Постанова Харківський апеляційний суд № 621/1729/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2025 року м. Харків справа № 621/1729/25 провадження № 22-ц/818/4019/25 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії Люшні А.І., Пилипчук Н.П., сторони справи: заявник - Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції боржник - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 06 червня 2025 року у складі судді Овдієнко В.В.,- ВСТАНОВИВ: У червні 2025 року ПАТ Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2022 по 30.04.2025, в розмірі 21 550 грн 11 коп. Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06 червня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу. Ухвала мотивована тим, що у заяві не зазначено зареєстроване місце проживання боржника, а з довідки відділу центр надання адміністративних послуг Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області № 01-21/1004 від 05.06.2025 (надійшла до суду 06.06.2025) вбачається, що згідно відомостей Реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 , не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, у заяві не зазначено зареєстроване місце проживання боржника, що є вимогою ст.163 ЦПК України. Не погодившись з ухвалою суду ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно встановлено місце реєстрації боржниці. Також, звертаючись до суду заявником зазначено,що боржниця є власницею квартири за якою наявна заборгованість. При зверненні до суду не було порушено норми ст.163 ЦПК, як зазначено судом першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Так, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Статтею 163 ЦК України передбачено вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Згідно із ч. 5 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. У заяві про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги зазначено місце проживання боржника не АДРЕСА_1 . На запит суду від 04.06.2025 до Відділу центру надання адміністративних послуг Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та надання інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному демографічному реєстрі, надано інформацію про те, що ОСОБА_1 , не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 26- 27). Оскільки із зазначеної в заяві та отриманої інформації не можливо встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника, наявні підстави для відмови у видачі судового наказу на підставі ч. 9 ст.165 ЦПК України. Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. За загальним правилом частини 1статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною 9 ст. 165 ЦПК України, яка є спеціальною у даних правовідносинах, встановлено що, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Отже, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов`язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи - боржника. Колегія суддів також звертає увагу на те, що за положеннями ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першоїстатті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Тобто, в даному випадку стягувач, встановивши інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника, не позбавлений можливості звернутись до суду з повторною заявою про видачу судового наказу або з позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, колегія суддів зауважує, що у разі відсутності відомостей про зареєстроване місце проживання або перебування боржника вимоги ст. 169 ЦПК України виконати неможливо, а судовий наказ не набирає законної сили згідно ст. 172 ЦПК України, що нівелює взагалі сенс виданого судового наказу. Аргументи відповідача з посиланням на те, що боржник є власником майна є безпідставними, оскільки зазначена обставина регулює правовідносини, пов`язані з позовним провадженням, тоді як дана справа вирішується у наказному провадженні. Таким чином висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу на підставі ст. 165 ЦПК України повністю відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення,а ухвали суду без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції залишити без задоволення Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 06 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. Ю.Тичкова Судді А.І. Люшня Н.П.Пилипчук Повний текст постанови складено 29 серпня 2025 року.