Постанова Одеський апеляційний суд № 521/9282/25

Номер провадження: 33/813/1673/25 Номер справи місцевого суду: 521/9282/25 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.08.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С., з участю: секретаря судового засідання Громовенко А.Г., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 липня 2025 року,- в с т а н о в и в: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження На вищевказану постанову суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 01 серпня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. Також, апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що повний текст постанови до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» надійшов 23 липня 2025 року, згідно картки руху документа. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В обґрунтування апеляційної скарги особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив наступне. Він не керував транспортним засобом, у матеріалах справи відсутні докази керування. В п.10 протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що під час складання протоколу використовувався технічний засіб відеозапису №474489. Проте, матеріали справи не містять відеозапису і суд мав звернути на це увагу та надати належну оцінку якості складених матеріалів. Апелянт вказав, що йому не було відомо про існування постанови органу державної виконавчої служби про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 10 квітня 2019 року по виконавчому провадженні №53280684. Копія зазначеної постанови не містить відмітки про набрання нею законної сили та відсутні матеріали на підтвердження вручення (надсилання) постанови особі, щодо якої встановлено обмеження. Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Дослідивши клопотання та матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 10 липня 2025 року з участю ОСОБА_1 , доказів отримання ОСОБА_1 копії вказаної постанови суду, матеріали справи не містять. Апелянтом до апеляційної скарги долучено копію картки руху документу, відповідно до якої, він 23 липня 2025 року отримав до свого електронного кабінету підсистеми Електронний суд копію оскаржуваної постанови (а.с.19), з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 01 серпня 2025 року, що дає підстави вважати поважними та обґрунтованими причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що необхідно поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За приписом ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону, не повно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №338633 від 22 травня 2025 року, ОСОБА_1 22.05.2025 року о 17 годині 42 хвилині в місті Одеса, вул. Скісна 50, керував транспортним засобом Hyundai І30 номерний знак НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами відповідно до постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування від 10.04.2019 року, провадження 53280684 від 25.01.2017, чим порушив вимоги п.2.1.а. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Дослідивши вказаний протокол, а також матеріали справи, апеляційний суд не погоджується з висновком районного суду про доведеність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, оскільки такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, які, на переконання апеляційного суду, були неповно досліджені судом з точки зору їх допустимості. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення. Попри це, суд першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП послався на протокол про адміністративне правопорушення та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 10.04.2019 року по виконавчому провадженню №53280684. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, виходячи із наступного. Так, відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 126 КупАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами при наявності тимчасового обмеження. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. В той же час, до матеріалів справи не долучено належних доказів, які б засвідчували факт керування ОСОБА_1 автомобілем. При цьому, до матеріалів справи не долучено відеозапис з місця правопорушення, хоча згідно протоколу (п.10) зазначено номер технічного засобу відеозапису 474489. Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому він не може вважатися суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення. У зв`язку із тим, що у ході розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції виникли сумніви в частині обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення, усунути які не виявилось можливим, суд ці сумніви, у відповідності до положень ст. 62 Конституції України тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи не спростованої презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. За таких підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування постанови суд першої інстанції про визнання винним ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП України, з закриттям провадження у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 липня 2025 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 липня 2025 року скасувати. Постановити постанову, якою провадження відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає. Повний текст постанови складено 29 серпня 2025 року. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева