Ухвала КАС ВС № 640/20411/22

УХВАЛА 25 серпня 2025 року м. Київ справа №640/20411/22 адміністративне провадження № К/990/39323/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: суддя-доповідач - Стародуб О.П., судді - Єзеров А.А., Стеценко С.Г., розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства економіки України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 (головуючий суддя Чаку Є.В., судді Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.) у справі №640/20411/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ АТ «Магістральні газопроводи України» (замінено ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2024 на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України») звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 15.09.2022 № 3112 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України». В обґрунтування позовних вимог покликалось на те, що товариство виконало свій обов`язок по сплаті дивідендів настільки оперативно, наскільки це дозволило відповідне рішення його єдиного акціонера, прийняте у відповідності до встановленої законодавством особливої процедури сплати дивідендів до державного бюджету власником оператора газотранспортної системи. Окрім того, нарахування пені неможливо без повного пакету документів на підставі яких, така пеня нараховується. Неможливість нарахування пені обумовлена відсутністю звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) господарського товариства за відповідний рік; непорушенням строків сплати дивідендів. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до положень статуту акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» є юридичною особою, що утворене як акціонерне товариство, сто відсотків акцій якого належить державі та повноваження з управління корпоративними правами якого, здійснює Міністерство енергетики України. Листом від 25.04.2022 №95/07 наглядова рада позивача надала Міністерству енергетики України (єдиному акціонеру) пропозиції щодо розміру дивідендів за акціями, порядку та строку їх виплати У подальшому Міністерством енергетики України, як єдиним акціонером АТ «Магістральні газопроводи України», внесено на розгляд Кабінету Міністрів України проект розпорядження, яким передбачено погодження спрямування за результатами фінансово-господарської діяльності позивача в 2021 році 208 430 тис. грн на виплату дивідендів. 29.07.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 646 «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», яким погоджено спрямування за результатами фінансово-господарської діяльності позивача в 2021 році 208 430 тис. грн на виплату дивідендів. Міністерство енергетики України видало наказ від 03.08.2022 № 261, яким вирішено спрямувати за результатами фінансово-господарської діяльності позивача у 2021 році 208 430 тис. грн на виплату дивідендів до державного бюджету, яку провести не пізніше 08.08.2022. 03.08.2022 акціонерним товариством «Магістральні газопроводи України» проведено виплату вказаної вище суми дивідендів. 15.09.2022 Мінекономіки видано наказ № 3112 «Про нарахування пені АТ «Магістральні газопроводи України», яким відповідно до абзацу 7 частин 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V (далі - Закон №185-V), пункту 2 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №702 (далі - Порядок №702), та пункту 7 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого, є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого, знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого, становить 100 відсотків, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.07.2013 №725 (далі - Порядок №725), нараховано позивачу пеню за несвоєчасно виплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 9 422 178,15 грн. З розрахунку, доданого до наказу вбачається, що відповідач здійснив нарахування пені за період з 02.07.2022 по 03.08.2022. Вважаючи оскаржуваний наказ від 15.09.2022 №3112 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 скасовано вказане вище рішення суду та ухвалено нове, яким задоволено позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано наказ від 15.09.2022 № 3112 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України». Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 заяву позивача задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економіки України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 45 000,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що норма абзацу 5 частини 5 статті 11 Закону №185-V (яка встановлює кінцевий термін сплати дивідендів не пізніше 1 липня) є однозначною та не містить будь-яких інших умов та строків для такої виплати. А тому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сплативши дивіденди з порушенням строку, встановленого згаданою вище нормою права, позивач допустив порушення Закону №185-V, яке зумовлює реалізацію повноважень Міністерства економіки України з нарахування пені, передбаченої абзацом 7 частини 5 статті 11 Закону №185-V Відхиляючи доводи позивача про відсутність у нього звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) господарського товариства за відповідний рік, суд першої інстанції виходив з того, що згаданий звіт є необхідним для визначення правильності розрахунку пені, яка розраховується саме з сукупного доходу за рік, який вказується у ньому, водночас, позивачем в позовній заяві не зазначено таких підстав позову як помилковість розрахунку пені. Таким чином, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність звіту про сукупний дохід позивача за 2021 рік не є істотним порушенням процедури, адже не перешкоджає реалізації відповідачем своїх повноважень та прямих положень абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону №185-V, яка безпосередньо визначає математичну формулу розрахунку пені. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що абзацом 5 частини 5 статті 11 Закону №185-V встановлено строк сплати дивідендів, проте не встановлено порядок їх сплати. Натомість, таким порядком, який регламентує спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів є Порядок №702, норми якого, не визначають обов`язку позивача самостійно, тобто до прийняття відповідного рішення, вирішувати питання щодо сплати дивідендів, а отже, судом першої інстанції не взято до уваги те, що виплаті дивідендів має передувати прийняття відповідного рішення про виплату дивідендів. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме лише встановлення у Законі строку для сплати дивідендів, не зобов`язувало АТ «Магістральні газопроводи України» спрямовувати дивіденди до Державного бюджету України на підставі абзацу 5 частини 5 статті 11 Закону №185-V, без відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Також суд апеляційної інстанції, погоджуючись з доводами позивача, дійшов висновку про те, що прийняття спірного наказу, без врахування передбачених законодавством обов`язкових документів, зокрема, звіту про сукупний дохід, свідчить про порушення відповідачем механізму нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, який визначений пунктом 7 Порядку №725. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. В обґрунтування касаційної скарги покликається на те, що абзац 7 частини 5 статті 11 Закону №185-V є імперативною нормою і обов`язок відповідача щодо нарахування пені на суму несплачених дивідендів не ставиться у залежність від будь-яких обставин та зводиться, по суті, до математичної функції (множення кількості днів прострочення на подвійну облікову ставку Національного банку України). Також покликається на невірно обраний позивачем спосіб захисту свого права, мотивуючи тим, що у спірних правовідносинах дії Мінекономіки є похідними від дій Міненергетики, а тому, у цьому спорі була б доцільною участь останнього у статусі відповідача з визнанням, у першу чергу, протиправними саме його дій щодо зволікання із прийняттям рішення про сплату дивідендів та організації процедури погодження свого рішення з Урядом, а вже потім скасування наказу Мінекономіки як похідного документу. Як на підставу касаційного оскарження, скаржник покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону №185-V. Також як на підставу касаційного оскарження, особа, яка подала касаційну скаргу, покликається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №640/24774/19, а саме, щодо обов`язку господарських товариств, у статутному капіталі яких, є корпоративні права держави, сплачувати до Державного бюджету України дивіденди. Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Такі виключні випадки визначені у частині 4 статті 328 КАС України. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо: - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України. Підставою для відкриття касаційного провадження стало неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права у зв`язку з неврахуванням апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №640/24774/19, а також у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону №185-V у подібних правовідносинах. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, проблемним питанням, яке потребує вирішення у спірних правовідносинах, є правомірність нарахування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності (Міністерством економіки України) пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством у випадку прийняття рішення суб`єктом управління корпоративними правами про спрямування прибутку на виплату таких дивідендів після 01 липня (визначеної законом кінцевої дати сплати господарським товариством дивідендів до Державного бюджету України). Дослідивши доводи касаційної скарги та підстави касаційного оскарження в межах пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, колегія суддів встановила, що Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування вказаної вище норми права. Так, у постанові від 26.07.2022 у справі №640/9680/19 Суд дійшов наступних висновків: «…сама лише наявність Постанови №139 та встановленого у Законі строку для сплати дивідендів не зобов`язує НАК «Нафтогаз України» спрямовувати дивіденди до державного бюджету України на підставі абз. 5 ч. 5 ст. 11 Закону, без відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Держава, будучи власником акціонерного товариства, має бути зацікавлена у вчасному прийнятті рішень, спрямованих на реалізацію дивідендної політики, зокрема щодо встановлення суми, порядку сплати дивідендів, у строки, встановлені законом, та порушення суб`єктом управління корпоративними правами держави строків прийняття такого рішення не може означати порушення норм Закону з боку акціонерного товариства. Таким чином, норми Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №702 та Постанови Кабінету Міністрів України №139 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави», які покладено в основу оскаржуваних рішень, не підтверджують наявності у відповідача підстав для прийняття ним спірного наказу, у зв`язку з чим наказ є неправомірним…». Задовольняючи позовні вимоги у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порядком, який регламентує спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів є Порядок №702, норми якого, не визначають обов`язку позивача самостійно, тобто до прийняття відповідного рішення суб`єктом управління корпоративними правами, вирішувати питання щодо сплати дивідендів. Як наслідок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваного наказу відповідача щодо нарахування пені позивачу в порядку, передбаченому абзацом 7 частини 5 статті 11 Закону №185-V. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 339 КАС України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом. Враховуючи те, що правовий висновок Верховного Суду з питань, що є спірними у справі, вже сформовано, касаційне провадження відкрите в частині підстави, визначеної пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, підлягає закриттю. Надаючи оцінку доводам відповідача щодо наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, Суд встановив наступне. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Конкретизуючи наведені вище власні правові висновки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 виходила з того, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Таким чином, встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина 5 статті 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, колегія суддів, приймаючи до уваги наведене вище, дійшла висновку, що покликання скаржника на висновок Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №640/24774/19 є необґрунтованим, позаяк правовідносини у вказаній справі та справі, що розглядається, не є подібними. Так, у справі №640/24774/19 суди встановили, що Кабінетом Міністрів України на виконання функції з управління корпоративними правами держави щодо АТ «НАК «Нафтогаз України», 24.04.2019 прийнято розпорядження, яким 90 відсотків чистого прибутку спрямовано на виплату дивідендів до державного бюджету, яку приписано здійснити, згідно з вимогами законодавства, не пізніше 30.06.2019. Водночас, АТ «НАК «Нафтогаз України» частину дивідендів сплатив лише 22.07.2019. В той же час, на відміну від справи №640/24774/19, у справі, що розглядається (№640/20411/22), позивач сплатив дивіденти у строк, встановлений суб`єктом управління корпоративними правами держави, а саме, Міністерством енергетики України. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Враховуючи наведене вище, касаційне провадження, відкрите у цій справі в частині підстави, визначеної пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, теж слід закрити. Інших підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, касаційна скарга не містить. Керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В: Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства економіки України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Судді: О.П. Стародуб А.А. Єзеров С.Г. Стеценко