Ухвала ККС ВС № 216/5801/16

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2025 року м. Київ справа № 216/5801/16 провадження № 51 - 3454 ск 22 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року щодо нього, встановив: Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2021року, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_4 зараховано у строк покарання період попереднього ув`язнення з 07 липня 2017 року по 13 липня 2018 року, з розрахунку день за два. Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту затримання, з 28 січня 2019 року. Тимчасово залишено ОСОБА_4 в умовах КСІ до набрання вироком законної сили. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2021року, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання як попереднє ув`язнення зараховано період з 07 липня 2017 року по 13 липня 2018 року з розрахунку день за два. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про перегляд вказаного судового рішення у касаційному порядку. Вказана касаційна скарга не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження, встановленого ч. 2 ст. 426 КПК, та за відсутності клопотання про поновлення цього строку. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення. Як убачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, рішення апеляційного суду було постановлено 12 жовтня 2023 рокуза участі самого засудженого ОСОБА_4 , який під час розгляду під вартою не перебував, а тому останнім днем подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції для засудженого було 13 січня 2024 року. При цьому з вказаною касаційною скаргою до суду касаційної інстанції ОСОБА_4 звернувся лише 24 липня 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, без порушення питання про поновлення строку із зазначенням поважності причин пропуску. Таким чином, оскільки засуджений ОСОБА_4 не порушив питання про поновлення строку касаційного оскарження, не навів доводів на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, то його касаційна скарга підлягає поверненню. Відповідно до ч. 4 ст. 429 КПК повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження. Враховуючи викладене і керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд постановив: Повернути засудженому ОСОБА_4 його касаційну скаргу на вирок Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року щодо нього, разом з усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3