Постанова 4857 № 380/4469/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4469/25 пров. № А/857/23584/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Кондратюк Ю.С., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 09 травня 2025 року, В С Т А Н О В И В: 07 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 134450022596 від 27.02.2025 про відмову їй у призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати їй до страхового стажу всі періоди роботи згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.05.1987, та призначити пенсію за віком з 19.02.2025. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.02.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 134450022596 від 27.02.2025. Вказує, що рішення мотивоване тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано всі періоди згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 25.05.1987, оскільки зазначене в ній ім`я "рос. ОСОБА_2 " не відповідає даним паспорту "рос. ОСОБА_2 ", крім того титульна сторінка засвідчена печаткою, яку неможливо ідентифікувати. Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки у неї наявний відповідний страховий стаж для призначення пенсії за віком. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 134450022596 від 27.02.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до наданого суду перекладу трудової книжки НОМЕР_2 від 25.05.1987 з російської мови на українську мову, завіреного приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А, ОСОБА_3 (рос. мова) перекладено як ОСОБА_1 , що відповідає даним паспорта громадянина України, тобто це одна й та сама особа. Судом першої інстанції також встановлено, що титульний аркуш трудової книжки НОМЕР_2 від 25.05.1987 містить печатку підприємства, печатку відділу кадрів та підпис відповідальної особи, тому покликання відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження. Таким чином, оскільки трудова книжка НОМЕР_2 від 25.05.1987 містить необхідні відомості, а саме ім`я та прізвище позивача та печатку підприємства, то відповідачем при призначенні пенсії протиправно не надано оцінку періодам роботи згідно з вказаною трудовою книжкою. З огляду на наведене, рішення № 134450022596 від 27.02.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправним та підлягає скасуванню. Позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу всі періоди роботи згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.05.1987 та про призначення пенсії за віком з 19.02.2025, задоволенню не підлягають, оскільки є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Також суд першої інстанції звернув увагу, що відповідачем не надавалася оцінка періодів роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.05.1987. Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. З огляду на викладене, із врахуванням заявлених позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що друга позовна вимога підлягає до часткового задоволення шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.02.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи у Головного управління були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії. Вказує, що станом на сьогодні, завдання з розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV Головним управлінням виконано, надалі правовідносини з позивачем мають відбуватися з органом Пенсійного фонду за місцем реєстрації позивача, а саме - з Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 відповідно до довідки №1333-5002091398 від 05.09.2022 взята на облік як внутрішньо переміщена особа. Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. ОСОБА_1 на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. 19.02.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 134450022596 від 27.02.2025. Відповідно до вказаного рішення вік заявниці становить 60 років 1 місяць, страховий стаж заявниці становить 19 років 8 місяців 3 дні. Рішення мотивоване тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано всі періоди згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 25.05.1987, оскільки зазначене в ній ім`я "рос. ОСОБА_2 " не відповідає даним паспорту "рос. Наталия", крім того титульна сторінка засвідчена печаткою, яку неможливо ідентифікувати. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 134450022596 від 27.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 134450022596 від 27.02.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 19.02.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Стаття 4 Закону №1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 26 Закону №1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком. За приписами ч. 1 ст. 26 Закону №1058- IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: … з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років …. Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (далі Постанова №301), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі Інструкція №58). За приписами п. 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Аналогічна норма міститься у п. 4 Постанови №301. Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Крім цього, відповідно до п. 2.1 Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. Згідно з 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до покликань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у спірному рішенні про незарахування всіх періодів згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 25.05.1987, оскільки зазначене в ній ім`я "рос. ОСОБА_2 " не відповідає даним паспорту "рос. ОСОБА_2 " з огляду на таке. Відповідно до наданого суду перекладу трудової книжки НОМЕР_2 від 25.05.1987 з російської мови на українську мову, завіреного приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А, ОСОБА_3 (рос. мова) перекладено як ОСОБА_1 , що відповідає даним паспорта громадянина України, тобто це одна й та сама особа. У спірному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає, що титульна сторінка засвідчена печаткою, яку неможливо ідентифікувати. Відповідно до п. 2.11 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Пунктом 2.12 Інструкції №58 визначено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Судом першої інстанції вірно встановлено, що титульний аркуш трудової книжки НОМЕР_2 від 25.05.1987 містить печатку підприємства, печатку відділу кадрів та підпис відповідальної особи, тому покликання відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження. Положеннями Закону № 1058-ІV передбачено, що підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Відповідний правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а. З аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому, її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17. Таким чином, працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Колегія суддів зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи. Таким чином, оскільки трудова книжка НОМЕР_2 від 25.05.1987 містить необхідні відомості, а саме ім`я та прізвище позивача та печатку підприємства, тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області при призначенні пенсії протиправно не надано оцінку періодам роботи згідно з вказаною трудовою книжкою. З огляду на наведене, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що рішення № 134450022596 від 27.02.2025, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправним та підлягає скасуванню. Позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу всі періоди роботи згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.05.1987 та про призначення пенсії за віком з 19.02.2025, задоволенню не підлягають, оскільки є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Крім того, що відповідачем не надавалася оцінка періодів роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.05.1987. Доводи скаржика про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Суд апеляційної інстпанції враховує висновки Верховного Суду викладену у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, про те, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Отже, у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу правильно відмовлено, оскільки останній не здійснював опрацювання пенсійної справи позивача та не приймав жодних рішень. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 19.02.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 380/4469/25 без змін. Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін