Постанова 4819 № 650/1632/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 650/1632/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О. Номер провадження: 22-ц/819/390/25 Доповідач: Майданік В.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2025 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Майданіка В.В., суддів: Воронцової Л.П., Кутурланової О.В., секретар Олійник К.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт", розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного тексту рішення не зазначено, у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за землю, В С Т А Н О В И В : Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги 19 березня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна, звернулася до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт", в якому просила: --- розірвати договір оренди землі від 20.09.2019 року, укладений між відповідачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 33889571, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:023:0003; --- стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 32 026,41 грн, згідно договору оренди землі від 20.09.2019 року, укладеного між ТОВ "Ютс-Агропродукт", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витрати на судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Позов обґрунтований наступним. Позивачка є власником 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:023:0003, загальною площею 9,0326 га, що розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району, Херсонської області. Вказана частка земельної ділянки належить позивачці, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. Факт зміни прізвища позивачки підтверджується свідоцтвом про шлюб. Також, співвласником іншої 1/2 частки вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 . Вказана частка земельної ділянки належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Відомості щодо спадкоємців ОСОБА_2 у позивачки відсутні. 20.09.2019 року між позивачкою, ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди, згідно якої останній став орендатором спірної земельної ділянки. Вказаним договором оренди було встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 308 539,65 грн. Також встановлено, що розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою становить 6,92% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 21 350,94 грн. Пунктом 4.5 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у такі строки: з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Відповідачем порушені умови договорів оренди та не сплачено орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки. Загальна сума боргу становить 64 052,83 грн. З початку агресії російської федерації проти України та до дня подачі позовної заяви Відповідачем не було вчинено дій щодо повідомлення позивачки про причини невиконання умов договору оренди. Також, всупереч умовам договору, а саме, що земельна ділянка передавалася Відповідачу в оренду з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва для вирощування сільгосппродукції, на сьогоднішній день земельна ділянка не оброблена, перебуває в сильно забур`яненому стані, що призводить до погіршення якісних властивостей ґрунту та зниження його родючості. Вказані обставини також підтверджуються листом-довідкою Новорайської СВА від 03.03.2025 року за №01-12/432/25, згідно якої, починаючи з 24.02.2022 року і по теперішні час відповідач на території Новорайської СВА не здійснює ніякого господарювання, навіть після проведення розмінування земель сільськогосподарського призначення на території Новорайської громади. За наявною інформацією орендна плата за землю сільськогосподарського призначення громадянам, що мають земельні ділянки (паї) в Новорайській громаді, не сплачується. Послався на ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Також послався на пункт "д" ч.1 ст.141 ЗК України, згідно з яким підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, систематична несплата орендної плати, невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та відсутність будь-яких дій з боку відповідача щодо виконання договору свідчать про істотне порушення умов оренди, що є підставою для розірвання договору та стягнення заборгованості. Ухвалою суду від 20.03.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Відзив на позов не надійшов. У судове засідання позивачка не з`явилася, її інтереси були представлені адвокатом Ковальчук І.М., яка надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов просила задовольнити. На судове засідання представник відповідача не з`явився. Відтак, суд розглянув справу за відсутності учасників справи. Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 квітня 2025 року позов було задоволено повністю. Суд вирішив: --- розірвати договір оренди землі від 20.09.2019 року, укладений між відповідачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 33889571, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:023:0003; --- стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 32 026,41 грн, згідно договору оренди землі від 20.09.2019 року, укладеного між ТОВ "Ютс-Агропродукт", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витрати на судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договору оренди землі відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачці) орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, що орендна плата за весь об`єкт оренди становить 6,92% відсотків НГО, відповідно складає 21 350,94 грн за рік, а тому орендар повинен був сплатити орендну плату за період: за 2022 рік 21 350,94 грн; за 2023 рік 21 350,94 грн; за 2024 рік 21 350,94 грн. Відтак, загальна сума заборгованості становить 64 052,83 грн, з яких на частку позивачки припадає 32 026,41 грн. Також, суд виходив з того, що згідно з листом-довідкою Новорайської СВА від 03.03.2025 року №01-12/432/25, відповідач з 24.02.2022 року і по теперішній час не здійснює господарської діяльності на території Новорайської громади, навіть після проведення розмінування земель сільськогосподарського призначення; і за наявною інформацією орендна плата громадянам, що мають земельні ділянки (паї), не сплачується. Також суд виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема, платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, як вказав суд, представник позивачки послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки. Також, суд виходив з того, що прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022, 2023 та 2024 роках, є невиконанням обов`язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі" є підставою для розірвання Договору оренди землі. При цьому суд враховував і положення п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, згідно з яким підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Також суд виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором оренди з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин. При цьому суд враховував, що відповідач не довів, що мав об`єктивну неможливість використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Зокрема, як вказав суд, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням; також відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі. Крім того, як зазначив суд, загальне посилання на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов`язань, оскільки такий лист носить загальний характер і не містить ідентифікації конкретного зобов`язання відповідача. Як зазначив суд, відповідно до усталеної судової практики, зокрема висновків Верховного Суду у справах № 910/8580/22, № 910/14244/20 та інших, сторони, що посилаються на форс-мажор, повинні довести його наявність у конкретному випадку та безпосередній вплив на виконання їхніх зобов`язань. Таким чином, зазначив суд, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладений між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для стягнення вказаної заборгованості та розірвання договору оренди, у зв`язку з чим позов слід задовольнити. При цьому, вказав суд, вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку податкового агента щодо утримання та перерахування податків із суми орендної плати, яка належить до сплати позивачу. Крім того, стягуючи витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн відповідно до п.1 ч.2 ст.141, ст.137 ЦПК України, суд враховував повне задоволення позовних вимог, доведеність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, їх обґрунтованість, необхідність та співмірність з урахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих правничих послуг та ціни позову, а також відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. При цьому він послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема зазначив, що суд не звернув увагу на те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства та було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, окупацією в період з 24.02.2022 року по 11.11.2022 року території Херсонської області. Також вказав, що суд не прийняв до уваги того, що відповідач зареєстрований та здійснює свою діяльність на території Херсонської області, що з початку вторгнення військ рф значна територія Херсонської області була окупована до 11.11.2022 року, в тому числі і сільські ради, де знаходяться масиви земельних ділянок відповідача. В умовах дії непереборної сили, майже всі працівники підприємства покинули територію області. Відновлення діяльності не відбулося, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди. Також вказав, що суд не врахував положення п.13.2 Договору, відповідно до якого сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності , якщо вона доведе, що порушення сталося не з її вини. Також зазначив, що поза увагою суду залишився Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким засвідчено форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Також вказав, що суд не прийняв до уваги й розпорядження Херсонської обласної ради від 01.03.2023 року, яким відповідача було включено до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили. Також, зазначив, що судом не було враховано дані об`єднаного витягу з ЄРДР (№2) у кримінальному провадженні №42022232090000075 від 12.04.2022 року, в якому чітко зазначаються обставини про те, що 24.02.2022 у зв`язку з тимчасовою окупацією військовими рф здійснено проникнення до ТОВ "ЮТС-Агропродукт" за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул.Промислова, 3, у зв`язку із чим представники підприємства позбавлені доступу до підприємства та належного йому майна. Не було враховано, що 09.04.2022 невстановлені особи у військовій формі з бази відповідача у с. Новорайськ Бериславського району Херсонської області протиправно заволоділи автомобілем КАМАЗ та вивезли три дрони для проведення с/г робіт, а 23.04.2022 з території підприємства військові рф захопили належні підприємству на праві власності 11 мультикоптерів DJL Argas (CE). Також не прийнято до уваги й те, що рішеннями національних судів неодноразово підтверджено знищення та викрадення військовими рф майна відповідача. Крім того, не враховано й того, що, як вказав скаржник, після деокупації території, більша частина майна відповідача була розкрадена або знищена, офіс зруйнований, а підприємство не здійснювало посівну компанію ані в 2022 році, ані у 2023 році. Підсумовуючи свої доводи, скаржник зазначив, що стягнення орендної плати з відповідача є неправомірним, а відсутність систематичної несплати орендної плати у зв`язку з невикористання земельних ділянок через обставини, за які відповідач не відповідає, свідчать про відсутність підстав для розірвання договору оренди та застосування ст. 762 ЦК України. У своєму відзиві адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна, яка діє від імені позивачки ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому вказала, що відповідач обмежився лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом. Також зазначила про недобросовісність орендаря, оскільки, переслідуючи намір щодо унеможливлення виконання рішень суду щодо розірвання договорів оренди на території Новорайської селищної ради (у разі задоволення позовних вимог), відповідач підписав договір №1704/25-10 від 17.04.2025 року про відчуження (продаж) права оренди земельних ділянок (є велика вірогідність, що таких договорів було підписано декілька). Справу було призначено до апеляційного розгляду на 02.09.2025 року о 08-00 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Фактичні обставини, встановлені судом Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19 вересня 2019 року, ОСОБА_1 є власником 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 6520686700:03:023:0003, загальною площею 9,0326 га, розташованої на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого того ж дня, ОСОБА_2 є власником іншої 1/2 частки цієї ж земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Відповідно до договору оренди землі від 20.09.2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендодавці) та ТОВ "Ютс-Агропродукт" (орендар) було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, за яким вказані особи передали її відповідачу в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначений договір оренди землі передбачає такі умови: --- строк договору до 31.12.2030 року (п.3.1.); --- орендна плата вноситься з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п.4.5.); --- орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 6,92% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди (п.4.1.); --- нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становить 308 539,65 грн (п.2.4.); --- орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за цим Договором орендні платежі (п.9.4.); --- дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.12.3.). Отже, з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (308 539,65 грн), сума орендної плати складає 21 350,94 грн щорічно (308 539,65 грн х 6,92%). Таким чином, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за період: 2022 рік 21 350,94 грн; 2023 рік 21 350,94 грн; 2024 рік 21 350,94 грн. Загальна сума заборгованості становить 64 052,83 грн, з яких на частку позивачки припадає 32 026,41 грн. Згідно з листом-довідкою Новорайської СВА від 03.03.2025 року №01-12/432/25, ТОВ "Ютс-Агропродукт" з 24.02.2022 року і по теперішній час не здійснює господарської діяльності на території Новорайської громади, навіть після проведення розмінування земель сільськогосподарського призначення. За наявною інформацією, орендна плата громадянам, що мають земельні ділянки (паї), не сплачується. По суті відповідачем не заперечується, що, починаючи з 2022 року, відповідач припинив сплату орендної плати. Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору. Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"): --- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1); --- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2); --- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3). За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Статтею 96 ЗК України серед обов`язків землекористувачів передбачений такий, як обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1). На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Аналогічна умова зазначена у пункті 12.3 Договору оренди землі. Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16. У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок: "У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене спеціальним законодавством або домовленістю сторін. З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки доповнюють одні одних. Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24". Також у вказаній вище постанові зазначено: "Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною". Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив: "Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору". Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив: "Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. … Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. … Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19). Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України у разі істотності порушення договору іншою стороною. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін. Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати". Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував. У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки". У цій справі відсутні докази отримання позивачкою орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує. Щодо суті спору Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією в період з 24.02.2022 року по 11.11.2022 року території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди. У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (308 539,65 грн), сума орендної плати складає 21 350,94 грн щорічно (308 539,65 грн х 6,92%). Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за період: 2022 рік 21 350,94 грн; 2023 рік 21 350,94 грн; 2024 рік 21 350,94 грн. Загальна сума заборгованості становить 64 052,83 грн, з яких на частку позивачки (1/2) припадає 32 026,41 грн. Апеляційний суд враховує, що 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено військовий стан, який триває дотепер. У цій справі встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області. У період із 10.03.2022 року по 09.11.2022 року вказана територія перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним. Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. У позові зазначено про те, що відповідач повністю не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди за 2022, 2023 та 2024 роки. Загальна сума боргу за спірну земельну ділянку становить 64 052,83 грн, з яких на частку позивачки (1/2) припадає 32 026,41 грн. Відповідач цей факт не заперечив. 28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_3 підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки: --- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; --- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; --- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки: --- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"; --- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку; --- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. --- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, вважає, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Також апеляційний суд враховує, що сільськогосподарське виробництво є сезонним видом господарства. Орендар не зміг провести посівну компанію в 2022 році й фактично залишився без доходу за 2022 рік. Тимчасова окупація території з 24.02.2022 року по 11.11.2022 року, на якій розташована спірна земельна ділянка, впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо, по суті унеможливила проводити вказані дії. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, орендар не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у несплаті орендної плати за 2022 рік відсутня. Як наслідок, згідно з ч.6 ст.762 ЦК України, наймач має бути звільнений від плати орендної плати за 2022 рік. За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки. Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивачки, крім 2022 року, за який вина орендаря у несплаті орендної плати відсутня, також за 2023 та 2024 роки за умовами договору оренди землі. Також суд обґрунтовано встановив, що відповідач не довів, що мав об`єктивну неможливість у 2023 та 2024 роках використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023 та 2024 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка, після деокупації 11.11.2022 року, була вільна від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі. Крім того, як обґрунтовано зазначив суд, загальне посилання на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов`язань з виплати орендної плати за землю за 2023 та 2024 роки, оскільки такий лист носить загальний характер і не містить ідентифікації конкретного зобов`язання відповідача. Відповідно до усталеної судової практики, зокрема висновків Верховного Суду у справах № 910/8580/22, № 910/14244/20 та інших, сторони, що посилаються на форс-мажор, повинні довести його наявність у конкретному випадку та безпосередній вплив на виконання їхніх зобов`язань, чого у цій справі відповідачем не зроблено. Встановивши, що відповідач систематично не виконував свого обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд дійшов правильного висновку про стягнення вказаної заборгованості та розірвання договору оренди. При цьому суд обґрунтовано вважав, що вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку податкового агента щодо утримання та перерахування податків із суми орендної плати, яка належить до сплати позивачу (підпункт l6.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункти 36.1, 36.4 статті 36, підпункт 170.1.1. пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України). Крім того, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції також враховує наступне. Позивачка є власником земельної ділянки. Як орендодавець вона передала її в оренду відповідачу, очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивачки єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання її в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності. У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог (крім вимоги про стягнення орендної плати за землю за 2022 рік) по суті буде означати позбавлення позивачки її орендної плати за свою землю та/або у позбавленні її права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивачка по суті буде позбавлена (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельна ділянка буде належати на праві оренди орендареві і позивачка її не отримає у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата їй не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельної ділянки, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже більше 3-х років і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові повністю призведе до того, що позивачка, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час буде позбавлена своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивачки як орендодавця, оскільки позивачка буде фактично позбавлена як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде. У випадку ж задоволення позову про стягнення орендної плати за землю за 2023 та 2024 роки та розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар. Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачкою вимог про стягнення орендної плати за 2023 та 2024 роки та розірвання договору оренди землі, а рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим. Крім того, стягуючи витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн відповідно до п.1 ч.2 ст.141, ст.137 ЦПК України, суд враховував повне задоволення позовних вимог, доведеність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, їх обґрунтованість, необхідність та співмірність з урахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих правничих послуг та ціни позову, а також відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують. Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом того, що невиконання умов договору за 2023, 2024 роки відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено форс-мажорними обставинами, а саме військовою агресією російської федерації проти України, окупацією в період з 24.02.2022 року по 11.11.2022 року території Херсонської області, невідновлення діяльності підприємства, що, на думку відповідача, є підставою для звільнення від відповідальності, звільнення від виплати орендної плати за 2023-2024 роки. При цьому апеляційний суд виходить з того, що самі по собі вказані обставини без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Також підлягають відхиленню й посилання скаржника на Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, посилання на рішення національних судів, якими неодноразово підтверджувалось знищення та викрадення військовими рф майна відповідача, а також посилання на дані об`єднаного витягу з ЄРДР (№2) у кримінальному провадженні №42022232090000075 від 12.04.2022 року. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство у 2023, 2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено у вказаний період можливості виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Крім того, вказаний Витяг з ЄРДР лише підтверджує факт попереднього виявлення органом досудового розслідування обставин щодо протиправного заволодіння 09 квітня 2022 року невстановленими особами у військовій формі з бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт" автомобілем КАМАЗ держ. номер НОМЕР_2 та трьома дронами для проведення с/г робіт вартістю 1,5 млн. грн, а не підтверджує такий факт і, крім того, відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними обставинами та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором оренди. Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого рішення та не містять в собі підстав для його скасування, підлягають відхиленню інші доводи апеляційної скарги. Щодо судових витрат Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з положеннями ст.141 ЦПК України: --- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1); --- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням часткового задоволення позову наявні підстави для проведення розподілу судових витрат. У цій справі позивач просив стягнути заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 32 026,41 грн та розірвати договір оренди землі. Вимогу в частині стягнення орендної плати задоволено на суму 21 350,94 грн, а в частині розірвання договору оренди залишено без змін. Тобто, вважається, що загалом позовні вимоги задоволено на 83,33%. Відтак, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову, а саме в розмірі 2 018,58 грн. Відповідно, підлягають зменшенню й витрати на правничу допомогу до 8 333 грн (10 000 грн 16,67%). Висновки суду апеляційної інстанції Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1), скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції, на підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.374, ст.375, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України: --- в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю слід змінити, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивачки заборгованості з орендної плати за землю з 32 026,41 грн до 21 350,94 грн; --- в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на судовий збір та витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши розмір стягнутих витрат на судовий збір з 2 422,40 грн до 2 018,58 грн, а також зменшивши розмір стягнутих витрат на правничу допомогу з 10000,00 грн до 8 333 грн. --- в іншій частині залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" задовольнити частково. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 квітня 2025 року в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю змінити, зменшити розмір стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за землю з 32026,41 грн до 21 350,94 грн. Зменшити розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 витрат на судовий збір з 2422,40 грн до 2 018,58 грн та витрат на правничу допомогу з 10 000,00 грн до 8 333 грн. В іншій частині це рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повної постанови 02 вересня 2025 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова