Ухвала ККС ВС № 463/5859/20

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2025 року м. Київ справа № 463/5859/20 провадження № 51-5129 во 24 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_5 про виправлення описки в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2025 року, у с т а н о в и в: Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду постановою від 08 травня 2025 року залишив без змін ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року. ОСОБА_5 звернувся до Суду із заявою, в якій просить у порядку ст. 379 КПК України виправити допущену описку у згаданій постанові. Зазначає, що рішення Личаківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року ухвалив суддя, а не слідчий суддя, з огляду на що необхідно внести відповідні зміни в постанову суду касаційної інстанції. Заявника було повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви. Клопотань про відкладення розгляду не надходило. Заслухавши доповідь судді, перевіривши викладені в заяві доводи і наявні в матеріалах провадження документи, Суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_5 необхідно відмовити з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Опискою вважається зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) помилка, допущена під час письмово-вербального викладу судового рішення, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації (помилка у правописі, у розділових знаках тощо), що мають вплив на зміст судового рішення і його виконання. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер, до них належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазначення дат і строків. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють тексту судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне уживання розділових знаків, помилкове відмінювання слів, використання русизмів і діалектизмів тощо. Очевидною арифметичною помилкою визнається помилка в результаті підрахунку: пропущення цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки. Не є арифметичною помилкою, а отже, не може бути виправлене в порядку, передбаченому цією статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Отже, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторони, прізвища особи тощо), проте в жодному випадку не дозволяється під виглядом виправлення недоліків судового рішення вносити будь-які зміни до його змісту, зокрема змінювати висновки та мотиви судового рішення. Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2024 року, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами слідчого судді того ж суду від 28 липня 2020 року про відмову у відкритті провадження за його ж заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді цього суду від 10 липня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні скарги на бездіяльність ТУ ДБР, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення. У касаційній скарзі ОСОБА_5 твердив, зокрема, що суддя апеляційного суду помилково вважав ухвалу від 09 жовтня 2024 року постановленою слідчим суддею, а не судом, як указано в самій ухвалі, внаслідок чого безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою. Суд касаційної інстанції відхилив ці доводи ОСОБА_5 , оскільки вони суперечать положенням ч. 11 ст. 35 КПК України, фактичному змісту згаданої ухвали та позиції самого ОСОБА_5 , котрий наполягав на перегляді за нововиявленими обставинами саме ухвали слідчого судді. Як указано в постанові, зазначення в ухвалі від 09 жовтня 2024 року про постановлення її судом, а не слідчим суддею, усупереч твердженням ОСОБА_5 , не призводить до необхідності застосовувати інші положення КПК, що регулюють питання про апеляційне оскарження судових рішень, ніж ті, якими керувався суддя апеляційного суду. Тобто обставини, на які послався ОСОБА_5 у заяві, були предметом перевірки в порядку касаційної процедури і їм надано правову оцінку. З огляду на викладене немає підстав для застосування положень ст. 379 КПК України за заявою ОСОБА_5 , оскільки з огляду на приписи вказаної статті Суд не допустив описки в постанові, натомість автор звернення фактично не погоджується з прийнятим рішенням за наслідками розгляду його касаційної скарги. Керуючись статтями 379, 441 КПК України, Суд п о с т а н о в и в : Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_6 про виправлення описки в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2025 року. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_3