Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13711/25
від 26.08.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13711/25 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Лук`янчук О.В. суддів - Бітова А. І. - Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/13711/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2025 року № 49 "Про результати службового розслідування стосовно втрати зброї та іншого військового майна, закріпленого за солдатом ОСОБА_2 " про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому лейтенанту, командиру другої мінометної батареї другого механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошове забезпечення, утримане на підставі пунктів 3-4 Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2025 року № 49. 26.06.2025 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в якому просить: - стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 15000,00 грн. - стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 розмір сплаченого судового збору у сумі 968,96 грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правову допомогу у справі № 420/13711/25 - задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн. та витрати за надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, не з`ясовано повно, об`єктивно та всебічно обставин справи, недосконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, а тому просить скасувати додаткове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що задоволена судом першої інстанції сума судових витрат на правничу допомогу не є розумною та співмірною, виходячи з предмету розгляду даної справи, виконаних послуг. Апелянт вказує, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу подана з пропуском строку, встановленого ст.139 КАС України. Зазначає, що КАС України не визначено умови поновлення строку на подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, а також, позивач не наводить об`єктивних та незалежних від його волі обставин, які завадили своєчасно звернутися із відповідною заявою. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Суд першої інстанції, враховуючи ту обставину, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат в сумі 5000,00 грн. відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості. Надаючи оцінку доказам підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Колегія суддів зазначає, що згідно з п.2 ч.6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Зі змісту вищенаведених норм законодавства слідує, що день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення, або довідки про доставку в електронному вигляді рішення суду до Електронного кабінету із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом. Так, матеріали справи свідчать, що докази на підтвердження понесених судових витрат були подані в межах строку, встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено 23.06.2025, а заяву про відшкодування судових витрат, подано 26.06.2025. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.85, § 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001). Отже, враховуючи наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розгляду такої заяви по суті. Щодо суті заяви про стягнення витрат на правову допомогу, то колегія суддів зазначає наступне. За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18. Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19. На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду наступні документи: Договір № 926 про надання правничої допомоги від 20.02.2025 року, Додаткова угода № 1 від 09.04.2025 року, Детальний опис робіт від 25.06.2025 року, Рахунок на оплату № 158 від 29.04.2025 року, Платіжна інструкція № @2PL580551 від 29.04.2025 року, Ордер та свідоцтво. Так, п.4 Договору № 926 про надання правничої допомоги від 20.02.2025 року передбачено, що на визначення розміру гонорару впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правничої допомоги враховується при визначені обгрунтованого розміру гонорару. Гонорар погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою цього Договору або на підставі рахунку, наданого Адвокатським Об`єднанням. Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 09.04.2025 року, Сторони погоджують, що гонорар Адвокатського Об`єднання за надання правничої допомоги Клієнту з питань з`ясування підстав накладення дисциплінарного стягнення за втрату військового майна та в суді першої інстанції за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання рішення протиправними щодо накладення дисциплінарного стягнення за втрату військового майна та зобов`язання вчинити певні дії, визначається у фіксованому розмірі та складає: Надання правничої допомоги (представництво інтересів) шляхом складання адвокатських запитів та в суді першої інстанції за позовом про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. Згідно з Детальним описом робіт від 25.06.2025 року, Адвокатом надано наступні послуги: - надання клієнту юридичних консультацій; - підготовка адвокатського запиту від 05.03.2025 року; - підготовка адвокатського запиту від 20.03.2025 року; - ознайомлення із матеріалами службового розслідування, отримані у відповідь на адвокатські запити; - підготовка адвокатського запиту від 09.04.2025 року; - узгодження правової позиції, складання позовної заяви, підготовка додатків до позову; - підготовка клопотання про забезпечення позову; - підготвока заяви про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху; - ознайомлення із відзивом відповідача на позовну заяву, з доданими доказами; - підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення; - підготовка детального опису робіт. Вартість послуги склала 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. У справі № 640/18402/19 (постанова від 28 грудня 2020 року) Верховний Суд дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 520/14230/19, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21 Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Разом з тим у статті 134 КАС України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України). Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 134, 139 КАС), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 134,139 КАС України. Так відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: - не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); - при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); - суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає ,що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат в сумі 5000,00 грн. відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості. Так, судом першої інстанції правомірно вказано, що складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи стабільну судову практику з розгляду даної категорії справ. Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову. Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг, за надання правової допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції та в даному випадку задоволення позовних вимог доводить протиправність дій відповідача, а отже порушення прав позивача, захист яких останнім отримано за допомогою адвоката, то судом першої інстанції правомірно, з урахуванням принципу співмірності, зроблено висновок, що такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 5000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. За таких обставин, оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України Повний текст постанови складено та підписано 26 серпня 2025 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова