Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/3153/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3153/25 пров. № А/857/23180/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року про повернення позовної заяви (постановлену у м.Ужгорож, судом під головуванням судді Гебеш С.А., дата складання повного тексту ухвали не зазначена) у справі № 260/3153/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командира Центру гірської підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ підполковника ОСОБА_2 про скасування наказу, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Командира Центру гірської підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ підполковника ОСОБА_2 про скасування наказу - повернуто позивачеві. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати обумовлену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскарження наказу про його притягнення до дисциплінарної відповідальності в судовому порядку вкладається у загальний строк 6 місяців, оскільки ним не оскаржується сам порядок проходження військової служби, а сам факт притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що стало вже наслідком, на його думку, неправомірного відрядження, а також щодо виплати зменшеного встановленого розміру щомісячної премії. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги представник позивача повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи міститься відповідне відстеження вручених рекомендованих поштових відправлень. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви, зазначену в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч.2 ст.312 КАС України, вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Постановляючи ухвалу про повернення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. При цьому суд зазначив, що пасивна поведінка позивача, що проявилася у зверненні за правовою допомогою лише у квітні 2025 року не може слугувати достатнім обґрунтування для визнання причин пропуску до суду поважними. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Командира Центру гірської підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказу, а саме скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 за №11 від 29.01.2025 "Про результати службового розслідування за фактом не вибуття у відрядження підполковника ОСОБА_1 ". Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку. На усунення недоліків позовної заяви позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи : 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів із дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу. Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Аналіз наведених норм вказує на чітку послідовність дій суду під час з`ясування поважності причин пропуску строку звернення до суду до відкриття провадження у справі. При цьому, принциповим моментом в такому порядку є забезпечення можливості позивачу належним чином обґрунтувати причини пропуску строку, передбаченого ст.122 КАС України. Для цього законодавцем передбачено обов`язкове винесення судом ухвали про залишення позову без руху і надання можливості вказати відповідні підстави для поновлення строку. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав можливість позивачеві навести причини пропуску строку, про що винесена ухвала про залишення позовної заяви без руху від 28.04.2025. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Колегія суддів зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19. Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), військова служба теж була віднесена до служби публічної. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч.1 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 05.02.2018; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23.06.2018)). Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року у справі № 362/643/21. Предметом спору у даній справі є протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо винесення наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №11 від 29.01.2025 "Про результати службового розслідування за фактом не вибуття у відрядження підполковника ОСОБА_1 ". Так, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду у цій справі обчислюється з 05.02.2025 року (до позивача був доведений оскаржуваний наказ 04.02.2025 року, про що особисто зазначено у позовній заяві) та сплив 05.03.2025 року. Разом з тим, із позовною заявою позивач звернувся 25.04.2025, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом, визначеного ч.5 ст.122 КАС України. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивач наказ №11 від 29.01.2025 "Про результати службового розслідування за фактом не вибуття у відрядження підполковника ОСОБА_1 " оскаржив старшому командиру, що підтверджує відповідь останнього від 07.03.2025 року, то колегія суддів зазначає, що звернення до відповідача зі скаргою та отримання відповіді не змінює початок строків звернення до суду, а свідчить лише про початок активних дій позивача, пов`язаних щодо реалізації права на звернення до суду, що відбулось вже після спливу строку звернення до суду. При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, навіть, якщо враховувати, що позивач отримав відповідь на скаргу 07.03.2025 року, то строк звернення до суду з таким пропущено, оскільки спливає 08.04.2025 року. Щодо тверджень апелянта про те, що оскарження наказу про його притягнення до дисциплінарної відповідальності в судовому порядку вкладається у загальний строк 6 місяців, то як зазначено судом вище, військова служба є різновидом служби публічної (похідні накази, розпорядження в процесі проходження військової служби), а відтак підлягає оскарженню в межах місячного строку. Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 липня 2024 року у справі № 380/13537/21. В апеляційній скарзі позивачем не зазначено обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви є законною та скасуванню не підлягає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 260/3153/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Н. В. Ільчишин В. В. Гуляк