Постанова 4852 № 160/4765/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4765/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року (суддя Ніколайчук С.В.) у справі № 160/4765/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912110177241 від 24.01.2025 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.04.1991 по 02.03.1994 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення пенсійного органу №912110177241 від 24.01.2025 року, яким позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 15.04.1991 по 02.03.1994 року, є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912110177241 від 24.01.2025 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 15.04.1991 по 02.03.1994 року. - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути питання про здійснення перерахунку та виплату пенсії позивачу з дати призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих судом періодів роботи позивача. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Судом першої інстанції зазначено, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень. Суд звернув увагу на те, що відповідач не надав доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи з 15.04.1991 по 02.03.1994 року не відповідають дійсності, а лише наголосив про неможливість зарахувати означений період, оскільки організація в якій працював позивач знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Таким чином, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 15.04.1991 по 02.03.1994 року слід зарахувати до страхового стажу позивача, а спірне рішення пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача розглянути питання про здійснення перерахунку та виплату пенсії за віком позивачу з дати призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та зарахованих судом періодів роботи позивача. Відтак, суд вказав, що адміністративний позов слід задовольнити частково. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що до страхового стажу позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1975 не зараховано період роботи з 15.04.1991 по 02.03.1994, адже записи у трудовій книжці внесено з порушеннями. Вважає, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31 грудня 1991 року, а підстави для зарахування позивачу до страхового стажу періоду з 15.04.1991 по 02.03.1994 відсутні, адже організація, яка видала довідку знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022. Зауважує, що з січня 2023 року російською федерацією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 17.01.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912110177241 від 24.01.2025 року позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії у зв`язку із незарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 15.04.1991 по 02.03.1994 року, оскільки організація в якій працював позивач знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912110177241 від 24.01.2025 року позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії у зв`язку із незарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 15.04.1991 по 02.03.1994 року, адже організація в якій працював позивач знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». В свою чергу, зі змісту трудової книжки позивача НОМЕР_1 вбачається підтвердження періодів роботи позивача з 15.04.1991 по 02.03.1994 на території російської федерації. Відповідно до позиції, яка висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а і враховується судом при розгляді цієї справи, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Апеляційний суд також зауважує, що 13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. При цьому, відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Отже, розірвання дипломатичних відносин, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 15.04.1991 по 02.03.1994 року, а отже спірне рішення №912110177241 від 24.01.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 160/4765/25 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 02.09.2025 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров