Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/819/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/819/25 Провадження № 33/819/175/25 Доповідач Кутурланова О.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 вересня 2025 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі: головуючий суддя Кутурланова О.В. за участю: секретаря судового засідання Олійник К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Миколюк Антон Петрович, на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В: Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно постанови суду, 12.01.2025 року о 18:30 годині по вул. Садова, 58 в м. Херсоні ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом «KUGOO», б/н, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: виражений запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306(далі по тексту ПДР). У діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Миколюк А.П., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на численні порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що: - додані до матеріалів справи відеофайли не містять процедури виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння; - працівниками поліції порушено загальні положення КУпАП та порядку направлення водіїв на огляд на стан сп`яніння, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не надавали акт направлення у письмовому вигляді на проходження огляду на виявлення стану сп`яніння у медичному закладі після відмови водія пройти огляд на місці зупинки; - ОСОБА_1 не має статусу водія в розумінні п.1.10 ПДРУкраїни, оскільки керував електросамокатом, а отже на нього не поширюються вимоги п.2.5 ПДР, за порушення яких його притягнуто до адміністративної відповідальності, адже вони стосуються саме водіїв. Крім цього, апелянт звернув увагу на те, що висновки суду про віднесення електросамоката до транспортного засобу обґрунтовуються постановою ВС від 15.03.2023 (справа № 127/5920/22), однак захисник вважає, що посилання на цю постанову не є коректним, адже обставини справи різняться та вказав, що навіть визначення електросамоката як транспортного засобу не спростовує тієї обставини, що ОСОБА_1 не мав статусу водія в розумінні п.1.10 ПДРУкраїни, а отже на нього не поширювались вимоги п. 2.5 ПДР. При цьому захисник зазначав, в статті 130 КУпАП передбачено дві категорії осіб, до яких застосовується адміністративна відповідальність: до водіїв штраф з позбавленням права керування транспортним засобом, та інших осіб тільки штраф. Оскільки керування електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія), а тому особа, яка керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування. Крім того, адвокатом Миколюком А.П. подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій адвокат просив суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови як такий, що пропущений з поважних причин. В обґрунтування заяви зазначав, що копію тексту постанови по зазначеній справі апелянт не отримував, з постановою сторона захисту була ознайомлена 15.04.2025 року на сайті ЄДРСР, що підтверджується скріншотом із сайту згідно якого постанова по справі надіслана судом 15.04.2025 року, а оприлюднена 16.04.2025 року. Зазначені обставини перешкоджали своєчасному аналізу постанови та підготовки апеляційної скарги. У відповідності до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Судове засідання 01.09.2025 року о 16 год. 00 хв. проведено за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Миколюка А.П., які, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, в судове засідання не з`явилися, будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи не заявляли. Проведення відеоконференції з захисником стало неможливим внаслідок наявних у нього технічних проблем зі звуком та неможливістю за цих обставин провести відеоконференцію. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАПпередбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Стаття 62 Конституції Українизазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали, відео матеріали та дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд зазначив, що його вина у вчиненні цього правопорушення доведена у повному обсязі. Наявні в матеріалах справи докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та свідчать, що останній відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пункт 1.3 ПДРУкраїни, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 1.9 ПДРУкраїни встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.5 ПДРУкраїни визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, п.2.9А ПДР України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАПнесуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Проведення огляду на стан сп`яніння має здійснюватися згідно ст.266 КУпАП, відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок) та з чітким дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція). Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП). Відповідно до п. п. 2, 3, 4, 6, 7, 8 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я (ч. 4 ст. 266 КУпАП). Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАПполіцейський зобов`язаний дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів, в тому числі фіксування відмови від проходження огляду водієм. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 рокувизначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що його вина повністю підтверджується дослідженими судом належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.01.2025 серії ААД №701606, відповідно до якого ОСОБА_1 12.01.2025 року о 18.30 год., в м. Херсоні, по вул. Садовій, біля будинку №58, керував самокатом «KUGOO», б/н, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: виражений запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. До протоколу додаються рапорт, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення до медичного закладу, акт про відмову надання мобільного телефону, відеозаписи з боді-камер. Згідно протоколу ОСОБА_1 роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції Українита ст.268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи відбудеться у Херсонському міському суді Херсонської області за викликом. Вказаний протокол ОСОБА_1 підписувати відмовився, будь-які письмові пояснення не надавав. Будь-яких заперечень чи зауважень ОСОБА_1 стосовно відомостей, зазначених в протоколі, даний протокол не містить. Тобто, протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, тому суд обґрунтовано визнав викладені у ньому відомості належним доказом у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, його вина у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст.251 КУпАП, а саме: - відео-файлом з нагрудного відео-реєстратора поліцейського, з якого вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб - електросамокат «KUGOO», б/н, під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю, про що і повідомлено. На пропозицію пройти огляд з використанням приладу «Драгер» на місці зупинки ОСОБА_1 відмовився, як і заперечував проти слідування до медичного закладу для проходження огляду, при цьому не заперечував факту вживання алкоголю у вигляді пива. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта винуватості в його вчиненні; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, огляд не пройшов; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.01.2025 року, згідно якого в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; - рапортом поліцейського, в якому останній доповідав про події та обставини вчиненого правопорушення; - довідкою інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_2 від 07.03.2003 року. Вказані докази є належними та допустимими, є взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленими судом першої та апеляційної інстанції, та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумнівів у їх належності та достовірності у апеляційного суду не виникає. З огляду на викладене, при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251,252КУпАПта постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст.245,280,283 КУпАП. Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП). Посилання апелянта на ті обставини, що відеозапис не містить процедуру огляду ОСОБА_1 на виявлення ознак алкогольного сп`яніння спростовується самим відеозаписом, де чітко поліцейськими повідомляється про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння різкий запах з порожнини рота, про що сам ОСОБА_1 не заперечував та зазначав, що такий запах присутній внаслідок вживання ним пиву. Незгода останнього з наявністю у нього ознак сп`яніння не надає водієві права відмовлятися від запропонованого поліцейським огляду на стан сп`яніння. Також не ґрунтуються на матеріалах справи доводи захисника про порушення працівниками поліції порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з тим, що працівниками поліції не було запропоновано йому пройти огляд у медичному закладі, а саме не надано відповідне направлення в письмовому вигляді. Як вбачається з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, в закладі охорони здоров`я та роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду, на що ОСОБА_1 кожного разу відмовлявся. Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи містять оформлене направлення на ім`я ОСОБА_1 для проходження огляду в умовах медичного закладу, проте останнє особі, що притягається до відповідальності не вручається, а у разі згоди на слідування до медичної установи, де огляд проводиться за обов`язкової присутності представника поліції, відповідне направлення передається лікарю і у подальшому залишається в матеріалах огляду. Наведений висновок здійснено судом з урахуванням законодавчо визначеної процедури направлення для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є водієм в розумінні п.1.10 ПДРУкраїни, а тому на нього не поширюються вимоги п. 2.5 ПДРі, відповідно, у нього не виникало обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до диспозиції та санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідальності за вказаною статтею підлягають особи, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння, а також особи, які керують транспортним засобом та які відмовились від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому санкція ч.1 ст. 130 КУпАПпередбачає різні види стягнень за вказаною статтею, які можуть бути накладені на водіїв та на інших осіб. Тобто, до відповідальності за вказаною статтею можуть бути притягнуті не лише водії транспортних засобів (в розумінні положень п.1.10 ПДР), а і інші особи, які керують транспортним засобом незалежно від наявності в такої особи посвідчення водія. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що електросамокат «KUGOO» не є транспортним засобом, апеляційний суд виходить з наступного. Пунктом 1.10. ПДРУкраїни передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАПне розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші. Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме: - легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; - низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів. Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт». Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух»визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сигвея, тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керував електросамокатом «KUGOO», який має електродвигун потужністю 1000 Вт, за допомогою якого він приводиться в рух. З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, були предметом дослідження суду першої інстанції та не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови, тому додаткового правового обґрунтування не потребують. Підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження ОСОБА_1 щодо своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а тому розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Миколюк Антон Петрович, залишити без задоволення. Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Херсонського апеляційного суду О.В. Кутурланова