Ухвала КЦС ВС № 334/4445/21

УХВАЛА 21 серпня 2025 року м. Київ справа № 334/4445/21 провадження № 61-10556ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року в справі за заявою Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про поворот виконання рішення за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Запорізького районного управління поліції, Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ : У січні 2025 року начальник Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області Старосельський Е. О. звернувся до суду звернувся із заявою про поворот виконання рішення суду у справі №334/4445/21. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя 11 лютого 2025 року заяву Головного управління Державної казначейської служби України про поворот виконання рішення задоволено. Допущено поворот виконання Постанови Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в цивільній справі №334/4445/21. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної казначейської служби України в порядку повороту виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у цивільній справі №334/4445/21 грошові кошти в розмірі 25 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 користь Державної казначейської служби України в порядку повороту виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в цивільній справі №334/4445/21 грошові кошти в розмірі 30 000 грн з кожного. 12 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року. У пункті 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, наведено в статті 353 ЦПК України. Відповідно до пункту 29 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку поворот виконання рішення суду чи відмова у повороті виконання рішення. Згідно з частиною першою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, зміст пункту 29 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвал суду першої інстанції щодо повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення, після їх перегляду в апеляційному суді, у касаційному порядку не передбачено. Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, також не може бути предметом перегляду у касаційному порядку. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статі 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 42527/98). Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. ЄСПЛ у рішенні від 21 жовтня 2010 року (заява № 19164/04) у справі «Дія 97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів. На підставі викладеного, Верховний Суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року, оскільки вказані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Зазначення у постанові апеляційного суду про можливість її касаційного оскарження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Керуючись статтями 353, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року в справі за заявою Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про поворот виконання рішення за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Запорізького районного управління поліції, Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Запорізькій області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська