Постанова Рівненський апеляційний суд № 572/5149/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2025 року м. Рівне Справа № 572/5149/23 Провадження № 22-ц/4815/796/25 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С.В., Шимківа С. С. секретар судового засідання Маринич В. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Сарненська міська рада Рівненської області розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2024 року у складі судді Ведяніної Т.О., відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сарненської міської ради Рівненської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ОСОБА_2 , яка є бабою заявника ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким усе своє майно заповіла своїй онучці ОСОБА_1 . Зазначала, що про наявність вказаного заповіту вона не знала, та оскільки не є спадкоємцем першої черги спадкування після смерті спадкодавця із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталась. Про наявність заповіту вона дізналась лише у жовтні 2023 року, звернулась до нотаріуса, проте, відповідно до листа нотаріуса №608/01-16 від 25 жовтня 2023 року в оформленні спадщини до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 баби ОСОБА_2 їй було відмовлено, у зв`язку із пропуском строку, визначеного законодавством для прийняття спадщини. Причинами пропуску строку прийняття спадщини є необізнаність про наявність заповіту, посвідченого на її користь. Із цих підстав просила визначити їй додатковий строк тривалістю у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю за безпідставністю позовних вимог. Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ч.3 ст.1272 ЦК України, яка визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини та положеннями, які регулюють поважність причин пропуску цього строку як основного чинника для задоволення такої заяви судом, і обґрунтовано відсутністю належних доказів наявності поважних причин, які об`єктивно та непереборно перешкодили позивачці у поданні заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що її баба ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на випадок своєї смерті залишила заповіт, згідно якого усе своє майно заповіла своїй онуці ОСОБА_1 , однак вона не знала про наявність такого розпорядження, адже не є спадкоємцем першої черги. Додає, що про заповіт дізналася в жовтні 2023 року і одразу звернулася до нотаріуса, щоб прийняти спадщину за заповітом, проте відповідно до листа нотаріуса №608/01-16 від 25 жовтня 2023 року в оформленні спадщини до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 баби ОСОБА_2 за заповітом їй було відмовлено, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини за заповітом. Вказує, що відповідно до витягу із Спадкового реєстру №74474497 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена не була, отже спадщину ніхто не прийняв. В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини посилається на збройну агресію, введення воєнного стану та воєнні дії, що відбуваються на території України, не необізнаність про наявність заповіту на її користь, а також вказує, що її не було повідомлено про наявність заповіту і що на момент смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 з нею не проживала, а тому не могла знати про його наявність. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Люхча Сарненського району Рівненської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05 жовтня 2021 року. На випадок своєї смерті ОСОБА_2 зробила заповідальне розпорядження щодо усього майна, де б воно не знаходилось, і з чого б воно не складалося, і взагалі всього того, що буде належати їй на день смерті та на що за законом буде мати право, заповівши його онуці ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом, посвідченим секретарем Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 19 лютого 2020 року. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що померла ОСОБА_2 є її бабою, і вона є спадкоємцем померлої за заповітом, однак у строк, визначений законодавством, не подала до нотаріальної контори відповідної заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті баби, та вказувала, що на заваді їй стала необізнаність про існування заповіту на її ім`я, а в подальшому введення воєнного стану в Україні, що не дало їй можливості своєчасно скористатися своїм правом спадкоємця та звернутися із відповідною заявою до нотаріальної контори у передбачений законом строк. Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, зокрема пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України №565/1145/17. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку. Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України). Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини ч.1 ст.1270 ЦК України встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталася до нотаріуса усно щодо оформлення спадщини, однак приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Мариною Соколовською було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та роз`яснено її право на звернення до суду із позовом про наданням додаткового строку для прийняття спадщини, що підтверджується повідомленням №608/01-16 від 25 жовтня 2023 року. Причиною неможливості прийняття спадщини у строк, визначений законодавством, шляхом подання до нотаріальної контори відповідної заяви позивачка, окрім необізнаності про наявність заповіту, зазначила факт введення в Україні воєнного стану. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан на усій території України, який триває і на момент розгляду цієї справи. Апеляційний суд бере до уваги та вважає обґрунтованими покликання апелянта на те, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та появою у зв`язку із цим суперечливих для позивачки положень закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для неї та в кінцевому результаті мали своїм наслідком пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини. Про те, що причини пропуску позивачкою строку подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивними, непереборними та значущими перешкодами, адже спричинені змінами в законодавстві щодо перебігу строків прийняття спадщини в умовах воєнного стану. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102- IX, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан о 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і на цей час його дію не припинено. 06 березня 2022 року ухвалено постанову КМУ від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» доповнено п. 3, яким установлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється. Постановою КМ № 719 від 24 червня 2022 року п. 3 постанову КМУ від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» змінено та установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Починаючи з 18 червня 2023 року, постановою КМ № 469 від 09 травня 2023 року п. З постанову КМУ від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» виключено, тобто фактично відновити дію положення закону про встановлення шестимісячного строку для прийняття спадщини. Вказані обставини, на думку апеляційного суду, унеможливили своєчасне протягом шести місяців після смерті спадкодавиці ОСОБА_2 звернутися її онуці, позивачці ОСОБА_1 , до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, і підтверджують поважність причин пропуску строку такого звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини. Задовольняючи апеляційну скаргу та позовну заяву, апеляційний суд бере також до уваги, що інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися, заяви про прийняття спадщини, окрім позивачки, іншими особами подані не були, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась. Окрім цього, апеляційний суд бере до уваги і той факт, що у статті 63 Закону України «Про нотаріат» закріплено обов`язок нотаріуса (посадової особи органу місцевого самоврядування, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій) повідомити про відкриття спадщини тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. З цими нормами корелюються і приписи Порядку вчинення нотаріальних дій, зокрема, щодо з`ясування нотаріусом наявності заповіту за даними Спадкового реєстру та роз`яснення нотаріусом спадкоємцям права подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Отже, закріплений у законодавстві обов`язок повідомлення нотаріусом спадкоємців, про яких йому відомо, про відкриття спадщини, та роз`яснення права на її прийняття є одним з правових механізмів забезпечення права на спадкування, дотримання якого має перевірити суд при вирішенні питання про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом через поважність причин пропуску такого строку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у цій справі № 686/5757/23 зауважила, що наведеними вище правилами передбачено обов`язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Факту повідомлення нотаріусом позивачки ОСОБА_1 про наявність заповіту, складеного на її ім`я, судом не встановлено. Необхідність вчинення нотаріусом дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17, а також висновками Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 390/195/21, від 06 березня 2023 року у справі № 559/2112/19-ц, від 22 листопада 2023 року у справі № 333/8115/21. Наявними у цій справі доказами не спростовано тверджень позивачки про те, що вона не знала про існування заповіту, складеного бабою на її ім`я, у зв`язку із чим не могла звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом протягом встановленого законом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини. Особа не може реалізувати своє право спадкоємця за заповітом, не знаючи про його наявність. Тільки після того, як особа дізнається про те, що вона має можливість за певних умов отримати у власність певне майно, вона може прийняти рішення про те, чи хоче вона набути відповідне право власності, чи ні. Натомість, відмовивши позивачу у встановленні додаткового строку на прийняття спадщини за заповітом, суд позбавив позивача можливості реалізувати належне йому право. Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Оцінюючи встановлені обставини, досліджені докази в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та, відповідно, задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України). Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Апелянтом при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн відповідно до квитанції № 26 від 17.11.2023р. (а.с. 1), а при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в розмірі 1 816,80 грн відповідно до квитанції № 33 від 08.04.2025р (а.с.30), що в загальному розмірі складає 2 890,40 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2024 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Сарненської міської ради Рівненської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити. Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк тривалістю у три місяці з моменту ухвалення цієї постанови для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з Сарненської міської ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 890 (дві тисячі вісімсот дев`яності) гривень 40 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складено 26 серпня 2025 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.