Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5353/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5353/25 Перша інстанція суддя Бездрабко О.І. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області, а саме: - визнання протиправними дії щодо нарахування на користь ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій в розмірі 1000 грн.; - зобов`язання здійснити перерахунок розміру належної ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій, а саме нарахувати її у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у 2024 році - 11805 (одинадцять тисяч вісімсот п`ять) грн та виплатити на користь ОСОБА_1 10805 (десять тисяч вісімсот п`ять) грн, (з урахуванням виплаченої частини зазначеної виплати в сумі 1000 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року задоволено частково позов, а саме: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2024 рік; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2024 рік, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що право встановлювати розмір щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України надано Кабінету Міністрів України, а тому позивачу правомірно виплачено у 2024 році щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому постановою КМУ «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» від 02 квітня 2024 року №

369. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області. У серпні 2024 року відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 1000 грн. В свою чергу, 07 лютого 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2024 рік та виплатити різницю з урахуванням виплаченої суми. Листом від 18 лютого 2025 року № 1388-1041/С-02/8-1500/24 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення йому додаткових виплат. Між тим, не погоджуючись з отриманою відмовою та розміром отриманої допомоги, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позову, так як позивач має право на отримання у 2024 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмір п`яти мінімальних пенсій за віком, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції ЗУ № 367-XIV від 25 грудня 1998 року), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції ЗУ № 107-VI від 28 грудня 2007 року), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. При цьому, зміни до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», внесені ЗУ № 107-VI від 28 грудня 2007 року, визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року. В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції ЗУ № 2983-IX від 20 березня 2023 року), щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Між тим, згідно ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. В свою чергу, правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України. Згідно пп. 2 п. 22 розділу VI Бюджетного кодексу України, в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування. При цьому, згідно ч. 2 ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Між тим, постановою КМУ «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» від 02 квітня 2024 року № 369 (далі Постанова КМУ № 369) встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: - I групи - 3100 гривень; - II групи - 2900 гривень; - III групи - 2700 гривень; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень; членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень; учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області щодо виплати позивачу у 2024 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В даному випадку, позивач вважає, що він має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, що передбачалось попередніми редакціями ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В свою чергу, суб`єкт владних повноважень вважає, що право встановлювати розмір щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України надано Кабінету Міністрів України, а тому позивачу правомірно виплачено у 2024 році щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому Постановою КМУ №

369. Між тим, сторонами у справі не заперечується, що позивачу виплачено у 2024 році щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому Постановою КМУ №

369. При цьому, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у межах доводів та вимог апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, колегією суддів встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року завершено розгляд зразкової справи № 440/14216/23. В свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у відповідній постанові, за своєю правовою природою щорічна грошова виплата до Дня Незалежності України, яка передбачена ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є додатковою державною допомогою, має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян. Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме чинні положення ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції ЗУ № 2983-ІХ, як спеціального закону. Враховуючи викладене, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що при обрахунку розміру виплат до Дня Незалежності України мають застосовуватись положення ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у останній редакції, які є чинними та не визнані неконституційними. Між тим, оскільки чинні положення ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачають, що порядок та розміри виплати допомоги до Дня Незалежності України визначаються Кабінетом Міністрів України, колегія суддів вважає, що пенсійним органом у даній справі правомірно виплачено позивачу спірну допомогу у розмірі, встановленому Постановою КМУ №

369. При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у даній справі зроблено помилковий висновок про те, що положення ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції ЗУ № 2983- ІХ, не відповідають Конституції України. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги у даній справі. Між тим, враховуючи викладене та беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Судові витрати, а саме сплачений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Херсонській області судовий збір за подання апеляційної скарги, покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук