобу; факту належного роз`яснення йому ( ОСОБА_1 ) його прав та процедури проходження огляду; точних обставин «відмови» від огляду. Стверджує, що він не відмовлявся від огляду, проте відмовлявся їхати в службовому автомобілі поліцейських. Вказує, що на відео не зафіксовано факт відмови від огляду, а у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені свідки відмови. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є лише первинним документом, а не беззаперечним доказом вини, а рапорт поліцейського є суб`єктивним відображенням подій, що потребує перевірки та підтвердження, при цьому вказує, що рапорт поліцейського не містить усіх належних реквізитів, зокрема резолюції керівника. Вважає, що проведення ним двох незалежних медичних оглядів (21.04.2025 у ТОВ Наркологічна клініка «Детокс Медікал» та 29.04.2025 лабораторне дослідження у присутності поліцейських), які підтвердили відсутність будь якого стану сп`яніння, що повністю спростовує твердження поліції про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння. Звертає увагу на ознаки упередженості та протиправних дій поліцейських. Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Захисник Кульченко М.В. повідомила, що у ОСОБА_1 з`явилися невідкладні сімейні справи, а тому він не має змоги прибути у судове засідання, водночас не заперечувала проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 . З огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, враховуючи відсутність клопотання про відкладення судового засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності учасника, що не з`явився. Заслухавши пояснення захисника адвоката Кульченко М.В. на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від серії ЕПР 1 № 307260 від 21.04.2025 (а.с. 1); відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано усі обставини події, яка мала місце 21.04.2025 (а.с. 2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.04.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 скеровувався до КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у зв`язку з виявленими ознаками такого сп`яніння: зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, тремтіння пальців рук (а.с. 3); рапортом інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП Івана Струка від 21.04.2025, відповідно до якого, в ході патрулювання було зупинено автомобіль Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування з водієм в останнього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим було запропоновано водієві проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, проте останній відмовився (а.с. 5). Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд. Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. З протоколу серії ЕПР 1 № 307260 від 21.04.2025 вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: зіниці очей, котрі не реагують на світло, блідість обличчя, тремтіння пальців рук. З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до останнього пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, зокрема, останній на вимогу поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння повідомляв поліцейських, що не відмовляється від проходження, проте відмовлявся їхати у службовому автомобілі поліцейських у медичний заклад, при тому, що його було відсторонено від керування своїм автомобілем. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 телефонував на номер «102» та пробував викликати СОГ, повідомляв поліцейським, що поїде у медичний заклад, коли приїде СОГ. Такі дії ОСОБА_1 , на думку апеляційного суду, правильно були розцінені поліцейськими як відмова від огляду на стан наркотичного сп`яніння. Щодо службового розслідування з приводу можливих неправомірних дій працівників УПП, проведеного за зверненням ОСОБА_1 , на яке покликається апелянт як на підтвердження упередженого ставлення поліцейських до ОСОБА_1 , то таке не може бути підставою для скасування постанови судді, оскільки за результатами вказаного службового розслідування встановлено порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 , яке полягало у недотриманні ними правил носіння однострою та користування портативними відео реєстраторами, а також у тому, що останні проявили недисциплінованість, що виразилась у непредставленні громадянам перед початком спілкування з ними. Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння. Отже, в діях ОСОБА_1 , який не виконав приписів п. 2.5 ПДР та відмовився виконати вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 червня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Альберт БЕЛЕНА