Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/14109/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" серпня 2025 р. Справа№ 910/14109/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Демидової А.М. Владимиренко С.В. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників: від позивача: Круговий Д. С. від відповідача: Пустовіт А. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Громадське телебачення" на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2025 (повне рішення складено та підписано 14.04.2025) у справі № 910/14109/24 (суддя В. С. Ломака) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранова Україна" до Громадської організації "Громадське телебачення" про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позову У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранова Україна" (далі за текстом - ТОВ "Гранова Україна"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Громадське телебачення" (далі за текстом - ГО "Громадське телебачення"; відповідач) про: визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, інформацію поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем на каналі відеохостингу Youtube під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме фактичні твердження, що: "у результаті аж 40 ... компаній ... вивезли через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень", "Уявіть собі: зерно, куплене за готівку. Воно вивезене з України, а компанії замість того, щоб сплатити податки, просто відлетіли у вирій. Це означає, що всі ці мільярди гривень лишаються за межами бази оподаткування. Це тінь. Держбюджет не отримує ні копійки. По суті, йдеться про звичайнісіньку контрабанду зерна", часова позначка відео: 00:32-01:04; "вперше вийшли на ринок у 2023, не мають виробничих потужностей і належать незрозуміло кому", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з`явилися на ринку вже після видання згаданого наказу ОСОБА_3", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з`явилися на ринку вже після видання згаданого наказу ОСОБА_3. Ці компанії не входять до відомих агрохолдингів, не мають власної землі і ніколи раніше не займалися експортом. Їх очолюють люди без відомої успішної бізнес-історії", часова позначка відео 08:23-09:04; "найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб", часова позначка відео 09:12-09:27; зобов`язання відповідача видалити фрагменти відеосюжету з часовими позначками 00:32-01:04 та 08:23-09:04, а також фрагмент з часовою позначкою 09:12-09:27, в якому наявна згадка, а саме: скріншот з сервісу YouControl про позивача і які містять недостовірну інформацію щодо позивача, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем на каналі відеохостингу Youtube під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач у відеосюжеті поширив зазначену недостовірну інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 910/14109/24 позов задоволено. Визнано недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ "Гранова Україна", інформацію, поширену 08.05.2024 ГО "Громадське телебачення" на каналі відеохостингу Youtube під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме фактичні твердження, що: "у результаті аж 40 ... компаній ... вивезли через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень", "Уявіть собі: зерно, куплене за готівку. Воно вивезене з України, а компанії замість того, щоб сплатити податки, просто відлетіли у вирій. Це означає, що всі ці мільярди гривень лишаються за межами бази оподаткування. Це тінь. Держбюджет не отримує ні копійки. По суті, йдеться про звичайнісіньку контрабанду зерна", часова позначка відео: 00:32-01:04; "вперше вийшли на ринок у 2023, не мають виробничих потужностей і належать незрозуміло кому", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з`явилися на ринку вже після видання згаданого наказу ОСОБА_3", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з`явилися на ринку вже після видання згаданого наказу ОСОБА_3. Ці компанії не входять до відомих агрохолдингів, не мають власної землі і ніколи раніше не займалися експортом. Їх очолюють люди без відомої успішної бізнес-історії", часова позначка відео 08:23-09:04; "найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб", часова позначка відео 09:12-09:27. Зобов`язано ГО "Громадське телебачення" видалити фрагменти відеосюжету з часовими позначками 00:32-01:04 та 08:23-09:04, а також фрагмент з часовою позначкою 09:12-09:27, в якому наявна згадка, а саме: скріншот з сервісу YouControl про ТОВ "Гранова Україна" і які містять недостовірну інформацію щодо позивача, поширену 08.05.2024 ГО "Громадське телебачення" на каналі відеохостингу Youtube під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2. Стягнуто з ГО "Громадське телебачення" на користь ТОВ "Гранова Україна" 6 056 грн 00 коп. судового збору. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо поширення спірної інформації у відеосюжеті містять юридичний склад правопорушення, який порушує особисті немайнові права позивача на недоторканність його ділової репутації. Належних доказів на підтвердження спірної інформації відповідач не надав. Розповсюджена відповідачем інформація містить саме фактичні твердження та має негативний характер. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги ГО "Громадське телебачення" до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 910/14109/24, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: усупереч вимог статті 277 Цивільного кодексу України суд зобов`язав спростувати інформацію, яка стосується не позивача, а третіх осіб, не залучених до розгляду справи; суд визнав недостовірною інформацію, яка відповідачем не поширювалась, а є власною інтерпретацією позивача; суд визнав недостовірною інформацію не в тому вигляді, як її поширював відповідач, а її "об`єктивний зміст", вигаданий на основі "тлумачення висловлювання й візуальної ілюстрації". 30.05.2025 від ТОВ "Гранова Україна" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне і обґрунтоване. 04.06.2025 від ГО "Громадське телебачення" до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, яка залучена до матеріалів справи і врахована судом. 12.06.2025 від ТОВ "Гранова Україна" до суду надійшли заперечення щодо відповіді на відзив на апеляційну скаргу, які залучені до матеріалів справи і враховані судом. Рух справи у суді апеляційної інстанції Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2025 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Демидової А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО "Громадське телебачення" на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2025 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.06.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 за клопотанням представника ГО "Громадське телебачення" розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 оголошено перерву у розгляді справи на 06.08.2025 та продовжено строк її розгляду. У судовому засіданні 06.08.2025 протокольно оголошено перерву у розгляді справи до 20.08.2025. У судовому засіданні 20.08.2025 в режимі відеоконференції взяв участь представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Присутній у судовому засіданні 20.08.2025 представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні. Фактичні обставини справи 08.05.2024 року в мережі Інтернет на Youtube-каналі під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 було опубліковано відеосюжет під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4". В обґрунтування пред`явлених у даній справі вимог ТОВ "Гранова Україна" посилалося на те, що із сімнадцятихвилинного відеоматеріалу про голову Одеської ОВА більше трьох хвилин присвячено різнобарвному та негативному опису компаній-експортерів зерна, зокрема, ТОВ "Гранова Україна". Означений відеосюжет, а саме та його частина, де згадується ТОВ "Гранова Україна", беззаперечно завдає шкоди його діловій репутації, оскільки спотворює справжню інформацію про мету та способи діяльності позивача, а також принижує його ділову репутацію з точки зору об`єктивно та своєчасної оцінки з боку суспільства, певних соціальних груп та окремих громадян та змушує позивача відновлювати рівень довіри партнерів та контрагентів. З огляду на наведене, ТОВ "Гранова Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ГО "Громадське телебачення" про визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ "Гранова Україна", інформації, поширеної 08.05.2024 ГО "Громадське телебачення" на каналі відеохостингу Youtube під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме фактичні твердження, що: "у результаті аж 40 ... компаній ... вивезли через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень", "Уявіть собі: зерно, куплене за готівку. Воно вивезене з України, а компанії замість того, щоб сплатити податки, просто відлетіли у вирій. Це означає, що всі ці мільярди гривень лишаються за межами бази оподаткування. Це тінь. Держбюджет не отримує ні копійки. По суті, йдеться про звичайнісіньку контрабанду зерна", часова позначка відео: 00:32-01:04; "вперше вийшли на ринок у 2023, не мають виробничих потужностей і належать незрозуміло кому", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з`явилися на ринку вже після видання згаданого наказу ОСОБА_3", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з`явилися на ринку вже після видання згаданого наказу ОСОБА_3. Ці компанії не входять до відомих агрохолдингів, не мають власної землі і ніколи раніше не займалися експортом. Їх очолюють люди без відомої успішної бізнес-історії", часова позначка відео 08:23-09:04; "найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб", часова позначка відео 09:12-09:27; а також зобов`язання ГО "Громадське телебачення" видалити фрагменти відеосюжету з часовими позначками 00:32-01:04 та 08:23-09:04 та фрагмент з часовою позначкою 09:12-09:27, в якому наявна згадка, а саме: скріншот з сервісу YouControl про ТОВ "Гранова Україна" і які містять недостовірну інформацію щодо позивача, поширену 08.05.2024 ГО "Громадське телебачення" на каналі відеохостингу Youtube під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2. Причиною виникнення даного спору є поширення на каналі відеохостингу Youtube під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" інформації (у вигляді фрагментів відеосюжету), яка на думку позивача, є недостовірною та такою, що порочить його ділову репутацію. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи. Частиною 1 статті 200 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 1 Закону України "Про інформацію", визначено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до статті 4 Закону України "Про інформацію" суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Відповідно до частин 1, 2 статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Згідно з частиною 1 статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Частиною 4 статті 32 Конституції України унормовано, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - Постанова № 1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Згідно з частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації згідно зі статтею 299 Цивільного кодексу України. Частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України визначено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання. Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 Цивільного кодексу України, відповідно до частин 1, 4 та 7 якої фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. У частині третій статті 277 ЦК України (у редакції, чинній станом на 28.03.2014) передбачалося, що "негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного". Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" №1170-VII від 27.03.2014, що набрав чинності 19.04.2014, частину третю статті 277 ЦК України виключено. Тому чинне законодавство з 19.04.2014 не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації. У зв`язку із внесенням з 27.03.2014 змін до Цивільного кодексу України, зокрема, статті 277, принцип презумпції добропорядності (частина третя статті 277 ЦК України) було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме - недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року у справі №757/49189/16-ц (провадження № 61-34417св18)). Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року у справі №761/14615/21 (провадження № 61-4435св23)). Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відповідно до пункту 15 Постанови № 1 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Разом із тим, предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі "Лінгенс проти Австрії" (Lingens v. Austria), § 46). Абзацами 1, 2 пункту 9 Постанови № 1 передбачено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. Відповідно до пункту 12 Постанови № 1 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року в справі № 904/4494/18 та у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 439/1469/15-ц також вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Таким чином, при розгляді справ зазначеної категорії позивачу першочергово слід довести сам факт поширення інформації, а потім встановити та вказати у позові автора інформаційного матеріалу - особу, яка його поширила, а також власника веб-сайту, на якому розміщений інформаційний матеріал. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 року в справі № 911/1317/21. При розгляді даної справи судом було встановлено факт поширення спірної інформації - опублікування в мережі Інтернет на Youtube-каналі під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 відеосюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4". Компанія "Google LLC" є постачальником послуг хостингової онлайн-платформи "YouTube", у тому числі, для користувачів в Україні, за адресою веб-сайту www.youtube.com. Сервіс "YouTube" в основному полягає в наданні онлайн-платформи, на якій кожен користувач інтернету може ділитися своїм контентом з іншими користувачами та додавати коментарі до (власного чи чужого) поширеного контенту безкоштовно та з будь-якого місця. Умови користування платформою "YouTube" (https://www.youtube.eom/t/terms) (далі - Умови користування) передбачають що: власники каналів "YouTube" можуть завантажувати контент у сервіс. Власники каналу несуть юридичну відповідальність за надісланий у сервіс контент" (підрозділ "Завантаження контенту"). За контент несе відповідальність особа чи організація, яка завантажила його в сервіс (підрозділ "Контент сервісу"); у межах, встановлених чинним законодавством, "YouTube" і партнери не несуть відповідальність за: збитки, які не було завдано в результаті порушення положень цієї угоди з боку "YouTube" чи партнерів; будь-які збитки або шкоду, які на час укладання цієї угоди між власником каналу та "YouTube" не були обґрунтовано передбачуваним наслідком порушення положень цієї Угоди з боку "YouTube" чи партнерів; контент, надісланий будь-яким користувачем, а також містить наклепницьку, образливу чи протизаконну поведінку будь-якого користувача" (підрозділ "Обмеження відповідальності"). Оскільки інформація, яка, за твердженням позивача, шкодить його діловій репутації, є фрагментом відеосюжету на відеохостингу Youtube, який лише надає послуги розміщення відеоматеріалів, у даному випадку позов був пред`явлений позивачем безпосередньо автору даного відеосюжету. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" цифровий контент (електронна (цифрова) інформація) - це будь-які відомості чи дані в електронній (цифровій) формі, що містять об`єкти авторського права та/або суміжних прав і можуть зберігатися та/або поширюватися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп`ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет. Веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об`єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом. Веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, розташована за спеціальною адресою в мережі Інтернет. Власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу. Власник веб-сторінки - це особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо власник веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею. Так, на Youtube-каналі "ІНФОРМАЦІЯ_3" (ІНФОРМАЦІЯ_5) міститься інформація про наведений ресурс: "ІНФОРМАЦІЯ_3 - це незалежний проєкт українських журналістів. Ми розповідаємо першими, цікаво, і про найважливіше. Фішка нашого каналу - якісна репортажистика. Ми показуємо документальні історії та спеціальні сюжети з місць або подій, які бачили на власні очі журналісти ІНФОРМАЦІЯ_3". У відповідному розділі цього ресурсу наявна інформація щодо ідентифікатора онлайн-медіа в Реєстрі - НОМЕР_1. Разом із тим, за відомостями Реєстру суб`єктів у сфері медіа за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6, з використанням ідентифікатору онлайн-медіа в Реєстрі - НОМЕР_1, вищенаведений Youtube-канал "ІНФОРМАЦІЯ_3" належить відповідачу (№ 1173, ГО "Громадське телебачення", код ЄДРПОУ 38780085, Інтернет-портал). Враховуючи те, що власником Youtube-каналу "ІНФОРМАЦІЯ_3", а відповідно й автором спірного контенту є саме Організація, суд дійшов висновку про те, що Організація є належним відповідачем у даній справі. З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2024 року в мережі Інтернет на Youtube-каналі під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 було опубліковано відеосюжет під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4". Інформація означеного відео-сюжету стосувалася журналістського розслідування щодо експорту зерна з України та голови Одеської ОВА ОСОБА_3, який видав наказ № 19 "Про деякі питання фінансової дисципліни в умовах правового режиму воєнного стану". У цьому матеріалі журналіст розповідає про нечесну та незаконну, на його думку, роботу голови Одеської ОВА, який начебто видав злочинний наказ № 19 "Про деякі питання фінансової дисципліни в умовах правового режиму воєнного стану", завдяки чому на аграрний ринок вийшли "підозрілі" "контори", які "належать незрозуміло кому". У даному відеосюжеті журналіст також стверджує про те, що "підозрілі" компанії займаються контрабандою і наносять нашій державі збитки: "Держбюджет не отримує ні копійки". При описі наведених компаній у вказаному відеосюжеті був розміщений скріншот із сервісу "Youcontrol" з найменуванням компанії позивача - ТОВ "Гранова Україна". В обґрунтування пред`явлених у даній справі вимог позивач посилався на те, що із сімнадцятихвилинного відеоматеріалу про голову Одеської ОВА більше трьох хвилин присвячено різнобарвному та негативному опису компаній-експортерів зерна, зокрема, позивачу. Загалом в сюжеті для опису вищенаведених компаній журналіст використовував такі вирази (позначка часу на відео - 00:07-01:03): "Більше одного мільярда доларів на місяць. Саме стільки отримували українські експортери зерна торік. Але сьогодні я хочу вам розповісти про зерно іншу цікаву історію. А саме: як так вийшло, що один-єдиний український чиновник, далеко не найголовніший в країні, взяв під особистий контроль майже весь аграрний експорт України. Диявол, знаєте, як завжди, в деталях. Проблема подібної системи контролю в тому, що це повний - у народі називають, ручник. В результаті аж 40 підозрілих компаній, ймовірно, фіктивних, вивезли через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень. Уявіть собі: зерно, куплене за готівку. Воно вивезене з України, а компанії замість того, щоб сплатити податки, просто відлітали у вирій. Це означає, що всі ці мільярди гривень лишаються за межами бази оподаткування. Це тінь. Держбюджет не отримує ні копійки. По суті, йдеться про звичайнісіньку контрабанду зерна". Далі журналіст розповідає про голову Одеської ОВА та про виданий ним наказ, називаючи його "наказ ОСОБА_3", і вже на сьомій хвилині двадцятій секунді повертається до розповіді про "підозрілі" компанії (позначка часу на відео: 07:20-09:27). Демонструючи скріншот із сервісу "Youcontrol" з найменуванням компанії позивача, журналіст зазначає таке: "Та я шукав компанії з ознаками фіктивності. Ті, що вперше вийшли на ринок у 2023, не мають виробничих потужностей і належать незрозуміло кому. Назвімо ці компанії підозрілими. ОСОБА_3 взяв зерновий експорт під контроль в серпні 2023 року. Уже після цього ми знайшли близько 40 однотипних підозрілих компаній. Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з`явилися на ринку вже після видання згаданого наказу ОСОБА_3. Ці компанії не входять до відомих агрохолдингів, не мають власної землі і ніколи раніше не займалися експортом. Їх очолюють люди без відомої успішної бізнес-історії. Я подзвонив з десяток номерів компаній із цього списку, і вони або не відповідали, або були відключені. То й не дивно. Найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи YouControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб". Позивач в позовній заяві вказував, що вищенаведена інформація зі спірного відеосюжету формує у глядача хибну думку про те, що ТОВ "Гранова Україна" нібито порушує закон та в обхід належних процедур експортування зерна отримує шалені надприбутки, не сплачуючи при цьому кошти в державний бюджет. Зміст відеосюжету містить неправдиву інформацію, яка наштовхує глядача на формування негативної думки про ТОВ "Гранова Україна", порушуючи таким чином його ділову репутацію. Разом із тим, наведена інформація висловлена журналістом у формі фактичних тверджень, які не відповідають дійсності, адже ні ТОВ "Гранова Україна", ні його власники, ні директор не є сторонами жодних кримінальних проваджень, у тому числі за статтею 201-3 Кримінального кодексу України - "Контрабанда товарів". Означений відеосюжет, а саме та його частина, де згадується ТОВ "Гранова Україна", беззаперечно завдає шкоди його діловій репутації, оскільки спотворює справжню інформацію про мету та способи діяльності позивача, а також принижує його ділову репутацію з точки зору об`єктивно та своєчасної оцінки з боку суспільства, певних соціальних груп та окремих громадян та змушує позивача відновлювати рівень довіри партнерів і контрагентів. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Для того, щоб відокремити фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2021 у справі № 761/32924/19-ц. Кваліфікація поданої в тексті негативної інформації як фактологічної (ствердної) або суб`єктивно-оцінної (суб`єктивна думка, припущення, оцінне судження) має значення для з`ясування підстав юридизації спірного тексту, наявність або відсутність його елементів у площині правового регулювання. Відсутність у висловлюваннях маркерів суб`єктивної модальності, оцінних слів, конструкцій та інших показників, що виражають невпевненість, сумніви автора щодо вірогідності висловлюваного (гіперболи, алегорії, сатири, риторичні питання), а також спеціальних вставних конструкцій та прислівників, що виражають оцінність, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомлюваного, і вказують на те, що висловлюване є суб`єктивною думкою та поглядом автора на подію, його суб`єктивною оцінкою того, що відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваної події і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам. Так, судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 757/33799/15-ц. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів. Таким чином, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2018 в справі № 910/5117/17, від 04.08.2020 в справі № 903/927/19. Отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істинною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація чи її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку. У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 в справі № 910/13556/18. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02.06.2016 року зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (див. рішення у справі "Лінґенс проти Австрії" (Lingens v. Austria) від 08.07.1986, серія A, № 103, п. 46) (див. рішення у справі "Перна проти Італії" [ВП], заява № 48898/99, п. 40, від 25.07.2001). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє "фактологічне підґрунтя" для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі "Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції", п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі "Бразільє проти Франції", заява № 71343/01, п. 37, від 11.04.2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення "Патурель проти Франції", заява № 54968/00, п. 37, від 22.12.2005 року). Заявою від 05.08.2024 позивач звернувся до Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України для проведення лінгвістичного дослідження мовлення, на вирішення якого позивач поставив наступні питання: Чи свідчить зміст висловлювання: "найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб" сукупно з інформацією на екрані, які є фрагментом відеосюжету "ІНФОРМАЦІЯ_4", опублікованого за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, що в зазначеному мовленнєвому повідомленні йдеться про ТОВ "Гранова України" ? Чи міститься в наданому на дослідження фрагменті відеосюжету, що зафіксований у вигляді текстового відтворення у протоколі огляду інформації, що міститься в мережі Інтернет, від 03.08.2024 року, негативна інформація про ТОВ "Гранова України" ? У якій формі виражена негативна інформація про ТОВ "Гранова України" - фактичного твердження чи оціночного (оцінного) судження? Складеним 09.10.2024 висновком експертів № 568/1/24 за результатами проведення комісійного лінгвістичного (семантико-текстуального) експертного дослідження мовлення, з урахуванням проведеного структурно-змістового аналізу, встановлено, що вказане позивачем у першому питанні мовленнєве повідомлення належить до креолізованих утворень, де поєднано вербальну (усномовленнєву та текстову) інформацію з аудіовізуальною, що в даному випадку утворюється із зображення мовця, який повідомляє конкретні відомості, й ілюстрації у вигляді демонстрації екрану певного цифрового пристрою (імовірно, ноутбука) з текстовою інформацією на підтвердження слів означеного мовця. У такий спосіб вербальні та візуальні компоненти доповнюють одні одних, формуючи цілісну смислову єдність. Відповідно розкриття об`єктивного змісту аналізованого мовленнєвого повідомлення або його компонентів полягає в тлумаченні висловлювання й візуальної ілюстрації. Відтак, на підставі проведених досліджень за першим питанням експертизи експерти встановили, що зміст висловлювання: "найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб" сукупно з інформацією на екрані, які є фрагментом відеосюжету "ІНФОРМАЦІЯ_4", опублікованого за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, свідчить про те, що в зазначеному мовленнєвому повідомленні йдеться про ТОВ "Гранова України". Крім того, відповідно до змісту частини фраз у вступній частині публікації мова йде про 40 компаній, що займалися експортом зерна. Наведені фрагменти відеосюжету (а саме його заключна частина) має такі ж лексичні і граматичні маркери, що й попередній фрагмент. Згідно із семантико-структурним аналізом описаних фрагментів відеосюжету ТОВ "Гранова України" є однією із зазначених компаній (підозрілих компаній, ймовірно, фіктивних, які вивели через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень), а також найбільша з них. Отже, інформація, яка стосується цих компаній відповідно стосується і ТОВ "Гранова України". Означене вказує на негативний характер інформації про ТОВ "Гранова України", що у досліджених фрагментах відеосюжету описується як найбільша із 40 підозрілих контор з ознаками фіктивності, які експортували зерно з України, не сплачуючи податки з отриманих коштів у Держбюджет. З огляду на викладене, експерти по другому питанню експертизи встановили, що у наданому на дослідження фрагменті відеосюжету, зафіксованому у вигляді текстового відтворення у протоколі огляду інформації, що міститься в мережі Інтернет, від 03.08.2024, є негативна інформація про ТОВ "Гранова України". Крім того, експерти встановили, що висловлювання (фрагменти відеосюжету), в яких міститься інформація негативного характеру про ТОВ "Гранова Україна", виражені у формі фактичних тверджень про те, що: "ТОВ "Гранова Україна" є найбільшою із 40-ка компаній, експортерів зерна, які мають ознаки фіктивності, а саме "вперше вийшли на ринок у 2023, не мають виробничих потужностей і належать незрозуміло кому", "Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з`явилися на ринку вже після видання згаданого наказу ОСОБА_3. Ці компанії не входять до відомих агрохолдингів, не мають власної землі і ніколи раніше не займалися експортом. Їх очолюють люди без відомої успішної бізнес-історії."; "ТОВ "Гранова Україна" має однаковий номер із 139 юридичними особами ("Я подзвонив з десяток номерів компаній із цього списку, і вони або не відповідали, або були відключені. То й не дивно. Найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи UControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб"); "ТОВ "Гранова Україна" здійснила контрабандний експорт зерна на суму "40 мільйонів доларів", що становить частину зерна, яке вивезли з України 40 зазначених вище компаній, не заплативши податків у Держбюджет ("В результаті аж 40 ... компаній ... вивезли через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень", "Уявіть собі: зерно, куплене за готівку. Воно вивезене з України, а компанії замість того, щоб сплатити податки, просто відлетіли у вирій. Це означає, що всі ці мільярди гривень лишаються за межами бази оподаткування. Це тінь. Держбюджет не отримує ні копійки. По суті, йдеться про звичайнісіньку контрабанду зерна", "Найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів…"), а також містять оцінне (оціночне) судження, що полягає у характеристиці зазначених компаній, включно з ТОВ "Гранова України", як "підозрілих", та припущення щодо того, що ці компанії, включно з ТОВ "Гранова України", є фіктивними ("компаній, ймовірно, фіктивних"). Зі змісту висновку експертів № 568/1/24 вбачається, що експертизу проведено старшим судовим експертом Дідушок Наталією Ярославівною та науковим працівником сектору криміналістичних та інженерно-технічних досліджень лабораторії криміналістичних, інженерно-технічних та військових досліджень, яка має кваліфікацію судового експерта (п`ятий кваліфікаційний клас судового експерта) Пащенко Оксаною Григорівною. Висновок підготовлений для подання до суду. Експерти обізнані про відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України. Під час розгляду справи та дослідженні питання, чи має місце поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, судом взято до уваги, що спірна публікація (відеосюжет) поширена відповідачем у мережі Інтернет на Youtube-каналі під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2. Заперечень щодо змісту спірної публікації у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, від відповідача до суду не надходило. У свою чергу, зміст розміщеного відповідачем відеосюжету на Youtube-каналі під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, досліджено судом під час проведеного в судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.04.2025 року. Верховний Суд у постановах, зокрема, від 18.03.2021 року в справі № 927/791/18 та від 21.01.2021 року в справі № 914/371/19 зазначив, що інформація, яка поширюється через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією, а інтернет-видання (вебсайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, є засобом масової інформації. Як встановлено судом, спірний відеосюжет, розміщений за посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_2, не має жодних обмежень щодо перегляду його змісту. У контексті вищенаведеного суд звертає увагу на кількість підписників зазначеного Youtube-каналу "ІНФОРМАЦІЯ_3" (більше 1 000 000) та кількість здійснених переглядів відео сюжету (близько 200 000), що свідчить про фактичне поширення такої інформації певній кількості осіб шляхом перегляду відеосюжету та потенційну можливість подальшого необмеженого вільного доступу широкого кола користувачів мережі Інтернет для перегляду та ознайомлення із вказаним сюжетом. Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірна інформація, яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що порочить його ділову репутацію, доведена до невизначеного кола осіб (більше одного) в мережі Інтернет та є загальнодоступною, що, за умови доведення факту поширення належними та допустимими доказами, свідчить про наявність такого елементу складу правопорушення, як поширення відповідачем спірної інформації, тобто доведення цієї інформації до необмеженого кола осіб. Щодо обставин того, чи стосується поширена інформація позивача та чи є така інформація недостовірною (в оскаржуваній частині). Як було зазначено вище, інформація спірного відеосюжету стосувалася журналістського розслідування щодо експорту зерна з України та голови Одеської ОВА ОСОБА_3, який видав наказ № 19 "Про деякі питання фінансової дисципліни в умовах правового режиму воєнного стану". У цьому матеріалі журналіст розповідає про нечесну та незаконну, на його думку, роботу голови Одеської ОВА, який начебто видав злочинний наказ № 19 "Про деякі питання фінансової дисципліни в умовах правового режиму воєнного стану", завдяки чому на аграрний ринок вийшли "підозрілі" "контори", які "належать незрозуміло кому". У даному відеосюжеті журналіст також стверджує про те, що "підозрілі" компанії займаються контрабандою і наносять нашій державі збитки: "Держбюджет не отримує ні копійки". При описі наведених компаній у вказаному відеосюжеті був розміщений скріншот із сервісу "Youcontrol" з найменуванням компанії позивача - ТОВ "Гранова Україна". Загалом в сюжеті для опису вищенаведених компаній журналіст використовував такі вирази (позначка часу на відео - 00:07-01:03): "Більше одного мільярда доларів на місяць. Саме стільки отримували українські експортери зерна торік. Але сьогодні я хочу вам розповісти про зерно іншу цікаву історію. А саме: як так вийшло, що один-єдиний український чиновник, далеко не найголовніший в країні, взяв під особистий контроль майже весь аграрний експорт України. Диявол, знаєте, як завжди, в деталях. Проблема подібної системи контролю в тому, що це повний - у народі називають, ручник. В результаті аж 40 підозрілих компаній, ймовірно, фіктивних, вивезли через одеські порти зерна на 6 мільярдів гривень. Уявіть собі: зерно, куплене за готівку. Воно вивезене з України, а компанії замість того, щоб сплатити податки, просто відлітали у вирій. Це означає, що всі ці мільярди гривень лишаються за межами бази оподаткування. Це тінь. Держбюджет не отримує ні копійки. По суті, йдеться про звичайнісіньку контрабанду зерна". Далі журналіст розповідає про голову Одеської ОВА та про виданий ним наказ, називаючи його "наказ ОСОБА_3", і вже на сьомій хвилині двадцятій секунді повертається до розповіді про "підозрілі" компанії (позначка часу на відео: 07:20-09:27). Демонструючи скріншот із сервісу "Youcontrol" з найменуванням компанії позивача, журналіст зазначає таке: "Та я шукав компанії з ознаками фіктивності. Ті, що вперше вийшли на ринок у 2023, не мають виробничих потужностей і належать незрозуміло кому. Назвімо ці компанії підозрілими. ОСОБА_3 взяв зерновий експорт під контроль в серпні 2023 року. Уже після цього ми знайшли близько 40 однотипних підозрілих компаній. Усі вони були зареєстровані або змінили власників у 2023 році і з`явилися на ринку вже після видання згаданого наказу ОСОБА_3. Ці компанії не входять до відомих агрохолдингів, не мають власної землі і ніколи раніше не займалися експортом. Їх очолюють люди без відомої успішної бізнес-історії. Я подзвонив з десяток номерів компаній із цього списку, і вони або не відповідали, або були відключені. То й не дивно. Найбільша із цих контор, яка вивезла зерна на 40 мільйонів доларів, згідно з даними системи YouControl, має такий самий номер телефону, як ще 139 юридичних осіб". З аналізу означених висловлювань вбачається, що в них міститься інформація у формі тверджень, зокрема про те, що ТОВ "Гранова України"є найбільшою із 40-ка компаній, експортерів зерна, які мають ознаки фіктивності, яка здійснила контрабандний експорт зерна на суму 40 мільйонів доларів (що становить частину зерна, яке вивезли з України 40 зазначених вище компаній), не заплативши податків у Держбюджет. Означена інформація не є оціночними судженнями, оскільки її можна перевірити на достовірність. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності відповідно до частини 2 статті 302 Цивільного кодексу України. Таким чином, будь-яка третя особа, яка ознайомилась із інформацією, яку публічно поширила певна особа, може покладатись на її достовірність, доки не доведено протилежне. Цей підхід слід застосувати не лише до фізичних осіб, але і до юридичних. За приписами статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, у разі поширення інформації, зобов`язана переконатися в її достовірності, за виключенням випадків, коли така інформація отримана з офіційних джерел та міститься посилання на таке джерело. Отже, перед поширенням у спірному відеосюжеті інформації про приналежність ТОВ "Гранова Україна" до компаній-експортерів зерна з ознаками фіктивності та здійснення позивачем контрабандного експорту зерна на суму 40 мільйонів доларів без сплати податків у Держбюджет, така інформація (з урахуванням її креолізованого характеру та способу сприйняття глядачами, об`єктивний зміст якої полягає в тлумаченні висловлювання й візуальної ілюстрації із зображенням скріншоту із сервісу YouControl про ТОВ "Гранова України") повинна була бути перевірена на достовірність. У свою чергу, поширення такої інформації без перевірки на предмет її правдивості, свідчить про порушення прав позивача - ТОВ "Гранова України". Відповідно до викладеного у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 в справі № 755/17554/19 висновку, згідно зі статтею 277 Цивільного кодексу України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. На підтвердження того, що ні засновники ТОВ "Гранова України", ні його директор чи бенефіціарний власник не притягалися до кримінальної відповідальності, у тому числі за злочини, пов`язані з контрабандою чи ухиленням від сплати податків, позивач надав суду відповідні Витяги з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", за змістом яких відомості про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незнятої чи непогашеної судимості, відомості про розшук означених осіб чи відомості про притягнення їх до кримінальної відповідальності - відсутні. При розгляді цієї справи відповідач не довів належними та допустимими засобами доказування того, що наведені твердження (висловлювання)/фрагменти відеосюжету є достовірними, у зв`язку з чим, враховуючи вказані вище обставини в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені позивачем спірні фрагменти вищенаведеного відеосюжету містять недостовірну інформацію. Щодо обставин порушення особистих немайнових прав позивача поширенням Організацією вищевказаної недостовірної інформації, слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. У постановах від 14.03.2023 року в справі № 903/5/22, від 18.03.2021 року в справі № 927/791/18 та від 04.08.2021 року в справі № 761/35290/19 Верховний Суд зазначив, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відносини в процесі формування ділової репутації не можна оцінювати, залишаючи поза увагою соціальний контекст. Ділова репутація формується через бізнес діяльність, де визначальним є професійні характеристики, стиль ведення справ, тощо. Окрім цього, Верховний Суд у постановах від 15.07.2021 в справі № 906/601/20 та від 21.01.2021 в справі № 914/371/19 дійшов висновків, що ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Як було встановлено вище, поширена відповідачем у мережі Інтернет інформація у спірних частинах відеосюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4", є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, а відтак порушує недоторканість ділової репутації позивача. Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені вище обставини та їх аналіз дозволяє дійти висновку про те, що дії відповідача щодо поширення спірної інформації у відеосюжеті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" містять юридичний склад правопорушення, який порушує особисті немайнові права позивача на недоторканність його ділової репутації. Поряд із цим, навіть за умови ненадання позивачем на час розгляду справи судом будь-яких доказів негативного впливу розповсюдження відповідачем недостовірної інформації щодо позивача на репутацію та імідж останнього слід виходити із загальних критеріїв оцінки завданої діловій репутації позивача шкоди та можливості настання негативних наслідків у майбутньому, у зв`язку з чим звернення позивача до суду з даним позовом може розцінюватися як превентивний захід, спрямований на захист особистого права на недоторканість ділової репутації. Як встановлено під час розгляду справи та відповідачем не спростовано, поширена останнім у мережі Інтернет недостовірна інформація про позивача протягом тривалого часу є доступною необмеженому колу осіб. Зокрема, враховано кількість підписників Youtube-каналу "ІНФОРМАЦІЯ_3" та здійснену кількість переглядів оспорюваного відео, про що було зазначено вище. Суд першої інстанції, дослідивши вказані висловлювання, у корелятивному взаємозв`язку зі змістом публікації в цілому, врахувавши загальний тон висловлювань та контекст, в якому вони були викладені, а також її креолізований характер, дійшов обґрунтованого висновку про те, що така інформація є твердженнями, в яких події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка міститься, передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей. Ці висловлювання не є оціночними судженнями, які не підлягають верифікації, тобто відповідності дійсним фактам. У даному випадку, перевірка достовірності викладеної інформації цілком можлива, а тому така спірна інформація підлягає визнанню судом недостовірною (з урахуванням встановлених обставин її недостовірності). Разом із тим, суд підставно відхилив заперечення відповідача проти позову, які зводяться до загальних посилань на оціночний характер спірної інформації та непоширення відповідачем жодних тверджень про позивача, оскільки такі заперечення спростовуються вищенаведеними встановленими судом обставинами. У той же час, формування позовних вимог, зокрема, в частині визначення конкретної інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною, є прерогативою останнього, тоді як позивач у позовній заяві (у мотивувальній і прохальній частині) чітко виокремив саме спірні фрагменти відеосюжету, які підлягають визнанню недостовірними. Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи на спростовуються її матеріалами. Таким чином, з огляду на зміст вказаної інформації у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, а також враховуючи відсутність належних доказів, наданих відповідачем на підтвердження її достовірності, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідні позовні вимоги ТОВ "Гранова Україна" підлягають задоволенню. Беручи до уваги встановлений факт поширення відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, який призвів до порушення права останнього на недоторканість ділової репутації, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування такого способу захисту порушеного права позивача, як визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, інформації, поширеної 08.05.2024 відповідачем на каналі відеохостингу Youtube під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4", а саме фактичних тверджень. Крім того, у пред`явленому позові ТОВ "Гранова Україна" просило суд зобов`язати Організацію видалити фрагменти відеосюжету з часовими позначками 00:32-01:04 та 08:23-09:04, а також фрагмент з часовою позначкою 09:12-09:27, в якому наявна згадка, а саме: скріншот з сервісу YouControl про ТОВ "Гранова Україна" і які містять недостовірну інформацію щодо нього, поширену 08.05.2024 ГО "Громадське телебачення" на каналі відеохостингу Youtube під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді фрагментів відеосюжету під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2. Щодо наведеної вимоги суд врахував, що застосування такого способу захисту особистого немайнового права, як спростування недостовірної інформації, за умови, що така інформація (у спірній частині) залишиться загальнодоступною у мережі Інтернет та може бути у подальшому переглянута, скопійована, передрукована чи розповсюджена іншим чином, не забезпечить ефективний захист та відновлення порушених прав позивача на недоторканість ділової репутації. У постанові Верховного Суду від 20.04.2022 року в справі № 748/2794/20 (провадження № 61-13474св21) зазначено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення (частина 2 статті 278 Цивільного кодексу України). Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 у справі № 756/10624/21 зазначив, що тлумачення частини 2 статті 278 Цивільного кодексу України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про видалення інформації з мережі Інтернет є належним способом захисту. Саме вказаними вище фактами обґрунтована необхідність одночасного застосування в рамках даної справи (в частині спірної інформації) двох способів захисту порушених прав позивача (визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача інформації, а також видалення недостовірної інформації). Загальна можливість застосування на підставі рішення суду такого способу захисту, як зобов`язання особи видалити недостовірну інформацію з мережі Інтернет, підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.10.2023 у справі № 756/10624/21. Отже, враховуючи встановлений судом першої інстанції та підтверджений матеріалами склад правопорушення в діях відповідача, колегія суддів вважає достатньо обґрунтованими висновки суду першої інстанції про необхідність спростування такої недостовірної інформації. Викладений в апеляційній скарзі довід відповідача про те, що спірна інформація не стосується позивача, спростовується висновком експертів за результатами проведення комісійного лінгвістичного (семантико-текстуального) експертного дослідження мовлення від 09.10.2024 № 568/1/24, згідно з яким, у досліджуваному мовленнєвому повідомленні йдеться про ТОВ "Гранова Україна". Твердження відповідача про те, що суд визнав недостовірною інформацію, яка відповідачем не поширювалась, а є власною інтерпретацією позивача, колегією суддів відхиляється з огляду на таке. Позивач просив у своєму позові спростувати інформацію, яка поширена саме відповідачем, на підтвердження чому було надано скріншоти та посилання на Реєстр суб`єктів у сфері медіа. Позивач просив визнати недостовірною інформацію, яка є прямою мовою, взятою зі спірного відеосюжету, яка не була змінена, виправлена чи відредагована. Суд визнав недостовірною інформацію, поширену відповідачем, а не її інтерпретацію. Стосовно доводу відповідача про те, що "Суд визнав недостовірною інформацію не в тому вигляді, як її поширював Відповідач, а її "об`єктивний зміст", вигаданий на основі "тлумачення висловлювання й візуальної ілюстрації" слід зазначити таке. Неможливо ухвалити рішення про визнання певної інформації недостовірною, не з`ясувавши її дійсний зміст, який має бути об`єктивним, тобто не залежати від особистих поглядів та думок. Зміст та інформація є взаємопов`язаними категоріями, оскільки інформація може бути об`єктом навіть у контексті розуміння часто згадуваної ст. 277 ЦК України, але не має значення, якщо не має змісту, який є основою для розуміння та застосування цієї інформації. Тобто без з`ясування дійсного змісту інформації неможливо визнати інформацію недостовірною / достовірною. Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 у справі № 757/17241/21-ц вказав наступне: "визнаючи недостовірною інформацію у вигляді одного речення та спростовуючи його, суд не звернув уваги на те, що суд повинен урахувати, оцінити зміст й направленість всієї публікації (її контекст). Тому не слід одне речення "виривати" із контексту всієї публікації при його спростуванні". Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02.102.2024 у справі № 756/4408/21 (провадження № 61-2430св24), від 05.03.2025 у справі № 753/14632/22 (провадження № 61-178св25). Тобто Верховний Суд при визнанні певної інформації недостовірною спочатку з`ясовує її зміст (контекст), а вже потім приймає рішення про визнання чи невизнання певної інформації недостовірною. У даному випадку, судом першої інстанції була визнана недостовірною саме інформація, яка є прямою мовою і фактичним твердженням, взятим зі спірного відеосюжету, а не її зміст. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Громадської організації "Громадське телебачення" залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 910/14109/24 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повна постанова підписана 01.09.2025 (у зв`язку з перебуванням суддів Ходаківської І. П., Демидової А. М. та Владимиренко С. В. у відпустці з 25.08.2025 по 28.08.2025). Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді А.М. Демидова С.В. Владимиренко