Постанова Львівський апеляційний суд № 462/9788/24

Справа № 462/9788/24 Головуючий у 1 інстанції: Боровкова Д.О. Провадження № 22-ц/811/1594/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2025 року м.Львів Справа № 462/9788/24 Провадження № 22-ц/811/1594/25 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником ОСОБА_2 , на рішення Залізничного районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 11 квітня 2025 року у складі судді Боровкова Д.О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,- встановив: 30 грудня 2024 року ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 101683734 від 12 березня 2021 року в розмірі 32 200 грн. за період з 13 березня 2021 року по 10 червня 2021 року, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн; заборгованість за відсотками - 25 200 грн. В обгрунтування позову посилається на те, що 12 березня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 укладено договір про споживчий кредит № 101683734 від 12 березня 2021 року. Відповідно до умов цього договору відповідачу перераховано кредитні кошти на картковий рахунок в розмірі 7 000 грн., строк дії договору- 30 днів, термін повернення кредиту - 11 квітня 2021 року, зі сплатою комісії в розмірі 4 200 грн. та 730 грн. відсотків річних у процентному значені, стандартна (базова) процентна ставка - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 23 червня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір відступлення прав вимоги № 03Т, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість в добровільному порядку не погашає. Просить позов задовольнити. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 11 квітня 2025 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 32 200 грн. заборгованості за кредитним договором; 2422, 40 грн. судового збору та 6 000 грн. витрат на правничу допомогу, всього: 40 622, 40 грн. Рішення суду через свого представника ОСОБА_2 оскаржує ОСОБА_3 . Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що позивач не надав суду доказів того, що відповідачем від ТОВ «МІЛОАН» були отриманні будь-які кредитні кошти. Крім цього, позивач неправомірно нарахував заборгованість за відсотками після закінчення строку дії кредитного договору. У матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію, про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Стверджує, що матеріали справи не містять доказів, що укладення договору № 101683734 від 12 березня 2021 року відбувалось в порядку, визначеному чинним законодавством.Якщо позивач вважає, що відповідач отримував одноразовий ідентифікатор, використовував його для укладення кредитного договору, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, наприклад, інформацією від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачу, підтвердження направлення смс-повідомлення на цей номер. Доказів, що саме відповідач реєструвався в ЕС «кредиторів» позивачем також не надано, та не повідомлено, як саме проводилась ідентифікація особи, та не надано доказів такої ідентифікації.Зазначає, що ТОВ «Діджи Фінанс» не надає доказів того, що саме ОСОБА_3 використав відправлений ідентифікатор для укладення кредитного договору.Позивачем самостійно зроблена, як зацікавленою особою, роздруківка яку він намагається видати за укладений кредитний договір № 101683734 від 12 березня 2021 року. Одночасно, неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем. Адже, тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Судом встановлено, що 12 березня 2021 року ОСОБА_3 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подав анкету-заяву на кредит № 101683734. 12 березня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 укладено договір про споживчий кредит № 101683734, відповідно до умов якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7 000 грн. строком на 30 днів, термін повернення кредиту - 11 квітня 2021 року, зі сплатою комісії 4 200 грн. та 730 відсотків річних у процентному значені, стандартна (базова) процентна ставка - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до підпункту 2.2.2. кредитного договору нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюються з дати наступної за днем кредиту по дату завершення строку (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. ТОВ «МІЛОАН» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором та надало йому кредит в розмірі 7 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 25940765 від 12 березня 2021 року. 23 червня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір відступлення прав вимоги № 03Т, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» передає (відступає) ТОВ «МІЛОАН» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджі Фінанс» приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимог. Відповідно до витягу від 9 грудня 2024 року з додатку до договору факторингу № 03Т від 23 червня 2021 року ТОВ «Діджі Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 101683734 від 12 березня 2021 року у розмірі 32 200 грн, з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту 7000 грн; 25 200 грн. - заборгованість за відсотками. Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 101683734 від 12 березня 2021 року, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «Діджи Фінанс» із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості по вказаному кредитному договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитом за період з 13 березня 2021 року по 10 червня 2021 року складає 32 200 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн.; заборгованість за відсотками 25 200 грн. Встановлено, що відповідач не визнає суму заборгованості за вказаним кредитним договором, заперечуючи факт отримання ним коштів від ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором № 101683734 від 12 березня 2021 року, а також, не погоджується з розміром заборгованості за відсотками, мотивуючи це тим, що вказана заборгованість утворилася після закінчення строку дії кредитного договору. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з такого. Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 207 цього Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Встановлено, що 12 березня 2021 року ОСОБА_3 на сайті miloan.ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит № 101683734, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту, місце роботи та щомісячні доходи. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору. При цьому, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що його анкетні дані в незаконний спосіб могли бути використані іншою особою. Анкета-заява на кредит також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у базі кредитних історій, скоринг, перевірку у базі кредитних історій, обробку, підписання договору. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним у заяві номер телефону одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження підписання договору. ОСОБА_3 , як позичальник шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції товариства), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «МІЛОАН», приналежність засобів зв`язку, які використовувались як ТОВ «МІЛОАН», та відповідачем при укладенні договору, іншій особі ніж відповідач, а також як укладення самого договору, так і отримання ним коштів за таким на вказаний картковий рахунок (приналежність такого не відповідачу, а іншій особі, відповідачем не доведено). Суд прийшов до висновку про доведеність факту підписання договору про споживчий кредит № 101683734 від 12 березня 2021 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_3 . На підтвердження своїх зобов`язань позивачем надано платіжне доручення 25940765 від 12 березня 2021 року, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_3 7 000 грн. на вказаний ним картковий рахунок № НОМЕР_1 . З виписки за договором № б/н за період 12 березня 2021 року по 19 березня 2021 року від 14 березня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що ОСОБА_3 на його рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у вказаному банку, 12 березня 2021 року переказано 7 000 грн. через LiqPay. Цими доказами підтверджується отримання ОСОБА_3 12 березня 2021 року від ТОВ «МІЛОАН» кредитних коштів в розмірі 7000 грн. Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Згідно із ст. 519 цього Кодексу первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Доказами прав нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення. Договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги. 23 червня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір відступлення прав вимоги № 03Т, зокрема за кредитним договором № 101683734 від 12 березня 2021 року. Відповідно до Витягу з додатку до договору факторингу №03Т від 23 червня 2021 року, ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_3 на загальну суму 32 200 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000 грн.; заборгованість за відсотками - 25 200 грн. Матеріали справи містять належні докази на підтвердження переходу до позивача права вимоги до боржника ОСОБА_3 за договором про споживчий кредит № 101683734 від 12 березня 2021 року. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. ТОВ «Діджи Фінанс» у своїй позовній заяві просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 32 200 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн.; заборгованість за відсотками - 25 200 грн. Згідно із п. 1.1. кредитного договору № 101683734 від 12 березня 2021 року кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7 000 грн. Згідно з п. 1.3. кредитного договору кредит надається строком на 310 днів з 12 березня 2021 року. Відповідно до п. 1.4. кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 11 квітня 2021 року. Згідно із п. 1.5.2. кредитного договору проценти за користування кредитом: 4200,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. У пункті 2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах. Відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів. У пункті 2.3. сторонами погоджено максимальний строк користування кредитом - 60 днів після спливу раніше визначеного строку кредитування (11 квітня 2021 року), тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами. Встановлено, що кредитор правомірно нараховував відсотки за користування кредитом після 11 квітня 2021 року, оскільки дія кредитного договору була пролонгована по 10 червня 2021 року, тому розмір заборгованості за відсотками на суму 25 200,00 грн. відповідачем не спростований. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені. Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 11 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 28 серпня 2025 року. Головуючий-______________________Т. І. Приколота Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк