Постанова 4873 № 911/21/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" серпня 2025 р. Справа№ 911/21/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Майданевича А.Г. Ткаченка Б.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25 (суддя Антонова В.М.) за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Гамма Трейдінг» про стягнення 17 773,90 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Гамма Трейдінг» про стягнення 17 773,90 грн, з яких: 6 514,61 грн основний борг, 7 424, 23 грн пеня, 645, 82 грн 3% річних та 3 189, 24 грн інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором оренди №02.1.2-24-166/734 від 03.12.2008, в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2025 позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Гамма Трейдінг» про стягнення 17 773,90 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Гамма Трейдінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 6 514 грн 61 коп основного боргу, 55 грн 46 коп. пені, 645 грн 82 коп. 3% річних, 3 189 грн 24 коп. інфляційних втрат та 1 418 грн 11 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, позивачем доведено свої позовні вимоги, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 6 514,61 грн основного боргу, 55,46 грн пені, 645,82 грн 3% річних та 3 189,24 грн інфляційних втрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Гамма Трейдінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 7 368,77 грн пені та 1 004,29 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Гамма Трейдінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 7 368,77 грн пені та 1 004,29 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Гамма Трейдінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подачу цієї апеляційної скарги. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник зазначає, що закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.10 Договору). У порушення взятих на себе на умовах п.п. 5.2, 5.4. Договору зобов`язань, відповідач не сплатив на користь позивача орендну плату за користування майном у період липень-серпень (з 01.08. по 06.08. включно) 2021 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 6 514,61 грн, розрахунок якої наведений у Додатку № 1 до цієї позовної заяви. У зв`язку з порушенням відповідачем основного зобов`язання зі сплати на користь позивача 6 514,61 грн орендної плати за користування майном у період липень-серпень (з 01.08. по 06.08. включно) 2021 року за договором, позивачем: - на підставі п. 3.7 Договору нараховано і заявлено до стягнення суму 7 424,23 грн пені; - на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано і заявлено до стягнення суму 645,82 грн. 3% річних і суму 3 189,24 грн інфляційних втрат. Позивач не погоджується з такими висновками Господарського суду Київської області із наступних підстав. Місцевим господарським судом не було враховано, що пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Таким чином, - умовами п. 3.7 Договору встановлено інший період нарахування пені за порушення Відповідачем строку оплати орендної плати та із вказівкою на подію - за кожний день прострочення, включаючи день оплати; - заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача сума 7 424,23 грн пені була нарахована у відповідності до умов п. 3.7 Договору (з 16.08.2021 по 10.12.2024). Отже, Господарським судом Київської області не враховано умови п. 3.7 Договору, яким встановлено інший період нарахування пені за порушення відповідачем строку оплати орендної плати та із вказівкою на подію - за кожний день прострочення, включаючи день оплати (з 16.08.2021 по 10.12.2024) та п. 3.10 Договору, яким встановлено, що закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. З огляду на викладене вище, при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 7 368,77 грн пені, нарахованої в межах дії договору та поза межами строку дії Договору, місцевим господарським судом не враховано умови п. 3.7 та 3.10 Договору, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - ст.ст.526, 599, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 232 Господарського кодексу України; не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17, від 13.06.2018 у справі №910/2153/17, від 10.09.2020 у справі №916/1777/19, що є порушенням норм процесуального права, а саме - ч.4 ст.236 ГПК України, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення в частині відмови та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частин судом апеляційної інстанції. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/21/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду: - докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Клео-Гамма Трейдінг». 24.04.2025 (через систему Електронний суд) до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Клео-Гамма Трейдінг». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. 07.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/21/25. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, враховуючи тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/21/24 розглядалась протягом розумного строку. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відповідач, не надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 03.12.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, як орендодавцем, позивачем, як балансоутримувачем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.1.2-24-166/734 (далі договір), відповідно до п.1.1. (в редакції додаткового договору № 4 від 27.03.2019), орендодавець передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлове приміщення №13 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу (інв. №47565) площею 15,6 кв.м (далі майно), що розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі позивача. Згідно із п.1.4. договору майно передається в оренду для розміщення офісу щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом. Пунктом 2.1. договору встановлено, що відповідач вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Майно вважається переданим у користування відповідачу з дати підписання сторонами акта передачі-приймання майна. Акт передачі-приймання підписують позивач та відповідач. Відповідно до п.3.2. договору (в редакції додаткового договору №4 від 27.03.2019 до договору) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із змінами) (далі методика) і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди грудень 2018р. 10 698,00 (десять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 00 коп. без ПДВ, з урахуванням проіндексованої конкурсної надбавки 10 730, 53 (десять тисяч сімсот тридцять) грн 53 коп. У пункті 3.4. сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.4. договору). Згідно із п.3.5. договору орендна плата перераховується відповідачем до державного бюджету та позивачу в співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає відповідачу позивач. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та позивачу у визначеному п.3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7. договору). У разі припинення (розірвання) договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом передачі-приймання майна включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та позивачу (п. 3.10. договору). Відповідно до п.5.4. договору з 10 числа місяця, що слідує за звітним, відповідач зобов`язаний самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється відповідачем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг відповдіач зобов`язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий позивачу, він вважається підписаним сторонами (п.5.4. договору). Згідно із п.14.10. договору майно вважається поверненим орендодавцю та позивачу з моменту підписання відповідачем та позивачем акта передачі-приймання майна. Обов`язок щодо складання акта передачі-приймання майна про повернення майна покладається на відповідача. Цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з дати підписання акта приймання-передачі майна (п.14.1. договору). Термін дії договору неодноразово продовжувався, зокрема сторони домовились продовжити термін дії договору на 2 роки 11 місяців до 16.01.2022 включно (п.2 додаткового договору №4 від 27.03.2024 до договору). Сторонами укладено акт приймання-передачі державного майна №1 до договору, відповідно до якого відповідач прийняв у користування приміщення площею 15,6 кв.м на 1-му поверсі офісної будівлі СПВО (інв.№8307). Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №904/205 від 31.07.2021 за надані послуги за липень 2021 року на суму 15 415,99 грн. Також 31.07.2021 позивачем складено акт приймання-здачі виконаних послуг згідно договору, відповідно до якого вартість послуг оренди за липень 2021 року складає 15 415,99 грн, з яких позивачу підлягає сплаті 6 423,33 грн. Вказані рахунок та акт отримані відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.07.2021 по 31.07.2021. 08.09.2021 Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, позивачем та відповідачем укладено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до якого датою припинення договору оренди є дата підписання цього акта та за цим актом відповідач 06.08.2021 передав, а позивач з відома орендодавця прийняв із строкового платного користування приміщення площею 15,6 кв. м на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу. Також відповідно до додатку до вказаного акта станом на 06.08.2021 орендна плата, яка підлягає сплаті до державного бюджету складає 9 794,55 грн, заборгованість із сплати пені складає 113,83 грн. 31.08.2021 позивачем складено акт приймання здачі-виконаних послуг згідно договору, відповідно до якого вартість послуг оренди за серпень 2021 року складає 2 983,74 грн, також позивачем виставлено відповідачу рахунок фактуру № 904/235 від 31.08.2021 на оплату вказаних послуг, з яких позивачу підлягає сплаті 1 243,22 грн Позивач зазначає, що 1 151,94 грн сума переплати відповідача, яка зарахована в межах договору та сума боргу за отримані послуги за період з липня по серпень 2021 року складає 6 514,61 грн. 23.07.2024 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№35-28/5-90 від 17.07.2024 про сплату заборгованості в розмірі 6 514,61 грн, яку просив оплатити в місячний строк з моменту отримання претензії. Вказана претензія повернена позивачу із відміткою «повернення відправнику закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0830107642342. Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, у частині своєчасної та повної оплати орендної плати, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6 514,61 грн 7 424,23 грн пені, 645,82 грн 3% річних та 3 189,24 грн інфляційних втрат. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25 оскаржується в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клео-Гамма Трейдінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 7 368,77 грн пені та 1 004,29 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто (частина І статті 902 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Позивач за порушення виконання грошового зобов`язання просить стягнути з відповідача пеню за період 16.08.2021 по 10.12.2024 в розмірі 7 424,23 грн. Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України). Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем. Приписами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч.2 ст.343 ГК України унормовано, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7. договору). Також відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України в разі розірвання договору припиняються зобов`язання сторін, що виникли з такого договору. При цьому, виходячи з норми ч.3 ст.653 ЦК України, моментом припинення договору є момент досягнення сторонами згоди щодо цього. У той же час розірвання договору не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобов`язань за договором. Це випливає з аналогії з передбаченими ч.4 ст. 631 ЦК України наслідками закінчення терміну дії договору. Договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період з моменту виникнення заборгованості до моменту розірвання договору 08.09.2021 Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, позивачем та відповідачем укладено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до якого датою припинення договору оренди є дата підписання цього акта та за цим актом орендар 06.08.2021 передав, а балансоутримувач з відома орендодавця прийняв із строкового платного користування приміщення площею 15,6 кв. м на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу. Тобто, договір припинений з 08.09.2021, отже нарахування позивачем пені з 09.09.2021 по 10.12.2024 на підставі договору, після припинення його дії, є неправомірним та безпідставним. Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині сплати орендних платежів, однак відсутні підстави для нарахування пені поза межами строку дії договору оренди за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке сталося під час дії цього договору. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сума пені за період з 16.08.2021 по 08.09.2024, обмежуючись датою припинення договору, сумами та періодами визначеними позивачем, складає суму у розмірі 55,46 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, у визначеному судом розмірі. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду про обмеження періоду нарахування пені датою припинення договору, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/24 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відсутні. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17, від 13.06.2018 у справі №910/2153/17, від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, є безпідставними, оскільки обставини вказаних справ є відмінними від обставин справи № 911/21/25. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Кивїської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/24, відсутні. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення скарги не вбачається. Рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25 є законним та обґрунтованим. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду, зроблених на підставі належних та допустимих доказів, а також з урахуванням чинного законодавства України та усталеної судової практики. Таким чином, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги - відсутні. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі № 911/21/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/21/25 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді А.Г. Майданевич Б.О. Ткаченко