Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/6269/22

Справа № 308/6269/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28.08.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., перевірив заяву захисника-адвоката Ціпле І. Ю. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови Закарпатського апеляційного суду від 10.07.2025 щодо ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами. Цією постановою: апеляційну захисника-адвоката Сочки В. І. задоволено частково; постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.01.2025 щодо ОСОБА_2 в частині накладення адміністративного стягнення змінено; застосовано до ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 903362 (дев`ятсот три тисячі триста шістдесят дві) грн із конфіскацією у дохід держави товарів, вилучених відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0474/30500/22 від 19.04.2022; у решті постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.01.2025 щодо ОСОБА_1 залишено без змін. 08.08.2025 захисник-адвокат Ціпле І. Ю. подав заяву про перегляд постанови Закарпатського апеляційного суду від 10.07.2025 за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати цю постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України. Вивчивши матеріали справи про порушення митних правил та доводи заяви захисника-адвоката Ціпле І. Ю., апеляційний суд вважає, що вказана заява не підлягає розгляду судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, а у справах про адміністративні правопорушення КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх -2- компетенції, у точній відповідності із законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Главою 24-1 цього Кодексу також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Проте, у цьому випадку, згідно з положеннями ст. 297-4 КУпАП, заява про перегляд такої постанови подається до Верховного Суду. Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (у тому числі за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено. Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ апеляційний суд не наділений. Варто зазначити, що статтею 459 КПК України, на яку посилається заявник у своїй заяві, дійсно передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами або виключними обставинами, але це стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях і діюча норма КПК України не розповсюджується на судові рішення, ухвалені у порядку КУпАП та МК України. Верховний Суд в ухвалі від 15.10.2019 (провадження № 51-4998ска19), зробив висновок, що нормами КУпАП не передбачена ні можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, ані можливість перегляду такої постанови Верховним Судом за нововиявленими обставинами. Так само нормами КПК не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування аналогії права в даному випадку є неприйнятним, оскільки це порушувало б загальні принципи судочинства, зокрема принцип правової визначеності. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21.06.2007, повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет, не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру. У рішенні в справі «Устименко проти України» від 29.10.2010 ЄСПЛ також зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. -3- Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Аналогічним є висновок ЄСПЛ у рішенні по справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, де вказано, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення. Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Таким чином, у КУпАП та МК Україні відсутні норми, що регулюють порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, прийнятих в справах про адміністративні правопорушення та порушення митних правил. Враховуючи викладене та виходячи з практики ЄСПЛ, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість діяти у спосіб, непередбачений процесуальним законом, тобто в даному випадку здійснити перегляд судового рішення у порядку, не визначеному КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута (рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992). За таких підстав, апеляційний суд приходить до висновку, що заяву захисника-адвоката Ціпле І. Ю. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови Закарпатського апеляційного суду від 10.07.2025 за нововиявленими обставинами необхідно повернути захиснику-адвокату Ціпле І. Ю. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Заяву захисника-адвоката Ціпле І. Ю. про перегляд постанови Закарпатського апеляційного суду від 10.07.2025 за нововиявленими обставинами у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_2 за ст. 472 МК України, - повернути захиснику-адвокату Ціпле І. Ю. разом зі всіма доданими до неї матеріалами, а також надіслати йому та ОСОБА_1 копію даної постанови. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя