Ухвала КЦС ВС № 711/3120/22

Ухвала 26 серпня 2025 року м. Київ справа № 711/3120/22 провадження № 61-10579ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому, з урахування заяви від 19 липня 2024 року про збільшення позовних вимог та залишення без розгляду частини первісних позовних вимог, просив залишити без розгляду вимоги про поділ будівельних матеріалів, що знаходяться на території спірного будинковолодіння, та визнати об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя 37/50 частини житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 544 кв. м, кадастровий номер 7110136400:02:068:0063, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 37/100 частин житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами та 1/2 частину земельної ділянки площею 544 кв. м, кадастровий номер 7110136400:02:068:0063, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 37/100 частин житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами та 1/2 частину земельної ділянки площею 544 кв. м, кадастровий номер 7110136400:02:068:0063, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя майно: автомобіль ВАЗ 21112, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 111 800,00 грн, що еквівалентно 2 800,00 доларів США; дохід від трудової діяльності ОСОБА_2 в розмірі 28 338,00 грн; дарунок і заощадження в загальній сумі 5 500,00 доларів США, що еквівалентно 225 500,00 грн на дату подання позову; стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за 70 % частки вартості спільного майна у розмірі 365 638,00 грн, що на дату подачі позову становить 255 946,60 грн; відмовити у позовних вимогах ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 50 612,40 грн. Придніпровський районний суд м. Черкаси рішенням від 21 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. В порядку поділу спільного майна подружжя виділив у власність ОСОБА_2 автомобіль легковий ВАЗ 21112, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також визнав за ним право власності на 1/5 частку наступних об`єктів нерухомого майна: - 37/50 частин будинку з відповідною частиною надвірних споруд (будинок літ. «А?І» житловою площею 112,2 кв.м; вбиральні, літ. «Б, Г»; сарай, літ. «В»; погріб, літ «Д»; огорожа, № 1-3, 5, 6, 7), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку, площею 544 кв. м, кадастровий номер 7110136400:02:068:0063, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; виділив у власність ОСОБА_1 право власності на 4/5 частки наступних об`єктів нерухомого майна: - 37/50 частин будинку з відповідною частиною надвірних споруд (будинок літ. «А?І» житловою площею 112,2 кв.м; вбиральні, літ. «Б, Г»; сарай, літ. «В»; погріб, літ «Д»; огорожа, № 1-3, 5, 6, 7), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку, площею 544 кв. м, кадастровий номер 7110136400:02:068:0063, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог за первісним та зустрічним позовами відмовив. Придніпровський районний суд м. Черкаси додатковим рішенням від 14 квітня 2025 року стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації судових витрат суму коштів в розмірі 6 875,00 грн. Черкаський апеляційний суд постановою від 22 липня 2025 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Осадчого О. В. задовольнив частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2025 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2025 року скасував та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. В порядку поділу спільного майна подружжя визнав: - за ОСОБА_1 право власності на 3/5 частки від 37/50 частин будинку з відповідною частиною надвірних споруд (будинок літ. «А?І» житловою площею 112,2 кв. м; вбиральні, літ. «Б, Г»; сарай, літ. «В»; погріб, літ «Д»; огорожа, № 1-3, 5, 6, 7), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - за ОСОБА_2 право власності на 2/5 частки від 37/50 частин будинку з відповідною частиною надвірних споруд (будинок літ. «А?І» житловою площею 112,2 кв. м; вбиральні, літ. «Б, Г»; сарай, літ. «В»; погріб, літ «Д»; огорожа, № 1-3, 5, 6, 7), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль ВАЗ 21112, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на легковий автомобіль ВАЗ 21112, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 40 013,50 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки площею 544 кв. м, кадастровий номер 7110136400:02:068:0063, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовив. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя доходу від трудової діяльності ОСОБА_2 в розмірі 28 338,00 грн та дарунку і заощаджень в розмірі 5 500,00 доларів США (в еквіваленті 225 500,00 грн) відмовив. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Осадчого О. В. про стягнення понесених витрат з оплати правничої допомоги за розгляд справи в суді першої інстанції відмовив. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповал О. В. про стягнення судових витрат з оплати правничої допомоги за розгляд справи в суді першої інстанції відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку компенсації судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 729,52 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 2 809,24 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати правничої допомоги за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн. 14 серпня 2025 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю. Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке. Пунктом 2 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Однак, ОСОБА_1 в касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність у неї електронного кабінету. Крім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. ОСОБА_1 у касаційній скарзі як на підставу скасування судового рішення зазначає пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, частини першу та третю статті 411 ЦПК України. Також, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, проте не зазначає підставу касаційного оскарження, передбачену частиною другою статті 389 ЦПК України. Крім цього, у касаційній скарзі заявниця зазначає, що згідно із частиною першою та третьою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд заявниця вказує також на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Проте вказані підстави касаційного оскарження судового рішення належним чином не обґрунтовано. Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Посилаючись на постанови Верховного Суду, особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Окрім цього, посилаючись у касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження судового рішення на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України -відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не указує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. подібний висновок в пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22)). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися. Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу на те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга на підпункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на пункт 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи) у касаційній скарзі слід зазначити, яке саме було заявлено клопотання та щодо встановлення яких саме обставин, які мають значення для правильного вирішення справи воно було заявлено. Верховний Суд роз`яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги. Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити відомості про наявність або відсутність у неї електронного кабінету; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Позовну заяву подано у 2022 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 481,00 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі). Касаційна скарга та рішення апеляційного суду не містять відомостей про ціну позову в частині оскаржуваної заявником вимоги майнового характеру (вартість спірного житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами станом на дату подання позову до суду), у зв`язку з чим неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги. Таким чином, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову в частині оскаржуваної вимоги майнового характеру (станом на дату подання позову до суду), а також самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги, підтвердивши такий розмір належними доказами (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно вартості спірного нерухомого майна станом на дату подання позову до суду), та сплатити його в розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного нерухомого майна. Оскільки заявником до касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2 828,00 грн, то ОСОБА_1 у разі необхідності слід доплатити судовий збір за подання касаційної скарги, розмір якого має бути визначений відповідно до вимог закону. Також суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення). Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев