Постанова 4854 № 420/35955/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35955/24 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 14.01.2025 року; Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправним діі? Головного управління Пенсіи?ного фонду Украі?ни в Одеськіи? області щодо відмови у листі від 23.10.2024 №28930-27648/Т-02/8-1500/24 у зарахуванні до суддівського стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (досвід) роботи (професіи?ноі? діяльності) 3 роки з 11.07.1989 року по 05.12.1989 року, з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року; періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського раи?ону Одеськоі? області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки Украі?ни в Одеськіи? області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І.Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; періоду проходження строковоі? віи?ськовоі?? служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у Зброи?них силах СРСР строком 2 роки 11 днів, виходячи з 86% суддівськоі? винагороди з 30 серпня 2024 року; зобов`язати Головне управління Пенсіи?ного фонду Украі?ни в Одеськіи? області провести ОСОБА_1 ??овичу зарахування до суддівського стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 3 роки з 11.07.1989 року по 05.12.1989 року з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського раи?ону Одеськоі? області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки Украі?ни в Одеськіи? області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І.Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строковоі? віи?ськовоі? служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у зброи?них силах СРСР строком 2 роки 11 днів з 30 серпня 2024 року; зобов`язати Головне управління Пенсіи?ного фонду Украі?ни в Одеськіи? області обчислити та виплатити ОСОБА_1 ?овичу довічне грошове утримання судді у відставці з 30 серпня 2024 року, виходячи з 86% суддівськоі? винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Одеській області та з серпня 2024 року одержує щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Довічне грошове утримання судді у відставці призначено, виходячи зі стажу на посаді судді 23 роки 8 місяців 14 днів, у розмірі 56% суддівської винагороди. На момент призначення і по теперішній час, УПФУ не розраховує довічне грошове утримання з урахуванням повного стажу (досвіду) роботи (професіи?ноі? діяльності), що давав право на призначення на посаду судді, а також на посадах слідчого прокуратури та УСБУ, половини строку навчання на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі за денною формою навчання та періоду проходження строкової військової служби. Посилаючись на допущення відповідачем протиправної бездіяльності та порушення своїх прав на належне грошове утримання, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів в судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні до суддівського стажу ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (досвід) роботи (професійної діяльності) 3 роки з 11.07.1989 року по 05.12.1989 року з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також періоду проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у Збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів з 30 серпня 2024 року. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до суддівського стажу ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (досвід) роботи (професійної діяльності) 3 роки з 11.07.1989 року по 05.12.1989 року з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року та з 03.12.1998 року по 05.12.2000 року, період роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області строком 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половини строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; а також період проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у Збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів з 30 серпня 2024 року виходячи з 86% суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 30 серпня 2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 ?овичу довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 86% суддівськоі? винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Таким чином, керуючись положеннями Закону №2862-ХІІ, Постанови №865 та Указу Президента України №584/95, суд першої інстанції визначив, що при розрахунку відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача (судді у відставці) підлягає врахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) 3 роки, стаж роботи на посаді слідчого (7 років 5 місяців 18 днів), половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 5 місяців) та календарного періоду проходження строкової військової служби (2 роки 11 днів). Не зарахування повного стажу роботи на посаді судді призвело до порушення прав та інтересів позивача на належне грошове утримання судді у відставці, підтвердило правомірність та обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що Законом №1402-VIII не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді часу проходження строкової військової служби, періоду навчання тощо. При цьому, безпідставним є і зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності шляхом здійснення професійної адвокатської діяльності, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, не надано свідоцтво про сплату єдиного податку або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку громадян. Апелянт зауважує на тому, що розмір грошового утримання відповідно до статті 142 Закону №1402 підлягає розрахунку, виходячи з 50% від суддівської винагороди та лише з суддівського стажу роботи. В протилежному, різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів та ставить у нерівне становище інших, які за аналогічних умов мають відповідне право на перерахунок. На переконання апелянта, здійснюючи розподіл судових витрат у цій справі, судом першої інстанції також помилково проігноровано заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, рішенням Вищої ради правосуддя від 27 серпня 2024 року №2553/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку. Згідно рішення ВРП, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, становить 36 років 7 місяців 20 днів, у тому числі: стаж роботи на посаді судді 23 роки 8 місяців 22 дні; стаж роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління Служби безпеки України в Одеській області 7 років 5 місяців 18 днів; половина строку навчання в Одеському ордена Трудового Червоного прапора державному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою 2 роки 5 місяців; період проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР 2 роки 11 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, а саме на посаді керівника юридичного відділу виробничо-комерційної фірми «Бестал» (з 26.05.1997 року до 01.01.1998 року) 11 місяців 29 днів. 02.09.2024 року Київським районним судом м. Одеси оформлено на ім`я позивача подання за №1546-ЕП/вх для встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи зі стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, 36 років 07 місяців 20 днів. 10.10.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив призначити довічне грошове утримання судді у відставці. Також, позивач просив зарахувати до вже нарахованого стажу професійної діяльності у сфері права період його адвокатської діяльності з 03 грудня 1998 року по 05 грудня 2000 року (2 роки 2 дні). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.10.2024 №155250021188 позивачеві призначено довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи зі стажу на посаді судді 23 роки 8 місяців 14 днів у розмірі 56% суддівської винагороди. Листом від 23.10.2024 року №28930-27648/Т-02/8-1500/24 відповідач також повідомив позивачеві про призначення з 31.08.2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 56% суддівської винагороди та про відсутність правових підстав для зарахування до стажу судді у відставці, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, періодів роботи 11.07.1989 року по 06.12.1989 року на посаді стажера прокуратури Савранського району Одеської області, з 26.05.1997 року по 01.01.1998 року на посаді керівника юридичного відділу на виробничо-комерційній фірмі «Бестал» та періоду ведення адвокатської діяльності. Разом з цим, учасниками не заперечується та обставина, що до стажу судді у відставці, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, позивачеві не зараховано період роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури Іллічівського району Одеської області, слідчого та начальника відділення слідчого відділу управління служби безпеки України в Одеській області 7 років 5 місяців 18 днів з 06.12.1989 року до 31.03.1993 року, з 01.04.1993 року по 31.01.1994 року та з 01.02.1994 року по 24 травня 1997 року; половину строку навчання 2 роки 5 місяців в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання з 01.09.1984 року по 30.06.1989 року; період проходження строкової військової служби з 8 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року у Збройних силах СРСР строком 2 роки 11 днів. Не погоджуючись з діями відповідача, позивач вернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне довічне грошове утримання судді у відставці. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно приписів статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Згідно пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку. За приписами статті 55 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 і 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення. Частини перша, третя статті 116 Закону №1402-VIІІ (у редакції, чинній на час подання заяви про відставку) встановлюють, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Згідно статті 137 Закону №1402-VIІІ (у редакції до 05 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Законом №1798-VIII (набрав чинності з 05 січня 2017 року) пункт 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року №2509-VIII (набрав чинності 05 серпня 2018 року) статтю 137 Закону №1402-VIІІ доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді». Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 Закону №1402-VIІІ визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами. На день призначення позивача на посаду судді (05 грудня 2000 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів» та постановою КМУ №865. Частиною першою статті 7 Закону №2862-ХІІ передбачалось, що на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Отже, слід погодитись з правильністю висновків суду першої інстанції про зарахування позивачеві трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена Законом №2862-XII. Також, абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Отже, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого зараховується зазначений вище стаж, зокрема, стаж слідчого, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. При визначенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці стаж роботи слідчим прирівнюється до суддівського стажу. Разом з цим, згідно пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року №865 (чинної до 01.01.2012 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року №584/95, чинної на час призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. З наведеного слідує правильність висновку суду першої інстанції й про те, що законодавством було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Отже, до стажу роботи на посаді судді позивачеві підлягає зарахуванню половина строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1989 року, а саме 2 роки 5 місяців, та період проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 08 квітня 1981 року по 19 квітня 1983 року терміном 2 роки 11 днів. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що зарахування до суддівського стажу позивача трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначалась Законом №2862-XII, періоду роботи на посадах слідчого і старшого слідчого прокуратури та УСБУ (7 років 5 місяців 18 днів), половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу (2 роки 5 місяців) та календарний період проходження строкової військової служби (2 роки 11 днів), підтверджує правові підстави для виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також, встановлення в судовому порядку підстав для задоволення позову підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про відшкодування позивачеві судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у виді оплати судового збору за рахунок суб`єкта владних повноважень, який виступав стороною у справі. Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий суддя: О.В. Єщенко судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв