Постанова 4809 № 386/913/25

ПОСТАНОВА іменем України 27 серпня 2025 року м. Кропивницький справа № 386/913/25 провадження № 22-ц/4809/1238/25 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І. за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кашерна Віта Василівна, на ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2025року у складі судді Гута Ю.О., В С Т А Н О В И В : У травні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кашерна Віта Василівна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просила вказану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Кашерна В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити. Інші учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності заінтересованих осіб на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі суд першої інстанції керувався положеннями ч.4 ст.315 ЦПК України, яка передбачає інший порядок вирішення цього питання, та п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого. Відповідно до частин другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено статтею 315 ЦПК України. Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, провадження №14-567цс18, зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Отже, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно зі статтею 16 якого одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України в період воєнного стану визначено наказом Міністра оборони України від 25 січня 2023 року №45. При цьому, спори щодо розміру грошової допомоги та права на її відшкодування між особами, які претендують на такі виплати та органом, який проводить їх нарахування та виплату, розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у своїх постановах від 16 листопада 2020 року у справі № 140/2178/15-ц (провадження № 61-9869св20) та від 10 листопада 2021 року у справі № 295/3547/21 (провадження № 61-10600св21). Звертаючись до суду з цією заявою ОСОБА_1 зазначала, що встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_5 їй необхідно для отримання одноразової грошової допомоги. Отже, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом першої інстанції встановлено наявність спору про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження, що зумовлює залишення заяви без розгляду. Такі ж висновки викладено в постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі №199/6329/20 (провадження №61-13935св21). Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень. Справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства. Велика Палата ВС звернула увагу, що існує два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню в позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Справи про встановлення юридичних фактів у судовому порядку вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України, помилково застосував і норми п.1 ч.1 ст.186 ЦПК, однак зазначене суттєво не впливає на законність ухвали, оскільки суд правильно застосував норми ст.315 ЦПК України та зазначив про наявність спору про право, а також роз`яснив заявнику право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу шляхом подання позовної заяви у порядку позовного провадження. Враховуючи викладене вище апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога заявника фактично пов`язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав, які закріплені в СК України, та з неї убачається спір про право, а тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кашерна Віта Василівна, залишити без задоволення, а ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2025року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 вересня 2025 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова С.І. Мурашко