Ухвала КАС ВС № 520/4935/2020

УХВАЛА 29 серпня 2025 року Київ справа № 520/4935/2020 адміністративне провадження № К/990/35865/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 520/4935/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: 28.08.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 28.08.2025. Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 14.08.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд зазначив, що поряд із посиланням на пункт 4 обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 2 та/або 3 частини четвертої статті 328 КАС України не наводить. Суд зауважив, що посилаючись на те, що висновок експерта є недопустимим доказом, ГУ ДПС не наводить відповідного обґрунтування, в чому саме полягає його недопустимість і яку саме обставину на його підставі суди встановили. Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі. Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Перевіркою змісту вдруге поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній скаржник поряд із пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України і пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України додав посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України і пункт 4 частини другої статті 353 КАС України як підстави для касаційного оскарження судових рішень. ГУ ДПС зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права визначених підпунктом 177.4.1, пункту 177.4 статті 177, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статі 188, пп. «г» пункту 198.5 статі 198 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах у разі віднесення платником податків до складу витрат суми витрат, не пов`язаних з отриманням доходу, та правомірність облікування на обліку залишків товарно-матеріальних цінностей та зазначив що висновок експерта є недопустимим доказом відповідно статей 73, 74 КАС України. У цілому, зазначивши на початку касаційної скарги пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в подальшому аналогічно первісній редакції касаційної скарги, приведено доводи, які, фактично, стосуються структури доходів і витрат позивача, наявних залишків, а також заперечення висновків експертизи, а також процитовано висновки Акта перевірки. Водночас посилаючись на те, що висновок експерта є недопустимим доказом, ГУ ДПС відповідного обґрунтування, в чому саме полягає його недопустимість і яку саме обставину на його підставі суди встановили так і не наводить. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України (в редакції з 15.12.2017) є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Незгода ГУ ДПС з висновками експертизи по суті поставлених питань не є тотожним визначенню неналежних та/або недопустимих доказів. Не обґрунтовує скаржник і того, як посилання в експертизі на статті 291, 292 ПК України та на Положення №88, №879, Порядки №727, №579 вплинули на її висновки, а також які документи надані на експертизу не були надані під час перевірки тощо. Крім того, розгляд цієї справи здійснено після скасування Верховним Судом попередніх судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Питання ж формування фізичними особами-підприємцями доходів і витрат, визначення чистого оподатковуваного доходу було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом, а тому посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду, фактично, є формальним. Скаржник не конкретизує, в чому полягає помилка суду при правозастосуванні вказаних у скарзі норм права. Здебільшого доводи ГУ ДПС зводяться до оцінки первинних документів і висновку експерта, а в цілому - до незгоди з результатом розгляду справи, що суперечить правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник конкретно не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини у зв`язку з їх не дослідженням залишилися у справі не встановленими. Доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі чи встановлення обставин на підставі недопустимих доказів. Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 520/4935/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон