Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7124/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7124/25 Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В. Г. Час і місце ухвалення: м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про забезпечення позову,- В С Т А Н О В И Л А : 15 липня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправним і скасування рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом щодо незаконної відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації позивача; зобов`язання Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом повторно розглянути заяву від 16.06.2025 щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації та за наслідками її розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення з урахуванням висновків рішення суду про надання такої відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абзацу дев`ятого частини першої Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію і видати відповідну довідку за формою

6. Позовні вимоги позивач аргументував тим, що він подав 16.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання йому відстрочки на підставі абзацу дев`ятого частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію як військовозобов`язаному, який здійснює постійний догляд за хворою матір`ю, яка за рішенням лікарсько-консультативної комісії (далі ЛКК) закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. Однак, рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого протоколом від 27.06.2025 № 44, йому відмовлено у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що у його матері наявні інші члени родини, які зобов`язані здійснювати догляд. На думку позивача, вказане рішення є протиправним, оскільки пункт 9 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не ставить у залежність отримання відстрочки від призову від наявності інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд за матір`ю. Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву від 14.07.2025 про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до набрання судовим рішенням у справі законної сили. Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що в разі його призову на військову службу під час мобілізації, він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову частково. Заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі № 400/7124/25, але не довше ніж на строк проведення загальної мобілізації в Україні, тобто до 07.08.2025. В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 14.07.2025 відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі, а саме забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 СДРПОУ НОМЕР_1 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 Індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до набрання судовим рішенням у Справі № 400/7124/25 законної сили. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі на весь період до набрання судовим рішенням у Справі №400/7124/25 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а строк забезпечення позову до 07.08.2025 взагалі не відповідає завданню та меті інституту забезпечення позову Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Приймаючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом обмеження строку дії заходів забезпечення позову строком проведення загальної мобілізації в Україні, суд першої інстанції виходив з того, що такий захід забезпечення позову як заборона на призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами лише на строк проведення загальної мобілізації в Україні. Водночас звернув увагу на те, що вжиті в цій ухвалі заходи забезпечення позову не позбавляють позивача від виконання обов`язків військовозобов`язаного та резервіста, встановлених Законом України Про військовий обов`язок і військову службу, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, зокрема та невиключно, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ним документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях), проходити медичний огляд тощо. Надаючи правову оцінку ухвалі суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме: 1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) заборона відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Колегія суддів зауважує, що регулювання підстав і порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв «адекватності», тобто наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема і те, чи спроможний відповідний захід забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також «співмірності», тобто співвідношення негативних наслідків від вжиття певних заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 05.03.2019р. у справі №826/16911/18, від 25.03.2019р. у справі №826/10936/18, від 26.06.2019р. у справі №826/13396/18, від 30.09.2019р. у справі №420/5553/18, від 30.09.2019р. у справі №640/868/19, від 30.09.2019р. у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020р. у справі №640/9167/19 та інших. Так, з матеріалів справи встановлено, що у даній справі спірні правовідносини стосуються обставин розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Як на одну із обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що рішення відповідача про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на його переконання, є протиправним. Втім, колегія суддів зауважує, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки встановлення ознак протиправності цього рішення є фактично вирішенням спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу. Що ж до наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення (бездіяльності) та порушення таким рішенням (бездіяльністю) прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16.05.2019р. у справі №826/14303/ 18, від 12.02.2020р. у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020р. у справі №640/16242/19 вказано, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Таким чином, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття таких заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, адже, як вже наголошувалося вище, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті. Проте, позивач в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, які б на даному етапі розгляду справи давали можливість суду бути переконаним у тому, що оскаржувані рішення дії чи бездіяльність відповідача є «очевидно протиправними» поза обґрунтованим сумнівом. Верховний Суд у постанові від 03.05.2023р. у справі №640/15534/22 наголосив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом саме під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/ неправомірності рішень та дій відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті. У той же час, слід зазначити, що дії ж або рішення відповідача щодо призову та мобілізації позивача останнім не оскаржуються, а тому визначений ним спосіб забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до набрання судовим рішенням у справі законної сили, виходить за межі предмету спору. Також, як на окрему обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається на те, що особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації, таким чином, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, то він фактично набуде юридичного статусу військовослужбовця, що, власне, унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті. При цьому, колегія суддів зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. В аспекті оцінки аргументів позивача в апеляційному провадженні колегія суддів зазначає, що у цьому контексті, коли позивач відстоює своє право на відстрочку, важливо розуміти різницю між правом на відстрочку і самою відстрочкою. Право на відстрочку означає можливість одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Колегія суддів зазначає, що позивач може використовувати це право для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або для захисту своїх інтересів у відносинах з іншою стороною. Відстрочка відстрочення виклику до військової служби в разі загрози національній безпеці або військових дій надається певним категоріям громадян за рішенням відповідних державних органів. Тобто, сама відстрочка це конкретний акт чи дія або виконання обов`язку на певний строк, яка виконується за відповідних умов. (див. умови Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560) Нормативно-правовим актом, що регулює питання мобілізації, підстав для відстрочки від призову під час мобілізації є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, позивач може мати право на відстрочку, що дає йому можливість використовувати цей інструмент в своїх інтересах, але сам факт відстрочки стане реальністю тільки при наявності виконання процедури надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення. Перелік підстав, які дають право на відстрочку від мобілізації, наведено у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про недостатність обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів. Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що визначений позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову фактично спрямований на майбутнє Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 по справі № 300/2540/19. Проте, суд першої інстанції зазначеного не врахував та частково задовольнив заяву про забезпечення позову. З огляду на викладене, з урахуванням того, що апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в повному обсязі та задовольнити його заяву у визначений у ній спосіб, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, який є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, тому у задоволенні заяви потрібно відмовити повністю. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 288, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року скасувати. Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до набрання судовим рішенням у справі законної сили- відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 26 серпня 2025 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова